• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Науково-популярний нарис

Науково - популярний довідник

Науково- популярна монографія

Науково- художнє оповідання

Невеликий прозовий твір, в якому розповідається про щось або когось. Структура: зав'язка — кульмінація —розв'язка

Монографія — це наукова праця, у якій грунтовно розглядаються результати досліджень одного питання або декількох пов'язаних між собою питань. Не менш грунтовно в монографії має узагальнюватися й аналізуватися література з досліджуваного питання.

Обсяг монографії не регламентується. Якщо в монографії наводяться результати чи твердження, опубліковані в раніше виданих роботах (у т. ч. автора чи співавторів цієї монографії), то посилання на ці роботи обов'язкове.

Кількість авторів не обмежується. Якщо авторів більше трьох, то вони не вказуються на обкладинці та титульній сторінці,-а перелік авторів подається на звороті титульної сторінки та на останній сторінці (див. додатки Д, И, Л).

Крім того від будь-якого колективу авторів вибирається один представник (уповноважений), який наділяється правом працювати з редактором і приймати поточні та остаточні рішення. Це право фіксується на службовій сторінці підписами усіх авторів.

Структура монографії

Титульна сторінка (приклад — додатки Г, Д).

Зворот титульної сторінки з УДК, авторським шифр-кодом, бібліографічною карткою, місцем для ІБВИ та копірайтом — знаком авторського права (приклад — додатки Ж, И, К, Л);

Зміст.

Перелік умовних позначень та скорочень (якщо є необхідність).

Основний текст, розбитий на розділи, підрозділи і т.ін.

Висновки.

Список літератури (приклади — додаток М).

Додатки (якщо є).

Заключна сторінка (вихідні та випускні дані) (приклад — додатки М, Н).

Обкладинка (приклад — додатки П, Р).

Оформлення (дизайн)обкладинки забезпечується автором. Подається окремим файлом (файлами).

Примітки

Авторський шифр-код та УДК слід отримати у відділі комплектації бібліотеки (кімната № 111,

ГНК).

Звертайте увагу на оформлення каталожної картки на зворогі титульної сторінки, зокрема,, її обсяг не повинен перевищувати 16 рядків (див. додатки Ж, И, К, Л).

Міжнародний стандартний книжковий номер (ІБВІМ) надається монографії видавництвом.

Структура як довідкового видання, будемо говорити пізніше.

Нарис — оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей. Нарис зародився в Англії XVIII століття. Перші нариси друкувалися в сатиричних журналах.

За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов'язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в нарисі подекуди намічена, має фрагментарний характер. Нарис — це твір суспільно-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики.

Серед основних різновидів нарису — нарис художній, який є зображенням осіб і подій, що досягається за допомогою домислу. Нарис дуже оперативний жанр літератури, швидко й активно реагує на події дня, що зближує його з публіцистикою Як жанрова форма поширився у 19 ст., будучи програмним жанром (на межі публіцистики та художньої прози).

Специфічним різновидом нарису є науково-популярна праця з певної проблеми, здебільшого гуманітарного характеру, до якої входять дослідження з ряду взаємопов'язаних питань. Скажімо, «Нариси історії українсько-руської літератури», І. Франка, «Начерки історії української літератури» Б. Лепкого тощо.

Нарис — малий художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує дійсні події та факти. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.

Специфічне художнє завдання нарисової епічної форми, як вважають, полягає в тому, «щоб демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше невідомі явища Нарис завжди знаходиться на передньому краї літератури, дає змогу швидко відкликатися на нові теми та проблеми». У нарисі головна думка, ідея, тенденція, соціальна проблема, що підіймаються, чітко підкреслені, даються більшою чи меншою мірою відкрито. Якщо в романі, повісті, оповіданні оголеність думки часто сприймається як недолік, то в нарисі ця ж риса — немовби естетичний закон.

Структурні елементи науково-популярних видань.

