Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Учасниками ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функ­ціями та повноваженнями можна поділити на такі групи:

суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо здійснюють зовніш­ньоекономічну діяльність);

особи, що забезпечують функції (в комплексі чи окремо ви­значені) щодо управління ЗЕД;

споживачі в широкому розумінні (громадяни, суб'єкти гос­подарювання, негосподарські організації);

посередники (особи, які надають суб'єктам ЗЕД послуги ор­ганізаційного, консультаційного та іншого характеру щодо спри­яння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності).

Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визнача­льної ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумов­лено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону «Про ЗЕД». Так, коло суб'єктів ЗЕД визначається по-різному.

Відповідно до ст. Закону «Про ЗЕД», суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності в Україні є:

фізичні особи - громадяни України, громадяни республік Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консор­ціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднан­ня, організації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким ци­вільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності респуб­лік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, від­ділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської дія­льності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнахо­дження на території України;

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законамиУкраїни;

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які бе­руть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші дер­жави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з встановленими законом принципами здійсненні ЗЕД.

Господарський кодекс (ст. 378) закріпив уніфіковані та знач­ною мірою вдосконалені положення щодо суб'єктів ЗЕД, передба­чивши, що ними є (можуть бути):

суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої ст. 55 ГК (тобто зареєстровані у встановленому порядку ін­дивідуальні підприємці; господарські організації зі статусом юри­дичної особи, створені відповідно до законодавства України (Ци­вільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів).

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів госпо­дарювання (нерезидентів), що не є юридичними особами за зако­нодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом;

зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридич­ної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами дер­жавної влади або органами місцевого самоврядування.

Відтак, ГК виключив (на нашу думку, без достатніх на те під­став) зі складу суб'єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема:

промислово-фінансові групи, які відповідно до однойменного закону можуть не лише займатися зовнішньоекономічною діяльні­стю, але й мати статус транснаціональних, створених за участю суб'єктів господарювання різних держав;

пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних за­садах і згідно із Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» не мають статусу юридичної особи);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структур­ні одиниці), господарських організацій-резидентів, утворені ними для здійснення господарської діяльності відповідно до законодав­ства України (в т. ч., п. З ч. 2 ст. 55 ГК України), якщо відповідні повноваження закріплені в положенні про такий підрозділ (струк­турну одиницю);

іноземні (створені за зарубіжним законодавством) господар­ські організації зі статусом або без статусу юридичної особи. Подібні особи можуть виступати іноземними інвесторами, що, відповідно до логіки розробників ГК, є зовнішньоекономічною дія­льністю (основні положення про таку діяльність у формі спеціаль­ної глави - гл. 38 «Іноземні інвестиції» включені до розділу УИ ГК «Зовнішньоекономічна діяльність»). Крім того, відповідно до за­конодавства низки країн (англо-саксонської правової традиції, Ні­меччини, Австрії та ін.) персональні товариства (повне та коман-дитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підроз­ділів та/або укладення з українськими суб'єктами господарювання зовнішьоекономічних договорів (контрактів). Виключення подіб­них осіб зі складу суб'єктів ЗЕД суперечить національним інтере­сам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Сою­зу (згідно із Законом України від 21.11.2002 р. «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»).

Суб'єкти ЗЕД мають права та обов'язки (загальні та спеціаль­ні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До кате­горії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання (про що вже йшлося. Див.: Розділ II «Суб'єкти господарських правовідносин»). До категорії спеціаль­них належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зов­нішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб 'єктів ЗЕД є:

здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить за­борон/обмежень;

відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;

самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених за­коном податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною вируч­
кою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім перед­бачених законом випадків);

одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавст­ву України;

обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономіч­ні договори (контракти);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоеконо­мічним договором/контрактом юрисдикційний орган, що розв'я­зуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону «Про ЗЕД» спори між суб'єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за зго­дою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті Украї­ни; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним за­конам України або передбачено міжнародними договорами України);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоеко­номічним договором/контрактом національну належність законо­
давства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів;

користуватися державним захистом своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звер­нення до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов 'язків суб 'єктів ЗЕД належать:

дотримання вимог законодавства про ЗЕД, вт.ч.:

здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а та­кож виконання умов їх надання;

дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєст­рації зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

у разі здійснення ЗЕД в Україні у формі створення інозем­ним суб'єктом господарювання (зі статусом юридичної особи) фі­лій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного суб'єкта в установле­ ному порядку;

