Порядок укладання господарських договорів і відповідальність сторін за їх виконання

Механізм реалізації відносин науково-дослідних установ як виконавців та організації, підприємств-замовників регулюється Положенням про договори на створення науково-технічної продукції, затвердженим Постановою Державного комітету СРСР з науки і техніки від 19.11.87 № 435. Інструментом, що формалізує зазначений механізм, виступають типові договори на виробництво (передачу) науково-технічної продукції.

Предметом договору можуть бути науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, які відповідають профілю наукової установи. Договір на проведення НДР розробляє й укладає планово-економічний відділ наукової установи на підставі складеного протоколу угоди на договірну ціну та погоджує з замовником технічного завдання. Типовий договір складається із шести розділів, які містять інформацію про вид робіт, термін їх здачі, зміст і терміни виконання основних етапів, місце виконання робіт, їх вартість та порядок оплати, порядок здачі та приймання робіт, відповідальність сторін за невиконання чи невідповідне виконання обов’язків, інші умови. До оформленої угоди крім перелічених документів додаються програма робіт, календарний план і кошторисні розрахунки.

Зміна договору здійснюється на підставі змін у затвердженому технічному завданні чи іншому вихідному документі. Договір може бути доповнений додатковою угодою, що відбиває нові позиції сторін. Розірвання договору здійснюється виключно за взаємною угодою виконавця і замовника. Якщо взаємодомовленості щодо розірвання договору не досягнуто, спір між замовником і виконавцем вирішується на рівні арбітражного суду. У разі розірвання договору замовником НДР останній повинен відшкодувати вже понесені науковою установою фактичні витрати, а наукова установа, у свою чергу, має надати замовникові НДР звіт про виконаний обсяг робіт.

Відповідно до зазначеного Положення № 435 замовник і виконавець несуть відповідальність за виконання обов’язків, передбачених окремим пунктом договору, а саме: у разі встановлення факту неналежної якості названих наукових робіт установа-виконавець повинна за рахунок власних коштів здійснити необхідні виправлення, усунути дефекти щодо техніко-економічних параметрів тощо, причому в терміни, установлені замовником. Порушення термінів під час виконання додаткових робіт з виправлення огріхів призводить до сплати штрафу у процентному розмірі від вартості робіт до виправлення. У разі невиконання термінів здачі окремих етапів чи роботи в цілому наукова установа має сплатити замовникові неустойку (грошову недотримку), визначену умовами угоди.

Замовник згідно з договором несе відповідальність перед науковою установою за порушення своїх зобов’язань — невиконання встановленого порядку розрахунків, допущення заборгованості за виконаними роботами чи плановими авансами, безпідставну відмову (повну чи часткову) від оплати, несвоєчасне прийняття окремих етапів чи роботи в цілому — у формі штрафу чи пені.

Проте сплата штрафів чи неустойок не звільняє як замовника, так і виконавця від виконання прийнятих зобов’язань відповідно до договору. Суперечності наукового й технічного характеру, що виникають під час виконання та здавання — прийняття НДР, розв’язують в установленому порядку вищі установи сторін іншої сфери — такі питання розглядають і вирішують відповідні органи арбітражу.

Укладені договори та додаткові угоди для забезпечення обліку й контролю витрат на НДР підлягають реєстрації у зведенні договорів на виконання НДР, яке веде планово-економічний відділ наукової установи. Кожному договору й додатковій угоді присвоюється порядковий номер — код НДР. Установлені кодові позначення доводяться до всіх структурних підрозділів установи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості наукового виробництва та завдання обліку витрат на НДР за договорами з замовниками	\|	Склад і класифікація витрат на НДР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.