Структуру науково-популярного видання складають такі його елементи:

а)усі види текстів: основний, додаткові (роз’яснення, цитування), допоміжні (нагадування, посилання, звернення), методичні (питання, завдання, резюме), рубрикаційні, наукового апарату (примітки, виноски, бібліографія, переліки понять, імен, термінів);

б)текстівки (додаткові тексти можуть бути одночасно розгорнутою текстівкою);

в)елементи, які необхідно акцентувати (терміни, імена, назви, дати, наукові формулювання, висновки);

г)зображальні матеріали: ілюстрації прямі та не пов'язані прямо з текстом, до додаткових і допоміжних текстів, рубрика ці йної систем и (фронтиспис, шмуцтитул, заставки, що розкривають зміст локальної теми);

д) елементи орієнтації (зміст, компендіуми (скорчений виклад окремих положень), колонтитули, колонцифри).

Визначення важливості кожного з елементів видання і надання йому певних графічних ознак, виділення, встановлення у відповідному місці стає «путівником» для читача, спрямовує його увагу в потрібному напрямку. Рух виданням здійснюється від тексту до малюнка або навпаки; від малюнка - до текстівки і тексту; від основного тексту - до додаткового і до малюнка; від колонтитулу або змісту - до окремої частини тексту. Проектуючи різноманітні шляхи руху виданням композиційними і конструктивними засобами, редактор структурно організує видання. Значний масив зображень стає гармонійним продовженням текстової частини при правильному принципі введення ілюстрацій і вірному співвіднесенні основних і додаткових текстів (уточнення, текстівки, пояснення до зображень).

Наочність ілюстрацій визначається відповідністю зображальної мови змісту і підготовленістю (спроможністю) читача його сприймати. Зорово зручне розташування тексту, ілюстрацій і текстівок припускає визначений порядок і засіб їх розташування один відносно іншого:

1. Якщо шрифтова інформація переходить в зображальну, тоді вони розташову-ються в безпосередній близькості від того тексту, що вони продовжують. Але основний текст не повинен часто дробитися зображеннями. В цьому випадку існують такі варіанти:

а) малюнки паралельно тексту розмішуються на розширених полях при звуженій сторінці

набору;

б) зображення обтікає незначна текстова оборка;

в)зонова не розташування малюнків, наприклад зверху і знизу сторінки, що потребує значної редакційної і макетної роботи для збереження змістовно-значеннєвого зв’язку між текстом і малюнком, що розташовуються на кожній із сторінок видання.

2. Якщо ілюстрації коментують текст, доповнюють його, але не пов’язані з ним безпосередньо, або створюють рівнобіжну розповідь, тоді бажано, щоб їх роз-ташування не порушувало послідовного і безупинного процесу чигання тексту їх розміщення повинно бути таким, щоб читач зрозумів самостійність зобра-жального матеріалу щодо текстового викладу. Оформлювальні засоби:

а)зонування;

б)відсікання лінійками, рамками;

в)зосередження ілюстрацій в окремих блоках, на окремих сторінках;

г) прив'язування зображень до рубрикаційних елементів.

3. Якщо склад структурних елементів видання різноманітний і складний, і процес послідовного читання тексту заміняється вибірковим сприйняттям матеріалів, тоді художник повинен особливо ретельно компонувати матеріали на розворотах: визначити їх послідовність для полегшення орієнтації і встановити значеннєві в’язки між ними.

Не менш важливе значення у науково-популярних виданнях має вікова категорія читачів.

Менш підготовлені читачі, діти легше і з більшою зацікавленістю сприймуть складну наукову інформацію, передану у виданні майже рівними відношеннями тексту і зображень. Нерідко, особливо для молодших школярів, розробляють видання з переважним масивом малюнків, у яких наукова інформація прочитується завдяки монтажу ілюстрацій різного виду, а текстова частина виступає як пояснення для правильного розуміння й осмислення наочності.

Велика кількість додаткового зображального матеріалу значно збільшує обсяг видання в цілому і може порушити співвідношення обсягів матеріалів для читання і наочності. Найбільш просту структурну організацію мають, наприклад, видання, тексти яких йдуть майже без ілюстративного супроводу. Основною складовою їх структури є суцільний текст, не рахуючи виносок, приміток, заголовків, колонтитулів і ін

Найскладніші в структурному відношенні - це видання з декількома видами текстів, зі смисловими акцентіровками і відповідно з декількома видами ілюстративних матеріалів, зі складною системою рубрикації та ін. Такі видання за формою як би наближаються до видань журнальним, альбомному, енциклопедичним і ін.

