Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Динаміка працездатності і стану втоми

Традиційною областю вивчення функціональних станів в психології є дослідження динаміки працездатності і втоми.

Протягом робочого дня працездатність може змінюватися кілька разів у бік зниження або збільшення. Паралельно з показниками працездатності в багатьох випадках змінюються і показники продуктивності праці. Протягом робочої зміни відзначаються період впрацьовування (тривалістю близько 0,5 - 1,0 год) і період високої працездатності (тривалістю близько 1 - 2 год). В кінці робочого дня, а також перед обідньою перервою відзначається зниження працездатності і продуктивності праці, яке пояснюється розвитком стомлення. Загалом упродовж робочої зміни послідовно розвиваються три характерних процесу: 1) врабативаніе, або входження в роботу, 2) підтримка високого рівня працездатності;

3) стомлення. Нерідко цей цикл працездатності розвивається двічі протягом робочого дня: у першій (дообеденной) і в другій (післяобідньої) його половині.

У психофізіологічному механізмі врабативаемості і втоми на перший план виступають особливості протилежного характеру. Так, якщо під час впрацьовування відбувається формування та уточнення робочих динамічних стереотипів і відповідні зміни в протіканні основних функцій різних систем, то в період втоми спостерігається руйнування динамічних стереотипів і зміна протікання елементарних фізіологічних функцій. Якщо під час впрацьовування відбувається підвищення рівня продуктивності праці, то під час стомлення - її зменшення.

Найбільш часто стомлення розуміється як тимчасове зниження працездатності під впливом тривалого впливу навантаження. При цьому специфіка втоми істотно залежить від виду навантаження, часу, необхідного для відновлення вихідного рівня працездатності і рівня локалізації стомлення. Розрізняють фізичний і розумовий стомлення, гостре і хронічне; розглядають також специфічні види втоми - м'язове, сенсорне, розумове і т.д.

У наведеному вище визначенні головним фактором втоми виступає зниження працездатності, однак, крім втоми, на зниження працездатності впливають також стану монотонії і психічного пересичення. Якщо стомлення можна охарактеризувати як природну реакцію, пов'язану з наростанням напруги при тривалій роботі, то й монотонно, і психічне пересичення є наслідком одноманітності діяльності, що виконується в специфічних умовах (бідність зовнішнього середовища, обмежене поле роботи, нескладні стереотипні дії і т.д.) . У той же час однакова спрямованість зміни працездатності при цих станах ще не є доказом їхньої ідентичності. Відмінності виявляються і в поведінковому плані, і в їх суб'єктивної представленості. Для монотонії характерні занурення людини в дрімотний стан, "виключення" з процесу діяльності. Стан психічного пересичення пов'язано з розвитком афективного емоційного комплексу та спробами внести різноманітність у звичний стереотип виконуваних дій. Наростання втоми супроводжується збільшенням специфічних «помилок неуважності», зниженням точності і швидкості дій, симптоматикою виснаження резервів організму. У стані монотонії або психічного пересичення виснаження резервів організму не спостерігається, навпаки, до наростання цих станів веде недостатнє або однобоке використання резервів. Для стану монотонії основний тип змін характеризується загальним зниженням активності забезпечують діяльність процесів. Станам стомлення, навпаки, властива дисоціація цих процесів у міру наростання напруги, що виявляється в зростанні неузгодженості між окремими показниками.

З фізіологічної боку розвиток втоми свідчить про виснаження внутрішніх резервів організму та перехід на менш вигідні способи функціонування систем: підтримка хвилинного об'єму кровотоку здійснюється за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень замість збільшення ударного об'єму; рухові реакції реалізуються великим числом функціональних м'язових одиниць при ослабленні сили скорочень окремих м'язових волокон та ін Це знаходить вираз у порушеннях стійкості вегетативних функцій, зниження сили і швидкості м'язового скорочення, дискоординації в роботі регуляторних утворень, утрудненнях вироблення і гальмування умовних рефлексів, внаслідок чого і сповільнюється темп роботи, порушуються точність, ритмічність і координація рухів.