у разі запровадження в установленому порядку режиму обо­в'язкового розподілу валютної виручки від проведення зовнішньо­економічних операцій між суб'єктами ЗЕД та уповноваженими дер­жавними валютними фондами здіисниювати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;

вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоеко­номічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України;

імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми техніч­ними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветери­нарними та екологічними характеристиками не порушують міні­мальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на тери­торії України (у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);

утримуватися від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передба­чену ним господарсько-правову відповідальність, у т. ч. у формі застосування спеціальних санкцій, відповідно до встановленого поряд­ку (Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: Затверджено нака­зом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Укра­їни від 06.04.2004 р. № 126);

інформувати Нацбанк України про відкриття валютних ра­хунків за межами України та надавати відомості про використаннясвоїх валютних рахунків податковим органам у встановленому по­рядку;

та ін.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проте у разі застосу­вання до українських суб'єктів господарювання дискримінаційних заходів на території певних держав, в Україні можуть бути засто­совані аналогічні заходи до суб'єктів господарювання відповідної країни (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону «Про ЗЕД»).

До другої категорії учасників ЗЕД належать суб'єкти, що здій­снюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед, це державні органи та органи місцевого самовряду­вання. Подібні за своїм характером функції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати і господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи - щодо своїх учасників, материнське підприємство - щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повно­важень першої (органи держави та органи місцевого самовряду­вання) та другої (недержавні органи/організації управління еконо­мікою та суб'єкти ЗЕД) відмінні. В першому випадку коло повно­важень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому -значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб'єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).

Законодавство про ЗЕД містить досить ґрунтовні положення щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначаючи:

мету регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): забезпе­чення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економі­ці, в т. ч. зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності України; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіж­них країн;

види та рівні регулювання (ч. 2 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»:державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); недержавне на регіональному (товарни­ми, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу) та локальному (самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укла­даються між ними) рівнях;

правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюєтьсянормативне регулювання (ч. З ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): 1) закони України; 2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які ви­даються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб'єктами ЗЕД, укладеними відповідно до законів України;

цілі державного регулювання: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяль­ності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та лікві­дація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

межі втручання держави (в особі її органів) у сферу ЗЕД, що виключають право безпосередньо втручатися в зовнішньоеко­номічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком передба­чених законом випадків;

органи державного регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. 9 Закону «Про ЗЕД»):

А) Верховна Рада України як вищий орган державного регулю­вання ЗЕД, до компетенції якого належать:

прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зов­нішньоекономічної діяльності;

затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної по­літики України;

розгляд, затвердження та зміна структури органів державно­го регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

укладання міжнародних договорів України відповідно до за­конів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, вста­новленими цими договорами;

встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється згідно із Законом «Про ЗЕД».

Б) Кабінет Міністрів України:

вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політи­ки України відповідно до законів України;

здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономіч­ної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоеко­номічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбаче­них законами України про міжнародні договори України, забезпе­чує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньо­економічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх ви­конання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договір­них засадах;

відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систе­му міністерств, державних комітетів і відомств - органів оператив­ного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності,повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Ка­бінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно із законами України;

забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валют­ного плану України;

здійснює заходи щодо забезпечення раціонального викорис­тання коштів Державного валютного фонду України;

забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єд­наних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

В) Національний банк України:

здійснює зберігання і використання золотовалютного резер­ву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

представляє інтереси України у відносинах з центральними бан­ками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

регулює курс національної валюти України до грошових оди­ниць інших держав;

здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних держав­них кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного, фонду України у розпорядження Національного банку України;

здійснює інші функції відповідно до законів України («Про бан­ки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та ін.).

Г) Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (функції якого виконує Міністерство економіки та з пи­тань економічної інтеграції України):

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в т. ч. відповідно до міжнародних договорів України;

здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжна­родних договорів України;

здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоеконо­мічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно із Законом «Про ЗЕД»;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і Поло­ження про центральний орган виконавчої влади з питань економіч­ної політики.

Д) Державна митна служба України:

- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними зако­нами України.

Е) Антимонопольний комітет України:

- здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності законодавства про захист економічної кон­куренції.

Є) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (склад якої за­тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р № 300):

здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

приймає рішення про порушення і проведення антидемпінго­вих, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосу­вання відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціаль­них заходів;

• органи місцевого управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону «Про ЗЕД»):

I)місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи, компетенція яких визначається Законом України «Промісцеве самоврядування»;

II)територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України: створю­ються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів України та в межах загального ліміту бюджетних кош­тів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них.

 




Переглядів: 665

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність | Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.