У міру включення в основний текст все більшого числа додаткових текстів чи ілюстративних матеріалів структура видання буде ускладнюватися

Формування структури видання - необхідний і важливий етап проектування - є етап реалізації найкращих умов для сприйняття наукової інформації в «формі» видання

Саме літературний твір - авторська рукопис - може спочатку мати надзвичайно просту структурну організацію: однорідний для суцільного прочитання тексту й, наприклад, одноступеневу рубрикацію Проте вихідні авторські дані не завжди є умовою для однопланові рішення видання. Проста в структурному відношенні рукопис може, а часто і повинна бути розроблена художником як своєрідна і цікаве в конструктивному плані видання. Специфіка видань науково-популярної літератури дозволяє і припускає значне різноманітність і навіть оригінальність структурних «форми» видань

Елементи структури набувають активність у момент, коли читач користується книгою. Черговість перегляду матеріалів визначається «рухом» читача всередині книги, яке у свою чергу повинно бути заплановано художником -конструктором.

Загальний обсяг текстового матеріалу

Великий обсяг текстового матеріалу для науково-популярного видання небажаний. Підготовлений читач спокійно сприймає видання, значна за обсягом текстового. Для читача мало підготовленного малооб’ємних книга буде психологічно сприйматися як більш доступна.

Збільшення обсягу текстового матеріалу веде до розширення і поглиблення певної наукової теми, а отже, до розростання матеріалу ілюстративного, до збільшення обсягу і формату, до збільшення габаритів книги, що не завжди бажано.

Велика і важка книга ускладнює процес читання і скорочує число ситуацій, в яких читачі науково- популярної літератури можуть нею користуватися Можливими для роботи з великоформатної книгою залишаються тільки умови, близькі до кабінетним, бібліотечним, які не завжди зручні для читача даного виду літератури.

При введенні великої кількості доповнювального ілюстративного матеріалу слід думати і про обсяг видання в цілому і про співвідношення обсягів для читання і наочності; про принцип введення ілюстрацій; про тексти, які залишаться в ранзі основного, і тих, які перейдуть у ранг додаткових (як уточнень , підписів під рисунками, пояснень до ілюстративний комплексам та ін.)

Менш підготовлений читач, як і читач більш низької вікової категорії, легше і з великим інтересом сприйме складну наукову інформацію, передану у виданні майже рівним ставленням тексту та наочності.

Можуть бути (особливо для молодших школярів) розроблені видання з переважним масивом малюнків, в яких наукова інформація прочитується завдяки монтажу ілюстрацій різного виду, і де текстова частина буде виступати в якості пояснень для правильного розуміння і осмислення наочності.

Пошук інформації у виданні традиційно забезпечується системою: зміст - рубрика - колонцифра. Передбачається попереднє відшукання бажаної рубрики в змісті і потім знаходження її на сторінках видання. У більш складних структурах можливі колонтитули та нетекстові засоби пошуку.

Зміст (зміст) може бути активно вирішено, розіграно графічним образотворчим матеріалом, винесено в початок книги, тобто може бути доцільно акцентованим оформлювальних засобами лише в тому випадку, якщо текст його рубрик доступно і зрозуміло висловлює змістовну і логічно-змістову сторони. Найбільша розгорнення змісту дає читачеві і найбільшу інформацію про зміст, надає йому свободу вибору при попередньому ознайомленні з книгою, допускає більш легке повернення до матеріалів при бажанні їх повторення. В іншому випадку, коли за авторським задумом текст рубрик інтригуюче, загадковий, заради більшої їх привабливості досить саме зміст вирішити оформлювальних просто, тому що в цьому випадку воно здатне виконувати тільки одну функцію - одностороннього пошуку: від заголовка в змісті - до сторінки тексту.

