МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Соціальний захист населенняПитання четверте. Сутність соціальної політики. Соціальний захист населення Питання третє. Державне регулювання зайнятості Сучасний механізм регулювання зайнятості досить складний. Він органічно поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості. Цілі механізму регулювання зайнятості: 1) економічна доцільність досягнення повного рівня зайнятості та вибору відповідних регулюючих заходів; 2) достатня і стабільна ефективність розподілу ресурсів праці; 3) утвердження гуманістичних і демократичних рис суспільства. Цільові орієнтири зумовлюють відповідний вибір принципів державного регулювання зайнятості: - безпека праці; - правовий захист від безпідставного звільнення; - гарантування зайнятості для соціально незахищених верств населення; - забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір виду діяльності; - сприяння повній, продуктивній та ефективній зайнятості; - гарантування відтворення робочої сили на основі встановлення мінімального рівня доходу; - матеріальна підтримка на випадок безробіття. Виділяють наступні методи впливу на рівень зайнятості: а) Пасивні: - виплати вихідної допомоги та допомог по безробіттю; - стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації; - дострокове оформлення пенсій за віком. б) Активні: - перепідготовка та підвищення кваліфікації; - сприяння в пошуку роботи; - сприяння підприємством у заповнені вакансій; - стимулювання створення нових робочих місць; - організація громадських робіт; - сприяння мобільності робочої сили. Соціальна політика – це комплекс заходів держави, які спрямовані на підвищення добробуту населення. Соціальна політика повинна враховувати такі основні принципи: 1) забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації робочої сили, яка дозволяла б кожній людині застосувати свої здібності у відповідній сфері діяльності; 2) організація ефективної системи формування доходів при якій рівень винагороди безпосередньо визначається якістю та результатами роботи людини; 3) макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і в особистому споживанні, забезпечення професійної і соціальної мобільності робочої сили; 4) встановлення реального рівня прожиткового мінімуму та регулярна його індексація; 5) захист інтересів споживачів. Соціальний захист включає в себе систему заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо. Витрати на соціальний захист населення залежать від можливостей економіки. У країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, об'єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувачі соціальних виплат. Сучасна система соціального захисту населення у країнах з перехідною економікою включає такі основні елементи: 1) сукупність державних соціальних гарантій, у тому числі соціальні пільги окремим категоріям населення; 2) традиційну форму державної соціальної допомоги; 3) соціальне страхування. Система соціальних гарантій передбачає надання соціальне значущих благ та послуг усім громадянам без врахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо). Мінімальний рівень цих гарантій є рухомим залежно від конкретно-історичних умов, а також можливостей суспільства. Ця форма соціального захисту громадян базується на принципах загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат. До системи соціальних гарантій входять також соціальні пільги, тобто соціальні гарантії окремим категоріям населення. Ця форма соціального захисту також характеризується універсальністю надання соціальних благ і послуг у межах визначеної соціально-демографічної групи населення (ветерани війни, інваліди та ін.) та забезпеченням за рахунок податково-бюджетної системи держави. Під соціальною допомогою як формою соціального захисту населення розуміють надання соціальних благ та послуг соціально вразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Об'єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності. Державна соціальна допомога здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомога позичок студентам тощо. Соціальне страхування є найбільш поширеною формою соціального захисту населення від різних ризиків, пов'язаних з втратою працездатності та доходів. Особливістю соціального страхування є його фінансування зі спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави. Читайте також:
|
||||||||
|