Концепції соціального виробництва: біологізаторська, матеріалістична, об'єктивні ідеалісти, суб'єктивні ідеалісти, соціалісти-утопісти

Індивідуальне виробництво

Виділення у суспільному виробництві саме цих складових, послідовність їх розташування чітко визначені об’єктивною логікою розвитку людини і суспільства на шляху становлення їх соціальних сутностей все більш високого порядку, історичним генезисом походження і вдосконалення видів потреб людей. Так, сфера індивідуального виробництва – це область безпосереднього задоволення фізичних потреб людей і опосередкованого – матеріальних, соціальних і духовних; сфера матеріального виробництва – область безпосереднього задоволення матеріальних потреб і опосередкованого – соціальних і духовних; сфера соціального виробництва – область безпосереднього задоволення соціальних потреб і опосередкованого – духовних; і, нарешті, сфера духовного виробництва – це область задоволення духовних потреб людей. Сімейно-побутова сфера є областю опосередковано-суспільного виробництва (тут виробляється і відтворюється індивід в його і біологічній, і соціальній сутностях), три подальші сфери є областями безпосередньо-суспільного виробництва (тут виробляється родова людина з певним «набором» соціальних сутностей).

Якщо проаналізувати історико-філософський матеріал, присвячений розробці даної проблеми, то неважко помітити, що різні філософські школи віддавали пріоритет різним сферам суспільного виробництва, як системоутворюючим чинникам людської історії. Якщо виключити з аналізу біологізаторськіконцепції, що ставлять на перше місце сферу індивідуального виробництва, то «картина переваг» виглядає таким чином: матеріальному виробництву віддають пріоритет матеріалісти: перш за все марксисти, але також і деякі революційні демократи (наприклад, Огарьов говорив: «Наука суспільного устрою (соціологія) все більше і більше усвідомлює необхідність прийняти за своє істотне зосередження економічні (господарські) відносини суспільства. Їх дійсне вивчення рівно призводить і до оцінки історичного розвитку, і до розкриття хибних сполучень сучасного суспільного устрою, і до побудови нових суспільних сполучень з перетворенням або виключенням колишніх» (Мир філософії, ч. II, с.154); соціальному виробництву (що приймає, як правило, обмежену форму політико-правового виробництва) віддають перевагу об’єктивні ідеалісти(Шеллінг, наприклад, вважав, що «єдиним об’єктом історії є поступова реалізація правового устрою» // Мир философии, ч. II, с.449), а також деякі дуалісти (Кант, зокрема, писав: «Історію людського роду в цілому можна розглядати, як виконання таємного плану природи здійснити ... досконалий державний устрій» // Мир философии, ч. II, с.443); духовне виробництво ставлять на перше місце суб'єктивні ідеалісти (Фіхте, наприклад, відзначав, що влаштування суспільних відносин є можливим тільки на основі свободи і розуму людського роду), соціалісти-утопісти (так, Оуен був переконаний, що велике перетворення суспільства «залежить виключно від громадської думки» // Мир философи, ч. II, с.460), а також так звані філософи-плюралісти (які вирізнялись неоднозначністю філософських орієнтацій).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суспільне виробництво	\|	Система людських потреб

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.