У науково-популярному виданні зміст має виконувати більш складну функцію - і пошуку, і орієнтації (не враховуючи довідкової): від заголовку - до тексту, від теми - до теми (для читання за вибором ), від тексту - до заголовку (як засобу допоміжне-довідковому) і при повторному читанні (для полегшення пошуку бажаного матеріалу).

Система рубрикації в науково-популярних виданнях, як правило, не складна. Для розповідного характеру викладу і передбачуваного послідовного його прочитання достатньо однієї-двох ступенів членувань

Система заголовків в цих виданнях виконує кілька функцій (аналогічно змісту). Всі вони в рівній мірі важливі для оформлювальних рішень. Домінуючою слід робити ту, що відповідає задуму автора і основний видавничої установці

Переважання суцільного тексту, мала насиченість видання ілюстративним та іншим матеріалами вимагатиме від рубрик лише функції поділу, створення пауз для зручного читання тексту.

Чим складніше за структурою видання і чим воно насиченішим матеріалами, тим важче зробити рубрику помітною.

Вплетення в систему рубрикації образотворчого матеріалу (заставок, шмуцтитул та ін.) можливо, якщо цей образотворчий матеріал вирішено системно і в тематичному, і в графічному плані. Ілюстративне рішення системи рубрикації має дисциплінувати художника. Йому варто пам'ятати про смисловий зв'язку зображення зі «своїм» текстом і про ставлення всіх образотворчих рубрик між собою.

Навіть, якщо у автора переважає фактор цікавості, художник не повинен збиватися на другорядні сюжети. Зображення, пов'язані з рубриками, повинні обов'язково нести певну наукову інформацію: може бути обраний окремий конкретний «сюжет» з даного рубрикаційного відрізка і виведено в ранг заставки; можуть бути здійснені спроби до графічного висловом складного поняття, яке є головною темою даної частини тексту, або пошук графічно адекватного вираження темі голови та пр. Нагадаємо, що простий, локальний сюжет, досить ясно закомпонованний з рубрикою, як заставка, буде економічніший і корисніше, ніж декоративне і незрозуміле рішення Шмуцтитул на всю смугу або, гірше, на розворот.

Слід враховувати, що не тільки з допомогою колонцифр, колонтитула, активно оповіщає про тему викладу, змісті і системі рубрик, читач орієнтується у виданні, але і завдяки своїм чисто зоровим сприйняттям, беручи найбільш великі й яскраві форми (наприклад, ілюстративні)за більш важливі

Введення автором розгорнутого невеликого перерахування часом на початку розділу або глави (екстекзо) може зажадати від оформлювача (для полегшення читачеві пошуку) акцентування оформлювальних засобами в суцільному тексті місць, що відповідають перерахованим темами.

Можливий характер читання (перегляду): від уважного, наскрізного і послідовного вивчення до швидкого, вибіркового та непослідовного читання з метою пошуку цікавить читача матеріалу або орієнтації в даній галузі науки.

Умови (ситуація), в яких проходить процес читання: від бібліотечних (читання за робочим столом) до незручних, далеко не мають в своєму розпорядженні до наукової роботи (транспорт і ін).

Названі фактори ведуть до різноманітності художньо-конструкторських рішень видань науково - популярної літератури: від зручних для ока і руки брошур (типу довідкових кишенькових серій), від наочних альбомних форм енциклопедичного виду до оригінальних конструкцій блоків (вирубки, розкладачки тощо). Це дозволяє художнику вибирати доцільні для кожного випадку варіанти. Видавнича установка на оформлення покликана орієнтувати художника на певний комплекс факторів. Наприклад, видання призначаються для уважного прочитання досить об'ємного і складного матеріалу в не завжди зручних умовах або серія невеликих за обсягом видань розрахована на легке перегляду та ознайомлення (і розглядання)з метою залучення уваги читачів доданої галузі науки.

Конкретні композиційно-оформлювальні дії художника повинні відповідати прийнятій установці.

Зовнішнє оформлення видання повинно бути інформативним у своєму художньому вирішенні, воно формує установку на читання та полегшує читачеві пошукову діяльність при виборі видання (як даного джерела інформації)серед інших і рівних.