У міру зростання втоми спостерігаються значні зміни в протіканні різних психічних процесів. Для стану втоми характерно помітне зниження показників сенсорної чутливості в різних модальностях разом зі зростанням її інерційності. Це виявляється у збільшенні абсолютних і диференціальних порогів чутливості, зниження критичної частоти злиття мигтіння, зростанні яскравості і тривалості послідовних образів. Нерідко при стомленні зменшується швидкість реагування, тобто збільшується час простій сенсомоторної реакції і реакції вибору. Однак може спостерігатися і збільшення швидкості відповідей, супроводжуване зростанням числа помилок. Стомлення приводить до розпаду виконання складних рухових навичок за типом некоординованою реалізації окремих моторних стереотипів.

Найбільш вираженими і суттєвими ознаками втоми є порушення уваги: ​​звужується обсяг уваги, страждають функції перемикання і розподілу уваги, знижується його довільність. З боку процесів, що забезпечують запам'ятовування і збереження інформації, стомлення перш за все призводить до ускладнень вилучення інформації, що зберігається в довготривалій пам'яті. Зниження показників короткочасної пам'яті пов'язано з погіршенням утримання інформації в системі короткочасного зберігання та операцій семантичного кодування. Ефективність процесу мислення суттєво знижується за рахунок переважання стереотипних способів вирішення завдань у ситуаціях, що вимагають прийняття нових рішень. Порушується або знижується свідомий контроль процесів цілеутворення у проблемних ситуаціях, порушується цілеспрямованість інтелектуальних актів.

У міру розвитку стомлення відбувається трансформація мотивів діяльності. Якщо на ранніх стадіях зберігається адекватна «ділова» мотивація, то потім переважаючими стають мотиви припинення діяльності або відходу від неї. При продовженні роботи це призводить до формування негативних емоційних реакцій.

Описаний симптомокомплекс втоми представлений різноманітними суб'єктивними феноменами, знайомими кожному як комплекс переживання втоми. Переживання втоми має важливе значення з точки зору забезпечення соматичного і психологічного здоров'я: воно є сигналом до пошуку зовнішніх або внутрішніх резервів продовження діяльності або до її припинення.

Таким чином, на психологічному рівні стомлення можна охарактеризувати як когнітивно-емоційно-лічностностний синдром. У його розвитку виділяють кілька стадій, зміст і пристосувальне значення яких розкриваються при аналізі загальних закономірностей динаміки працездатності в процесі тривало виконуваної діяльності.

Традиційним способом виділення стадій працездатності є аналіз залежності між ефективністю діяльності і часом її виконання.Динаміка працездатності при такому підході характеризується тільки на підставі зовнішніх показників результативності праці: погіршення результатів роботи свідчить про зниження працездатності, поліпшення - про підвищення працездатності. Використання критерію ефективності роботи для визначення динаміки працездатності характерно для об'єктної парадигми в дослідженнях психології праці, на противагу якій суб'єктний підхід враховує і внутрішні суб'єктивні фактори, що впливають на динаміку працездатності. Однак при всій розмаїтості підходів до опису динаміки працездатності можна виділити загальні, найбільш типові стадії, такі як стадія впрацьовування, стадія оптимальної працездатності і стомлення. Їх тривалість, чергування і ступінь вираженості визначаються впливом безлічі факторів і можуть змінюватись аж до повного випадіння деяких із них. Наприклад, за наявності у суб'єкта розгорнутої структури позитивних мотивів професійної діяльності період впрацьовування дуже короткий, період оптимальної працездатності тривалий, а стадія стомлення може бути відсутнім зовсім.

Поява симптомів втоми свідчить про недостатність залучаються компенсаторних засобів для підтримки ефективності діяльності на заданому рівні (за кількісними та якісними показниками). Відновлення оптимального рівня працездатності передбачає припинення що викликала стомлення діяльності на певний період часу, який з необхідністю має включати елементи як пасивного, так і активного відпочинку. У тих випадках, коли тривалість або повноцінність періодів відпочинку недостатні, відбувається накопичення, або кумуляція, стомлення.

