Есхатологічні міфи

Міфи есхатологічні – про загибель Всесвіту, перемогу Хаосу над Космосом, про світовий потоп, про катастрофи, що супроводжують зміну епох, про загибель велетів або старшого покоління богів, що жили до появи людей (давньоскандiнавська «Едда», міфи аборигенів Америки, християнський Апокаліпсис Іоана Богослова). Усе, що відбувається в часі, руйнується, розпадається, вироджується й зникає. Тому періодично його треба відновлювати: символічно знищити останки старого, повернутися до абсолютного початку й створити космогонію майбутнього. Нове не може утворитися до того часу, поки не буде знищене старе. Тому й з’явилися есхатологічні міфи, оскільки це була єдина можливість досягнути первісної досконалості.

Катастрофа відбувається внаслідок порушення богами чи людьми права й моралі, внаслідок гріха, злочинів людей і помсти богів. Тобто катаклізми повязуються із ритуальною провиною.

Напр., у вавилонському міфі Мардук створив людей (із глини, із крові полоненого ворога) у поміч богам, щоб боги відпочивали, а люди їм прислуговували й працювали на них. Та згодом люди так розплодилися, що стали заважати богам. Боги насилають на них мор, потім небувалу засуху, але кожного разу люди відкупляються жертвами то богині смерті, то богу дощу. Тоді боги влаштовують Великий потоп, але один бог Енкі врятовує мудреця, підказавши йому зробити корабель. Потоп за сім днів і ночей знищує людство. У єгипетській міфології людей, що задумали зло проти Ра, що зістарився, пожирає донька Ра, богиня війни Сохмет, перевтілившись у левицю. Ра ледве зупинив свою доньку, щоб та залишила хоч трохи людей.

У давньоіндійській міфології Ману від потопу рятує риба, яка потрапила в його воду для умивання і бог її пощадив її, виростив і великою переніс в море. Вона відкриває Ману, коли буде потоп і розповідає, як побудувати корабель.

Отже, світ гине у вогні, потопі, в результаті двобою з демонічними силами, від голоду, пожеж, епідемій, жари, холоду тощо. Часто історичні події міфологізуються й сакралізуються, причому події історичні викладаються за міфологічними схемами (про Троянську війну, дума про Івася Вдовиченка). Есхатологічні міфи передають почуття розчарування, космічної втоми людства, бажання абсолютного спокою. Ідея періодичного знищення й відновлення космосу в Індії реалізувалася як міф про чотири Юги, тобто чотири покоління світу. Перша Юга – Крітаюга характерна чистотою, логосом, блаженством і довговічністю людей. Впрожовж наступних юг відбувається прогресуюча деградація розуму й моралі людини, зменшення її фізичних розмірів і життя.

В християнській міфології кінець світу відбудеться лише раз і назавжди, як і творіння. Перед кінцем світу наступить царство антихриста (християнське трактування повернення до хаосу). Але з’явиться Христос і очистить землю вогнем. Космос після катастрофи повернеться до початку часів, тобто настане земний рай, якому не буде кінця, оскільки християнське сприйняття часу лінійне й незворотне, а не циклічне. У відроджений рай вічного блага потраплять лише обрані.

Нацизм і комунізм – політичні тоталітарні рухи, пронизані есхатологічною міфологією. Вони пропагували кінець старого світу й настання ери багатства й блаженства. Радість керувати новим світом дістанеться вибраним (арійцям, пролетаріату), як винагорода за перенесені стражання.

Повернення до витоків, характерне для міфології первісних племен – провідна ідея психоаналізу. Методика Фрейда й його учнів постулює повернення в дитинство, коли життя проходить в райському часі, й пошуки тієї події, яка поклала кінець цьому блаженству й визначила наступний напрям розвитку дитини. Це час катастрофи, втрати раю. За допомогою індивідуального повернення до початкового часу можна відродитися знову.

Але міфи не акцентують на кінці світу, головна ідея міфологічних текстів у різних народів – впевненість в новому початку. Іліаде наголошує на оптимістичному світогляді релігійних ідей. Кінець світу в багатьох релігіях проголошується лише задля наступного відродження, економічного піднесення тощо. Старий світ символічно знищується заради встановлення первозданного раю. (78)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 13. Соціально-економічний та політичний розвиток України в роки незалежності.	\|	Тотемні й календарні міфи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.066 сек.