Інформативно-рекламна функція зовнішнього оформлення реалізується завдяки образотворчим рішенням ансамблю зовнішнього оформлення (включаючи дві, три і чотири осторонь обкладинки або форзаци при палітурці), а також завдяки докладним титульним даним и, анотації та іншим пояснювальний текст.

Вибір матеріальної конструкції для зовнішнього оформлення і способу шиття блоку визначається видавничої установкою на оформлення, а не одним показником обсягу.

У ГОСТ 5773-76 «Книги, брошури та журнали». Формати для науково-популярних видань з невеликою кількістю ілюстрацій пропонуються формати: 70 * 108/16, 75 * 90/16, 70 * 90/16, 60 ^х 90/16, 60 * 84/16, 84 * 108/16, 75 х 90/32, 70 * 108/32, 70 * 100/32, 70 * 90/32; для видань з великою кількістю ілюстрацій передбачені в додатку формати 60 * 90 / 8, 60 * 84 / 8, 84 * 108 16 і 60 * 90/32. Для науково-популярних видань покращеного типу стандартом допускається весь асортимент форматів. Це говорить про те, що при відповідній організації текстового й ілюстративного матеріалів, за певних умов користування, при видавничої установці на читача та інших факторах будь-який з книжкових форматів для науково-популярного видання може бути раціональним і економічний.

Цифри в тексті

Цифра і слово належать до різних знаковим системам Як математичному знаку цифрі спочатку властива точність, узагальнення, концентрація інформації. У мові для позначення кількості служать числівники. Видавнича практика виробила спеціальні рекомендації для позначення чисел у тексті: словом рекомендується позначати однозначні числа, що стоять на початку речення і у випадку збігу декількох чисел (п’ять 18-річних студентів), а також однозначні числа в непрямих відмінках, що наводяться без вказівки одиниць виміру

Цифрою прийнято позначати однозначні числа при вказівці одиниць виміру, а також однозначні числа, що стоять в одному ряду з багатозначними (групи, в які входять 3, 5, 12 осіб).

Багатозначні числа позначають зазвичай цифрами (238).

Для великих круглих чисел рекомендується скорочена буквено-циф-світовий форма (12 млн сприймається при читанні легше, ніж 12 000 000).

Проте у ряді випадків вибір між цифрою і її словесним еквівалента ^те редактор робить виходячи зі змісту та стилістичних особливостей матеріалу.

Включення цифр у текст - одне з найбільш раціональних засобів сполучення інформації та дієвий засіб переконання. Незалежно від того, яку функцію в тексті цифра виконує, вона повинна бути точною, критерії вибору цифр - обґрунтованими. Редактору необхідно знати способи аналітичної обробки статистичного матеріалу, правила округлення цифр, володіти методикою побудови системних рядів, вміти перевірити обчислення

Велика кількість цифр, невміле включення їх у текст, загальні вказівки на кількість створюють лише ілюзію точної інформації. Слід звернути увагу на вибір одиниць вимірювання і порівнянність числових значень Переклад кількісних показників у розряд конкретних уявлень повинен бути під силу читачеві.

Основні прийоми роботи редактора з цифрами:

1) співвіднесення числових значень в межах всього тексту, оцінка їх вибору;

2) підрахунок;

3) конкретизація числових значень, оцінка їх достовірності;

4) вибіркова перевірка обчислень автора;

5) оцінка прийомів включення цифри в текст.

Обробка таблиць

Таблиця - форма систематизації фактичного матеріалу, широко використовувана сучасними засобами масової інформації. Вона перед -¹ ставлять собою перелік відомостей, розташованих у певному порядку за графами, розділеним вертикальними лінійками (при публікації в газетах вертикальні лінійки часто опускають). Більшість таблиць узагальнює цифрові дані, допомагає візуально їх зіставити, з'ясувати взаємозалежність величин.

НПВ зазвичай друкують невеликі за обсягом та нескладні за змісто таблиці, але вимоги до їх наочності у цьому випадку особливо високі.

