Класифікація та препарати

2012

Склала викладач Буря О.І.

ЛЕКЦІЯ № 7

з теми: «Лікарські препарати, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Снодійні та протисудомні засоби.»

Дисципліна «Фармакологія»

Спеціальність 5.12020101 Фармація»

Розглянуто та схвалено на засіданні

циклової комісії фармацевтичних дисциплін

Протокол №_____від_______ 2011р.

Голова комісії________ Н.А.Шрам

План

1.Снодійні засоби.

2.Класифікація снодійних ЛЗ:

2.1.Сполуки аліфатичного ряду (хлоралгідрат, бромізовал).

2.2. Похідні барбітурової кислоти (барбітурати).

2.3. Похідні бензодіазепаму.

2.4. Похідні інших хімічних груп.

3. Побічни явища таготре отруєння. Допомога при отруєнні.

4. Протисудомні засоби.

4.1. Протиепілептичні.

4.2. Протипаркінсонічні.

1. Після того як у 1903 р. було отримано перший барбітурат — веронал (барбітал), хіміко-фармацевтична промисловість запропонувала сотні нових сполук, із них у практику ввійшло близько 60, а утрималось лише 7. Ускладнення внаслідок застосування барбітуратів (толерантність і потреба у зв'язку з цим у збільшенні дози, фаза післядії і порушення фази сну, лікарська залежність ) стали серйозною перешкодою на шляху їх широкого використання при порушеннях сну — інсомпії, диссомпії (безсоння).

Снодійні засоби - (гіпнотики) це ЛП, які сприяють настанню фізіологічного сну, збільшують його тривалість і глибину. В невеликих дозах вони проявляють седативну дію. Cон - це специфічний стан ЦНС, характеризується чергуванням 2 фаз. І фаза- «повільний сон», проявляється зменшенням біоелектричної активності мозку, частоти серцевих скорочень і дихання. ІІ фаза –«швидкий сон», характеризується підсиленням біоелектричної активності мозку, швидкими рухами очей, збільшенням частоти серцевих скорочень і дихання. Швидкий сон - період сновидінь і активного перероблення інформації, становить 20-25% загальної тривалості сну. Протягом ночі відбувається від 2 до 6 завершених циклів. Порушення сну - інсомнія - характеризується змінами структури сну.

2. Класифікація снодійних ЛЗ за хім. будовою має 7 груп:

1.Сполуки аліфатичного ряду (хлоралгідрат, бромізовал).

3. Барбітурати і споріднені сполуки (фенобарбітал, барбаміл, етамінал) 2.Похідні (донорміл).бензодіазепіну (нітразепам, діазепам, феназепам).

4. Ноотропні засоби — похідні ГАМК (натрію оксибутират, фенібут).

5. Похідні циклопіролонів (зопіклон).

6. Похідні імідазопіридинів (золпідем).

7. Похідні етаноламінів (донорміл).

Крім перелічених снодійних засобів для коригування порушень сну за показаннями можна використовувати препарати з інших фармакологічних груп: седативні засоби (калію бромід, натрію бромід, препарати валеріани, собачої кропиви та ін.), невролептики (аміназин, хлорпротиксен ) в малих дозах, антидепресанти з седативним ефектом (амітриптилін, азафен, піразидол) та антитигістамінні засоби (димедрол, дипразин, супрастин).

Незважаючи на численність снодійних засобів, жоден з них не відповідає вимогам бездоганного снодійного, а саме: надійно підтримувати нормальний сон, при порушеннях сну індукувати фізіологічний сон, не створювати побічних ефектів, не викликати постгіпнотичного стану, зниження ефективності при повторному застосуванні, лікарської залежності. Найсуттєвішим недоліком більшості снодійних засобів є те, що сон, який вони викликають, не є фізіологічним. Тільки 2 препарати можуть гарантувати фізіологічний сон - натрію оксибутират і хлоралгідрат.

До снодійних препаратів ставиться ряд серйозних вимог, серед яких на пер-ший план виступає вплив на структуру сну: повинні повністю відновлювати нормальний сон, тобто не порушувати чергування його 2 фаз; бути ефектив-ними і безпечними для різних груп хворих; здійснювати швидкий ефект; не пригнічувати дихання; не порушувати пам’ять; не викликати звикання, пси-хічної залежності. Сьогодні сформувалось таке уявлення про фармакологію снодійних засобів: снодійні засоби викликають порушення циклів сну. Припи-нення приймання снодійних призводить до зростання тривалості ФШС (фази швидкого сну)-феномен віддачі. Оскільки під час ФШС підвищуються вегетативні і гормональні функції організму, в цей час зростає небезпека виникнення інсульту та інфаркту міокарда. При постійному застосуванні сно-дійних засобів подовжуються періоди засинання і пробудження. Отже за-гальна тривалість неспання стає значно більшою і навіть перевищує її у хво-рих, які снодійних не приймають. Як правило, ефект снодійних засобів втра-чається через два тижні. З цієї причини пацієнти часто самостійно збільшу-ють дозу. У разі тривалого (багаторічного) приймання снодійних засобів ви-никає лікарська залежність. Деякі снодійні засоби, насамперед барбітурати, повільно виводяться з організму. Найбільша небезпека для осіб літнього віку, у яких біотрансформація лікарських речовин уповільнена. Ризик лікар-ської інтоксикації з віком збільшується, у зв'язку з чим застосування барбі-туратів після 60 років протипоказане. Усі снодійні засоби мають побічну дію, індивідуально різноманітну і зростаючу при постійному прийманні. Біль-шість снодійних засобів має побічну дію вже наступного ранку: втома, роз-битість, зниження працездатності тощо. Особливо обережно мають приймати снодійні засоби водії. Кумулятивні властивості препаратів спричинюють зни-ження реактивності і збільшують небезпеку виникнення нещасних випадків. Оскільки ефект снодійних засобів посилюється алкоголем, під час приймання снодійних ЛЗ вживання алкогольних напоїв протипоказане.

Похідні бензодіазепіну	Похідні барбітурової кислоти	Похідні циклопіролону та ін. хімічних груп
Нітразепам	Фенобарбітал(люмінал)	Золпідем
Бротизолам	Циклобарбітал	Зопіклон
Мідазолам	Реладорм	Метаквалон
Триазолам	Барбаміл(амінал-натрій)	Доксиламін
Флунітразепам	Етамінал-натрий	Бромізовал

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види уваги	\|	До снодійних аліфатичного ряду входять хлоралгідрат та бромізовал.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.