Тема 5:Облік фінансово-розрахункових операцій

1.Принципи та форми грошових розрахунків і завдання їх обліку

2.Облік касових операцій

3. Облік операцій з іноземною валютою

4. Облік розрахунків в порядку планових платежів

5. Облік розрахунків з підзвітними особами

7.1.Принципи та форми грошових розрахунків і завдання їх обліку

Виконання кошторису пов'язане зі здійсненням розрахунків з постачальниками, бюджетом, підзвітними особами, іншими фізичними та юридичними особами, з якими бюджетні установи перебувають у господарських відносинах. Операції щодо грошових розрахунків мають бути законними, своєчасно здійсненими й завершеними до кінця бюджетного року. Тому головними завданнями обліку розрахункових операцій у бюджетних установах є:

- чітке дотримання чинного законодавства в обліку розрахункових операцій, а саме своєчасне й правильне відображення наявності та руху (надходження та вибуття) грошових коштів;

- забезпечення наявності первинних документів;

- контролю за своєчасністю проведення платежів, встановленого порядку розрахунків;

- постійний контроль за раціональним використанням коштів.

Об'єктами обліку грошових коштів і розрахунків виступають:

— облік грошових коштів у касі установи;

— облік грошових коштів установи на рахунках в органах казначейства

чи установах банків;

— облік розрахунків із підзвітними особами;

— облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами.

Єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства, розрахунків із дебіторами та інших активів регламентує Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства від 26.12.2000 р. № 242.

Зазначені розрахунки здійснюють за двома формами: безготівковими і готівковими.

Безготівкові розрахунки бюджетних установ здійснюють на основі таких принципів:

— обов'язкове зберігання грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках (за винятком перехідних залишків у касі);

— відкриття рахунків не в установах банків, а в органах Державного казначейства;

— застосування форм безготівкових розрахунків згідно із нормативними документами, розробленими методологічним управлінням Державного казначейства України;

— проведення списання коштів з реєстраційних рахунків установ за розпорядженням установи;

— терміновість здійснення платежів;

— проведення платежів у межах залишків на рахунках платника.

Безготівкові й готівкові розрахунки в бюджетних установах здійснюють через органи Державного казначейства України. Порядок їх здійснення регламентує Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89 та Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства від 04.11.2002 р. №205 із подальшими змінами й доповненнями, а також Інструкція № 242.

Відповідно до вказаних законодавчих документів органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ шляхом проведення платежів із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, відкритих бюджетними установами в органах Державного казначейства, лише відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, планів спеціального фонду та планів використання бюджетних коштів та за наявності відповідного бюджетного зобов'язання.

Здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, проводять переважно в безготівковій формі на підставі таких розрахункових документів:

- меморіального ордеру,

- платіжного доручення,

- вимоги-доручення,

- розрахункових чеків,

- акредитивів,

- векселів, які мають містити реквізити й відповідати вимогам щодо заповнення їх відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Форми розрахункових документів для здійснення розрахункових операцій установа обирає самостійно і зазначає під час укладання договорів на обслуговування. Виходячи з технічних можливостей установи та обслуговуючого банку вони можуть подаватися до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів.

Найпоширенішими з перелічених платіжних документів у використанні щодо бюджетних установ є платіжні доручення, які є підставою для здійснення видатків розпорядників коштів. їх застосовують для розрахунків за фактично отримані матеріальні цінності (виконані роботи, надані послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами попередньої звірки взаємної заборгованості, для переказу бюджетних коштів підвідомчим установам, для перерахування сум, які належать фізичним особам (заробітної плати, стипендії, пенсії та інших грошових доходів) на їхні рахунки, відкриті в установах банків.

Подання платіжних доручень до органів Державного казначейства здійснюють одночасно в паперовій і електронній формі. Виписки за здійснені операції надають за результатами попереднього операційного дня.

Після проведення платежу на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді штампа казначея «Сплачено».

Форму безготівкових розрахунків вимоги-доручення через органи Державного казначейства застосовують для здійснення безготівкових розрахунків у разі примусового списання (стягнення) із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів лише у випадках, установлених законами України та за рішенням суду.

Порядок примусового списання коштів із рахунків установ та організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затверджений наказом ДКУ від 05.10.2001 р. № 175. Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, які відкриті на ім'я органів Державного казначейства в установах Національного банку України та комерційних банків, здійснюється в порядку, визначеному постановою Правління Національного банку України від 27.12.1999 р. №621 «Про затвердження Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2001 р. № 135.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або за договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження із платником переказ певної суми коштів із рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжну вимогу й супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа — боржник. Платіжна вимога й супровідні документи є обов'язковими. Розпорядження стосовно примусового стягнення оформляється на бланку платіжної вимоги за формою, згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, затверджених Національним банком України.

При надходженні платіжної вимоги до органів Державного казначейства безпосередньо від стягувача термін дії платіжної вимоги не має перевищувати 10 днів від дня її складання.

У разі відсутності коштів на рахунку розпорядника, одержувача бюджетних коштів або інших клієнтів для виконання платіжних вимог вимоги в той самий день повертаються без виконання стягувачу.

Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органами Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік і за наявності на відповідних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якби оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із урегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками, стягуються за кодом 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки».

Після проведення примусового списання (стягнення) коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів мають увідповіднити облік зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань до проведених операцій і внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків.

Використання банківських платіжних карток, акредитивів та векселівяк платіжних документів регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги до тексту документа	\|	Розрахункові чеки й чекові книжки є бланками строгого обліку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.