Соціальний захист населення

Питання четверте. Сутність соціальної політики. Соціальний захист населення

Питання третє. Державне регулювання зайнятості

Сучасний механізм регулювання зайнятості досить складний. Він органічно поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості.

Цілі механізму регулювання зайнятості:

1) економічна доцільність досягнення повного рівня зайнятості та вибору відповідних регулюючих заходів;

2) достатня і стабільна ефективність розподілу ресурсів праці;

3) утвердження гуманістичних і демократичних рис суспільства.

Цільові орієнтири зумовлюють відповідний вибір принципів державного регулювання зайнятості:

- безпека праці;

- правовий захист від безпідставного звільнення;

- гарантування зайнятості для соціально незахищених верств населення;

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір виду діяльності;

- сприяння повній, продуктивній та ефективній зайнятості;

- гарантування відтворення робочої сили на основі встановлення мінімального рівня доходу;

- матеріальна підтримка на випадок безробіття.

Виділяють наступні методи впливу на рівень зайнятості:

а) Пасивні:

- виплати вихідної допомоги та допомог по безробіттю;

- стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- дострокове оформлення пенсій за віком.

б) Активні:

- перепідготовка та підвищення кваліфікації;

- сприяння в пошуку роботи;

- сприяння підприємством у заповнені вакансій;

- стимулювання створення нових робочих місць;

- організація громадських робіт;

- сприяння мобільності робочої сили.

Соціальна політика – це комплекс заходів держави, які спрямовані на підвищення добробуту населення.

Соціальна політика повинна враховувати такі основні принципи:

1) забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації робочої сили, яка дозволяла б кожній людині застосувати свої здібності у відповідній сфері діяльності;

2) організація ефективної системи формування доходів при якій рівень винагороди безпосередньо визначається якістю та результатами роботи людини;

3) макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і в особистому споживанні, забезпечення професійної і соціальної мобільності робочої сили;

4) встановлення реального рівня прожиткового мінімуму та регулярна його індексація;

5) захист інтересів споживачів.

Соціальний захист включає в себе систему заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Витрати на соціальний захист населення залежать від можливостей економіки. У країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, об'єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувачі соціальних виплат.

Сучасна система соціального захисту населення у країнах з перехідною економікою включає такі основні елементи:

1) сукупність державних соціальних гарантій, у тому числі соціальні пільги окремим категоріям населення;

2) традиційну форму державної соціальної допомоги;

3) соціальне страхування.

Система соціальних гарантій передбачає надання соціальне значущих благ та послуг усім громадянам без врахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо). Мінімальний рівень цих гарантій є рухомим залежно від конкретно-історичних умов, а також можливостей суспільства. Ця форма соціального захисту громадян базується на принципах загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат.

До системи соціальних гарантій входять також соціальні пільги, тобто соціальні гарантії окремим категоріям населення. Ця форма соціального захисту також характеризується універсальністю надання соціальних благ і послуг у межах визначеної соціально-демографічної групи населення (ветерани війни, інваліди та ін.) та забезпеченням за рахунок податково-бюджетної системи держави.

Під соціальною допомогою як формою соціального захисту населення розуміють надання соціальних благ та послуг соціально вразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Об'єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності. Державна соціальна допомога здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомога позичок студентам тощо.

Соціальне страхування є найбільш поширеною формою соціального захисту населення від різних ризиків, пов'язаних з втратою працездатності та доходів. Особливістю соціального страхування є його фінансування зі спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання друге. Безробіття: причини, види, наслідки	\|	Питання перше. Поняття світового господарства і його еволюція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.