Відмітка дії словесного подразника.

Так, наприклад, якщо у людини виробити судинний рефлекс на дзвінок, а потім випробувати дію різних словесних подразників, то при використовуванні слів «даю дзвінок», вимовлених вголос або написаних на табличці, у людини виникає зміна судинного тонусу (мал. 2).

Індиферентні (контрольні) слова такої реакції не викликають. При заміні безпосереднього подразника його словесним еквівалентом умовна рухова реакція виникає не у всіх випробовуваних: чим старша людина, тим рідше виникає «з місця» умовна реакція на слово, позначаюче конкретний подразник (Б. М. Курбатов, 1955). У дорослих людей при виробленні рухових умовних рефлексів в більшості випадків реакція на словесний еквівалент подразника відсутня (П. Р. Попеську, 1953).

Відсутність у дітей старшого віку і у дорослих рухової умовної реакції на словесний подразник — еквівалент конкретного сигналу — не можна розглядати як погіршення элективної іррадіації, як порушення взаємодії двох сигнальних систем, оскільки за відсутності рухової реакції на словесний подразник вегетативні компоненти умовнорефлекторної реакції зберігаються. Крім того, про наявність елективної іррадіації свідчать і питання, що задаються випробовуваним при дії словесного подразника (чи потрібно натискувати на кнопку або знімати руку з електродів). Отже, відсутність в цих випадках рухової реакції обумовлена тим, що вона загальмовується при прояві старих гальмівних зв'язків, обумовлених індивідуальним досвідом випробовуваного (Н. Н. Трауготт, Л. Я. Балонів, А. Е. Шичко, 1957).

Вибіркова іррадіація збудження здійснюється і з другої сигнальної системи в першу. Так, наприклад, після утворення у дітей рухового умовного рефлексу на харчовому підкріпленні на слово «дзвінок» така ж рухова реакція здійснюється «з місця» і на звучання справжнього дзвінка, який раніше ніколи не застосовувався з харчовим підкріпленням. Така ж іррадіація збудження з другої сигнальної системи в першу частіше за все спостерігається і у дорослих.

Процес гальмування також може вибірково іррадіювати між сигнальними системами. Так, наприклад, у дітей 9... 10 років був вироблений руховий умовний рефлекс на спалах лампочки синього кольору і диференціювання на зелений колір. Виявилося, що відповідний ефект стали викликати і словесні позначення як позитивного, так і диференціювального подразників: слова «синій колір» викликали рухову умовну реакцію, а слова «зелений колір» — гальмування цієї реакції (Е. П. Смоленська).

Елективна іррадіація нервових процесів між двома сигнальними системами спостерігається в більшості випадків як короткочасне явище після утворення умовного рефлексу або вироблення різних видів внутрішнього гальмування.

Взаємоіндукційні відносини між сигнальними системами виявляються перш за все в тому, що збудження в одній з сигнальних систем викликає процес гальмування в іншій. Наприклад, якщо проводити вироблення мигальних умовних рефлексів на фоні рішення усних арифметичних задач, пропонованих випробовуваному одночасно з дією конкретного умовного подразника, то у багатьох випробовуваних мигальний рефлекс або зовсім не утворюється, або є дуже неміцним. При відміні рішення арифметичних задач умовний мигальний рефлекс швидко утворюється і зміцнюється (Л. Б. Гаккель).

Реципрокність процесів в двох сигнальних системах виявляється і в таких експериментах. Випробовуваному спочатку пропонується набір тумблерів, які він повинен натискувати в певному порядку і цей порядок запам'ятати. При повторному дослідженні (через 30 днів) випробовуваний вирішував запропоновану задачу в 2—3 рази швидше. Отже, при «забуванні» задачі сліди збудження все ж таки зберігаються, але на підсвідомому (першосигнальном) рівні. Інакше кажучи, «забування», ймовірно, супроводиться переходом слідових процесів з другої сигнальної системи в першу, і таким чином процеси в цих системах знаходяться в реципрокних відносинах (В. Ф. Коновалів).

Можливий і. протилежний дослід. Так, якщо випробовуваному пред'являється яка-небудь цифра, яку він міцно запам'ятовує, то через місяць її повторення майже не викликає змін ні в біопотенціалах кори мозку, ні в шкірно-гальванічній реакції (хоча ці зміни були цілком чіткими при першому застосуванні). Тому вважається, що збереження пам'ятного сліду на рівні другої сигнальної системи супроводиться його ослабленням в першій сигнальній системі (М. Н. Ліванов, 1973). Розвиток взаємоіндукційних відносин між сигнальними системами піднімає на більш високий рівень вищу нервову діяльність людини, оскільки ці відносини лежать в основі процесу абстракції в другій сигнальній системі. Завдяки виникненню взаємоіндукційних відносин в межах єдиної динамічної структури виникає відособлення, відволікання слова від конкретного явища, яке воно позначає. Тому слово не обов'язково викликає ті ж дії, що і позначуваний їм конкретний подразник.

У разі гальмування однієї системи іншою створюється певне враження про незалежність функціонування кожної з сигнальних систем. Так, наприклад, при автоматизації ланцюгових рухових умовних рефлексів (рухових навиків) людина може здійснювати їх, не думаючи про те, що вона робить. Ми також можемо в думках відтворити складні рухові реакції, не зробивши при цьому анінайменшого видимого руху.

Проте можуть бути тимчасові зв'язки, в утворенні яких друга сигнальна система участі не приймає, наприклад так звані «субсенсорні рефлекси» (Р. В. Гершуні). Виявляється, що звуки на 6... 12 дБ нижче за поріг слухового відчуття можуть стати умовними сигналами шкірно-гальванічної реакції або блокади альфа-ритму. Такі тимчасові зв'язки дуже нестійкі, легко погашаються, мають значний латентний період і інші ознаки умовних зв'язків, утворених в несприятливих умовах. На думку Р. В. Гершуні, ці «субсенсорні рефлекси» виникають в зоні мінімального збудження кори, де існують достатні умови для утворення і протікання умовних рефлексів на подразники, що не «відчуваються», але цих умов недостатньо для зв'язку з другою сигнальною системою.

Друга сигнальна система грає головну роль у вищій нервовій діяльності людини. Це досягається завдяки значенню слова як сигналу сигналів, його властивостям узагальнення безпосередньої сигналізації і абстрагування від неї.

Проте, не дивлячись на певну тенденцію до переважання другої сигнальної системи над першою, у більшості людей обидві сигнальні системи працюють погоджено і створюють єдину вищу нервову діяльність людини, в якій специфічний її компонент — друга сигнальна система — займає провідне місце.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Центр сприйняття звуків мови.	\|	Гальмування умовних рефлексів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.