• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

О.Дюма-батько

Резюме про блискучу промову ділової людини.

Віктор Гюго: «Справжнім оратором може бути лише той, хто пише свої промови».

План виступу. Композиція публічного мовлення

Марк Твен

Успіх мови оратора диктує його словниковий запас. В ерудованої людини запас слів – 5-7 тисяч. Є люди, що використовують у своїй мові до тисячі слів, а літературна героїня Еллочка – обходилася 30 словами.

Словом можна убити

Словом можна врятувати,

Словом можна полки

За собою повести…

Публічне мовлення реалізується в різних жанрах: доповідь, лекція, бесіда, репортаж, промова.

Яка мета вашого майбутнього виступу? Нею можуть бути:

· проінформувати;

· переконати в вашій правоті;

· спонукати до дії.

Щоб цільова настанова була реалізована, потрібно чіткий план мови.

Без проекту – немає будинку.

Без плану – немає промови.

План – це каркас мови, система тез і тематичних виписок.

Не буде гідною промова, якщо попередньо не викладемо думки на папері.

Написану промову бажано не читати, а вибудувати у своїй пам’яті. Адже при читанні ефект впливу промови знижується на 60-70%.

· Знаємо, про що збираємося сказати.

· У промову вкладаємо душу, старанно її вибудовуємо.

· Стиль мови – розмовний, не з папірця.

· Говоримо впевнено, розкуто і з запалом.

· Тональність мови змінюємо, не допускаємо монотонності.

· Зі слухачів не зводимо очей. Поважаємо їх і не допускаємо повчань.

· Вдягаємося охайно. Це дисциплінує оратора і схвалюється слухачами.

· Говоримо коротко. Стислість – ознака високої культури.

Памятаймо цінність стислості. Три факти з цього приводу:

1. Жителі одного з племен Індонезії дозволяють оратору говорити стільки, скільки він простоїть на одній нозі.

2. У Давній Греції на столі голови стояв водяний годинник. З останньою краплею промова голови завершувалася.

3. У парламенті Данії стіл голови обладнано кнопкою: якщо оратор переступив регламент, голова натискав кнопку і кафедра з оратором поволі опускалась під підлогу.

«Коли людина говорить занадто багато, то вона врешті скаже дурість.»

У плані – увага композиційній побудові. В одному десятихвилинному виступі беремо одне – два питання. Крім відпрацьовування розділів головної частини промови, увага вступу і висновкам.

Вступ промови. Її ціль – викликати інтерес аудиторії, заволодіти увагою слухачів. Початком може служити цікавий факт, яскрава подія, що стосується предмету промови; риторичне питання, гумористична заставка.

Висновок промови. Якщо вдалий початок півсправи, то кінець - промові вінець. Як кінцівку використовуємо: яскравий образ, заклик, узагальнюючий афоризм, поетичний рядок.

Доказовість промови – основа промови. Потрібні вагомі докази. Аргументи не перераховують, їх «зважують».

Мова промови. Сучасна аудиторія – грамотна і вимоглива, жадає від оратора високої культури мови.

Образність мови. Найбільш ефективна та мова, що впливає і на свідомість, і на почуття слухачів. Яскравий образ, наочне порівняння, влучні епітети створюють відчутні, зримі картини.

Стислість мови. Голос мудреця впізнають по стислості мови, - говорить східна мудрість.

Знання аудиторії і контакт із нею. Знання аудиторії – половина успіху. Хоча оратор є лідером, але аудиторія над ним панує. Досвідчені оратори «розчленовують» аудиторію на кілька груп, виділяють у них найбільш активних і уважних і з їх допомогою керують аудиторією. Дейл Карнегі давав таку пораду: «Дивитеся в очі слухачів і говоріть впевнено. І так упевнено, начебто слухачі винні вам гроші! І що вони зібралися просити у вас відстрочки». Однак контакт з аудиторією можливий, якщо оратор не скутий конспектом, а спираючись на нього вільно імпровізує.

Інтонація. Тональність голосу – важливий інструмент оратора. В інтонації – установки, настрій, почуття.

Темп мови. Чим важливіший зміст, тим повільніша мова. Швидке читання не залишає слухачу часу для осмислення сказаного. Середня швидкість мови повинна бути – 100-110 слів на хвилину.

На прийомах, за святковим столом, на переговорах мовний етикет наказує говорити спокійно, не кваплячись, з гідністю.

У народів Сходу існує п’ять складових частин мудрості мови: говорити відповідно до обставин; говорити правду, говорити м’яко; говорити з користю; говорити великодушно.

Жести. Жести зв’язані з рухом думки і почуттів оратора. Однак, чим талановитіший оратор, тим стриманіші його жести. Вуста говорять, руки мовчать.

Стиль мови.Мова розмовна, фраза коротка, жива.

Бути готовим до промови означає:

· грунтовно освоїти тему;

· визначити головні думки промови;

· вибудувати логіку і послідовність викладу;

· знайти аргументи;

· записати власне бачення проблеми (це – найбільш цінне і виграшне);

· зробити начерки плану промови.

Переглядів: 618