Суспільне виробництво

Поняття і структура суспільного виробництва

Будучи специфічною складовою об’єктивної реальності, в якій все матеріальне опосередковане духом, суспільство є цілісним організмом, соціальною системою, елементи якої не просто взаємопов'язані один з одним, але і знаходяться в «супідрядності», тобто у відношенні первинне – вторинне, визначаюче – визначуване.

Факт системної організації суспільного життя у тих або інших формах усвідомлювався ще в античності, проте аж до теперішнього часу природа зв'язків, які утворюють соціальну систему, трактується по-різному: або натуралістично, як продовження і розширення біологічних зв'язків між організмами, або ідеалістично, наприклад, як результат рішення людей або як «інобуття» світового духу (Бога), або, нарешті, матеріалістично, як наслідок економічних відносин, що склалися у сфері виробництва матеріальних благ.

Задача розкриття законів структури, функціонування і розвитку суспільства як цілісної системи могла бути успішно вирішеною лише за умови виділення зі всієї сукупності різноякісних компонентів суспільної організації ключових, системоутворюючих, що безпосередньо або опосередковано впливають на решту компонентів і на суспільну систему в цілому.

Значний внесок в розробку цієї проблеми внесла соціальна філософія марксизму, яка ввела в оборот поняття «суспільного виробництва» (тотожного, як вже мовилося, поняттям «суспільне буття», «суспільне життя»), як фундаментальний методологічний принцип аналізу історичного процесу .

У цій категорії фіксується той виключно важливий факт, що в своєму суспільному житті люди виробляють не тільки речі, матеріальні і духовні блага та цінності, але також і свою соціальність: суспільні відносини, групи та інститути, а, кінець кінцем, суспільство і самих себе, свою власну суспільну сутність. Маркс підкреслював, що якщо розглядати суспільство в цілому, то як кінцевий результат суспільного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство, тобто сама людина в її суспільних відносинах.

Запропонувавши новий принцип аналізу суспільної історії, Маркс, проте, різко звузив його евристичний потенціал, обмеживши вивчення суспільного виробництва переважно сферою матеріального виробництва. Тим часом накопичений за останні 150 років досвід дослідження соціальних процесів філософською думкою, як марксистською, так і немарксистською,дозволяє, на мою думку, представити суспільне виробництво як цілісну систему, що має, певну логіку функціонування та розвитку як на протязі всієї історії людства, так і на кожному її окремо взятому відрізку.

Виходячи з уявлення про суспільне виробництво як єдність діяльності (живої і упредметненої) та суспільних відносин людей (що підрозділяються також на два види: суспільні відносини «з приводу» живої і «з приводу» упредметненої діяльності),у ньому можна вичленити наступні основні сфери: 1. Сфера індивідуального виробництва (сімейно-побутова); 2. Сфера матеріального виробництва; 3. Сфера соціального виробництва (виробництво «соціальності», соціальних зв'язків людей); 4. Сфера духовного виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріалістична трактовка суспільства	\|	Концепції соціального виробництва: біологізаторська, матеріалістична, об'єктивні ідеалісти, суб'єктивні ідеалісти, соціалісти-утопісти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.041 сек.