Першими симптомами хронічного стомлення служать різноманітні суб'єктивні відчуття - відчуття постійної втоми, підвищеної стомлюваності, сонливості, млявості і т.д., об'єктивні ознаки на початкових стадіях його розвитку виражені мало. Однак оскільки завдання діагностики хронічної втоми особливо важлива на ранніх етапах, слід шукати надійні індикатори його виникнення. Поряд з аналізом суб'єктивної симптоматики інформативним виявляється аналіз співвідношень в тривалості окремих стадій працездатності, головним чином стадій впрацьовування та оптимальної працездатності.

Втому різних видів праці визначається наступними факторами: витратою фізичних зусиль; напругою уваги; темпом роботи; робочим положенням; монотонністю праці; температурою і вологістю зовнішнього середовища; запиленістю і забрудненням повітря; шумом; вібрацією, обертанням і поштовхами; освітленням. Кожен фактор і його градації мають умовні вимірники (бали), які можуть бути виражені у відсотках часу, необхідного для відпочинку при роботі під дією даного фактора. При оцінці сумарного впливу на організм декількох факторів відповідні їм бали і відсотки можуть складатися арифметично або геометрично (шляхом додавання квадратів і вилучення із суми квадратного кореня).

За основу класифікації робіт за ступенем важкості фізичної праці або за напруженістю розумової праці в даний час беруть градацію ступеня втоми по виду кривої працездатності. Види праці, що характеризуються такою конфігурацією кривої працездатності, коли швидко протікає врабативаніе, стійка працездатність тривала і спостерігається короткий зниження працездатності в останні годину-півгодини роботи, відносяться до I ступеня втоми і до I категорії тяжкості і напруженості. Порушення силових відносин у нервовій діяльності, втрата плавності динаміки працездатності в період впрацьовування, раннє настання стомлення, зменшення продуктивності праці характеризують II ступінь втоми і відповідають II категорії тяжкості і напруженості праці. До III ступеня втоми і, відповідно, до III категорії тяжкості і напруженості праці пропонується відносити трудові дії, що характеризуються значним порушенням координаційної функції центральної нервової системи у зв'язку з накопиченням слідів втоми. Цей стан набуває застійний характер і переходить в перевтома, коли можуть порушитися звичні робочі руху (руйнується робочий динамічний стереотип). При цьому різко змінюється крива працездатності, періодичність та співвідношення її відрізків втрачаються, не спостерігається стійкого стану працездатності, падає продуктивність праці, зростає кількість помилок.

Причина втоми корениться у змінах функціонального стану нервових центрів, в яких під час роботи поряд з елементарними процесами, які спостерігаються в клітинах і тканинах, проходять більш складні процеси, що відображають здатність нервових клітин підсумовувати в собі слідові процеси, що залишаються після кожної властивої їм реакції. У вченні Н.Є. Введенського про парабиозе і А.А. Ухтомського про засвоєння ритму встановлені певні ефекти сумації послідовних слідових процесів. У першій фазі впливу багаторазово повторюваних подразнень відбувається така зміна функціонального стану нервових клітин, яке характеризується підвищенням швидкостей розвитку і завершення збудження, тобто підвищенням функціональної рухливості (лабільності) або засвоєння ритму. У другій фазі триваюче вплив подразників і відповідний процес сумації збудження призводять до протилежного результату - зменшення лабільності і розвитку стану, що наближається при подальших діях до парабіозу.

Було б неправильно думати, що зниження функціональної рухливості нервової системи негайно призводить до зменшення продуктивності праці. Зменшення продуктивності праці наступає дещо пізніше, протягом деякого часу робота триває з колишніми виробничими показниками, незважаючи на те що фізіологічні показники вже почали погіршуватися. В даному випадку робота продовжується при необхідних виробництвом умовах за рахунок залучення додаткових факторів соціально-психологічного порядку (наприклад, свідомість відповідальності за доручену роботу).