Частини таблиці:

Тематичний заголовок визначає мету і зміст таблиці (він може бути опушений, коли зв'язок таблиці з основним текстом очевидна). Формулювання заголовка повинна бути точною, короткою і відповідати призначенню та утримання таблиці. Розділовий знак в кінці заголовка не ставлять.

Нумераційний заголовок (слово "таблиця" і номер арабськими цифрами) потрібен, коли в публікації кілька таблиць. Він спрощує зв'язок таблиці з основним текстом

Заголовки частина таблиці складається із заголовків, що визначають зміст кожної графи. Заголовки першого ярусу пишуться з великої літери. Заголовки нижніх ярусів пишуться з малої літери, якщо вони утворюють з заголовками верхніх ярусів одне словосполучення. В кінці заголовків ніяких розділових знаків не ставлять.

Хвостова частина таблиці - все, що розташоване під заголовної частиною. Сюди входять: боковик - перша ліворуч графа, що включає відомості, в яких узагальнюється зміст горизонтальних рядків таблиці. Загальні для декількох рядків поняття виносять у додаткову рядок. Основні формулюю боковика пишуться з великої літери, формулювання підлеглих ступі ній - з малої. Крапка в кінці їх не ставиться. Якщо в нижчестоящої рядку повторюються слова вищестоящої, їх замінюють лапками;

прографка - графи, дані яких висловлюють взаємозалежність між даними боковика та заголовної частини. Однорідні числові дані розташовують так, щоб у графі одиниці перебували під одиницями, десятки - під десятками і т.д. Якщо в графі є десяткові дробу, рекомендується для зручності порівняння до цифрового позначення цілих чисел додати нулі після коми. Текстові елементи прографкі слід починати з великих літер. Коли один під іншим стоять однакові текстові елементи, не відокремлені лінійками, ставлять лапки. Замість слів "більше" і "менш" застосовують умовні позначення (> <). Замість слів "від" - "до" між цифрами слід ставити тире.

В основі логічної структури таблиці лежить судження

Довідкові таблиці - це таблиці відомостей, які розташовані в певному порядку, що полегшує читачеві їх

пошук.

Аналітичні таблиці - результат класифікації даних, їх группи тора, виявлення зв'язків між явищами, зведення воєдино спостережень по декількох об'єктах.

Для перевірки зміст таблиці, рекомендується провести вибіркову перевірку величин, оцінити авторитетність джерела, з якого запозичені дані, переконатися в строгості проходження обраному принципу їхнього угруповання. Незаповнені графи свідчать про непродуманість побудови таблиці. Слід перевірити, чи можна порівняти дані по суті і за їх кількісним значенням, спеціально звертаючи увагу і на те, співставні чи відрізки часу, протягом яких велося спостереження Таблицю не слід перевантажувати відомостями, формулювання повинні бути лаконічним и і ясними.

Якщо даних у таблиці небагато і вона проста з побудови, її включають в текст після двокрапки у вигляді висновку (без вертикальних лінійок). Саме так часто надходять в газетах, вдаючись до табличній формі узагальнення фактичного матеріалу

Основний текст не повинен повторювати таблицю. Він лише коментує її, формулює висновки, засновані на даних таблиці.

Цитати в тексті

Редагування розглядає цитати як вид фактичного матеріалу, і першою вимогою при включенні їх в текст є точність. Відповідальність покладається на редактора за те, щоб цитата не була спотворена. Точність цитування передбачає не тільки ретельну вичитку, а й оцінку змісту цитати по суті.

Знання джерела, з якого вона витягнута (ким, коли, у зв'язку з якимись обставинами був створений цитований текст X визначає правомірність її вибору.

Обмежений обсяг журналістських публікацій не допускає включення великої кількості розлогих цитат Вибір їх повинен бути обгрунтований ним, а обробка, якій вони піддаються при скороченні, вимагає особливої ретельності. Кожен пропуск в цитаті слід позначити багатокрапкою, при цьому редактор повинен переконатися, що сенс цитати при скороченні не спотворений.