Розвиток захисного гальмування в процесі трудової діяльності свідчить про те, що у виробничих умовах зниження працездатності у зв'язку з втомою викликається не безпосередньо виснаженням запасів енергії в нервових клітинах, не засміченням їх продуктами розпаду, а попереднім цим процесам порушенням ритму діяльності та робочого динамічного стереотипу. В загальному випадку зазначені оборотні функціональні порушення викликаються підсумовуванням слідів збудження, що залишаються після кожного робочого дії. У кожному ж окремому випадку окремої виробничої роботи підсумовування слідів збудження має свої особливості залежно від характеру виконуваних робочих дій та умов праці на певній ділянці виробництва. Конкретні психофізіологічні механізми підсумовування слідових процесів у нервовій системі, що призводять до стомлення, різні і залежать від умов праці.

Якщо розвиток втоми слід вважати природною реакцією організму, що має пристосувальний характер і виконує цілий ряд корисних функцій, то його надмірний розвиток в будь-якій формі - явище небажане. Відповідно до цього при вирішенні прикладних задач повинні ставитися різні цілі. З одного боку, необхідно максимально продовжити час оптимальної працездатності і відсунути появу перших ознак втоми, хоча сам стан втоми цілком припустимо в останні години роботи. З іншого боку, для запобігання ефектів накопичення втоми бажано забезпечувати повне відновлення сил до початку наступного робочого дня.

У кожному конкретному виді праці необхідно застосовувати такі оздоровчі заходи, які могли б найбільшою мірою відповідати психофізіологічним процесам, що розвиваються під час даного виду трудової діяльності, зокрема властивому цьому виду праці фізіологічного механізму втоми. Найбільш ефективні засоби попередження стомлення при роботі на виробництві - це кошти, які нормалізують активну трудову діяльність людини. Зменшення щільності робочого часу, наявність вимушених перерв протягом робочого дня не тільки не віддаляють наступ і розвиток втоми, але можуть і прискорити, і поглибити його. Виняток випадково виникають перебої в роботі, простоїв та штурмівщини, ритмізація трудових процесів є важливими умовами підтримки високого рівня працездатності. На тлі нормального перебігу виробничих процесів одним з важливих фізіологічних заходів, що протистоять втомі, є правильний режим праці та відпочинку. У змінному режимі праці та відпочинку повинно бути передбачено фізіологічно і психологічно обгрунтоване чергування періодів роботи та перерв для відпочинку і прийому їжі.

Перерви розрізняються за своїм значенням і тривалості. У середині робочого дня зазвичай призначається обідню перерву, тривалість якого має становити 1 год або 50 хв (в окремих випадках можливі перерви меншої тривалості, що повинно компенсуватися іншими заходами полегшення і оздоровлення праці). У першу (дообеденную) половину робочого дня і в другу (післяобідню) в рахунок робочого часу призначаються додаткові перерви для відпочинку тривалістю - залежно від особливостей даного виду праці - від 5 до 15 хв (рідко більше 15 хв). Розташування додаткових перерв протягом робочого дня, їх кількість і зміст (пасивний або активний відпочинок) визначаються на підставі даних фізіологічного та психологічного вивчення динаміки працездатності. У проміжках між робочими операціями (а також між робочими елементами і рухами) робляться короткі мікропаузи тривалістю від декількох секунд до 2 - 3 хв.

Змінюючи відповідним чином число, тривалість, розташування протягом зміни і зміст додаткових перерв, фахівець в області фізіології і психології праці має можливість створити на конкретній ділянці підприємства такий режим праці і відпочинку, який забезпечить досягнення високого і стійкого рівня працездатності, продуктивності праці та оптимальне пристосування фізіологічних і психічних функцій до поточної трудової діяльності.


Читайте також:

  1. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
  2. Аеро- та гідродинаміка
  3. Аналіз і оцінка стану охорони праці
  4. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
  5. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
  6. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
  7. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
  8. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
  9. Аналіз стану основних засобів
  10. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
  11. Аналіз фінансового стану
  12. Аналіз фінансового стану торгових підприємств




Переглядів: 1667

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Види функціональних станів людини | Напруженість діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.