Ставши частиною нового тексту, цитата зберігає зміст і виразні якості, які були властиві їй у тексті, що послужив джерелом цитування. "Пристосовування" до нового тексту - прийом недобросовісності. Довільний обрив цитати, пропуски в тексті, упереджений коментар, невірне трактування сенсу, поверхові уявлення про джерело цитування ведуть до помилок більш серйозним, ніж літерні друкарські помилки

Увага редактора повинні залучити і так звані "розлапковані" цитати, які стали помітним явищем у мові сучасної публіцистики. Це широко відомі і часто «вживані рядки з віршованих творів, репліки з кінофільмів, висловлювання політичних діячів т.п. Лінгвісти розцінюють включення в текст таких цитат як формування нового класу назву, що займають проміжне положення між крилатими словами і вільними сполученнями слів. Часто при вписування в новий текст цитати піддаються змінам. Проте слід мати на увазі, що відчуження цитати від джерела відбувається не раптом, зв'язку з текстом, звідки вона запозичена, можуть відчуватися протягом тривалого часу. Редактор повинен це враховувати.

Принципи абзацоподілу „

При читанні фіксується значна реакція на абзац

Як визначати і оцінювати повноту розкриття теми"

Абзац - це сама дрібна рубрикаціонно-композиційна частина твору. Речення в одному абзаці повинні представляти змістову єдність. Процес читання і осмислення літературного матеріалу багато в чому залежать від того, як виконано поділ тексту на абзаци. У процесі аналізу редактор повинен визначити, по-перше, правильне чи з логіко-смислової точки зору абзацний поділ в межах окремих фрагментів і твору в цілому і, по- друге, чи відповідає воно специфіці предмета, розглянутого у творі, виду літератури, жанру твору, цільовому призначенню і читацькій адресі видання. При аналізі виникає питання про доцільну дробність на абзаци. Так, дрібно поділ тексту на абзаци переважає, наприклад, у шкільних підручниках. Однак занадто малі абзаци ускладнюють читання, ускладнюють його осмислення. При читанні фіксується значна реакція на абзац. Відбувається миттєва природна зупинка при переході до нового абзацу. Численні необґрунтовані змістом зупинки такого роду призводять до розсіювання уваги, читач відволікається і з трудом засвоює прочитане

Методика аналізу та оцінки фактичного матеріалу

Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи - поняття та предметні відносини. На відміну від терміна факт, що трактував як результат осмислення і переробки інформації і має форму судження, фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але й речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стану, позначення осіб, відносин, кількості.

Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити до логічна побудова, бути ілюстрацією, що доповнює те чи інше спостереження.

Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищення ефективних вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над цистичним текстом, редактор повинен представляти складність діалектних відносин між думкою і фактом в журналістському творчості, коли контакт з дійсністю стимулює розвиток думки, а сформоване судження зумовлює відбір фактичного матеріалу

Редактор відповідає за правильність і достовірність опублікованого фактичного матеріалу. Існують три основні види його перевірки: внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерела, та й офіційне підтвердження Редактор повинен вміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.

У своїх рекомендаціях методика редагування спирається на традиційні філологічні методики, засновані на порівняльному аналізі та прийомі конкретизації, і не байдужа до того, що являє собою фактичний матеріал: реалії дійсності, факти історії, географічні найменування, імена та прізвища, цифри, дати, цитати.

Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня обізнаність автора, неадекватність дійсності його уявлень, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту

Вимога точності номінацій в першу чергу визначає роботу редактора над власними іменами і термінами й у широкому розумінні охоплює оцінку правильності слововживання і написання найменувань, дотримання принципу їх уніфікації.

Редакторська аналіз фактичного матеріалу завжди йде в двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор своїм досвідом, професійними знаннями, своїм сприйняттям першого читача перевіряє автора. Розглядаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського твору, він судить про способи його розробки та подання, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми та літературна майстерність автора. Редактор розділяє з автором відповідальність за висновки, які пропонуються читачеві, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за етичний сенс публікації.

Основні позиції, по яких ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу:

1) виваженість відбору;

2) точність передачі;

3) обґрунтованість послідовності пред'явлення;

4) строгість логічних побудов.

Переглядів: 3511