Нітразепам (радедорм).

ІІІ

Тетурам

Призначають по схемі, з урахуванням індивідуальних особливостей.

У звичайних умовах алкоголь окислюється в організмі до утворення СО₂ і води. Тетурам блокує фермент альдегідоксидазу, внаслідок чого окислення алкоголю затримується на фазі утворення ацетальдегіду. Накопичення останнього в тканинах викликає отруєння : з'являються неприємні відчуття , головний біль, блювання, почуття страху та стиснення у грудях, серцебиття, утруднене дихання. Внаслідок цього виробляється негативна реакція на алкогольні напої.

Картина гострого отруєння снотворними характеризується пригніченням ЦНС сонливістю, зниженням температури тіла, рефлексів, порушенням функції дихання і серцевої діяльності, зниженням артеріального тиску, розслабленням сфінктерів, гіпоксією, ацидозом, звуженням, а у разі вираженої гіпоксії-розширенням зіниць.

Тактика лікування залежить від тяжкості стану хворого. Видаляють вміст шлунка, якщо минуло не більше ніж 3 год. з моменту прийому препарату; промивають шлунок суспензією активованого вугілля, призначають проносні засоби (натрію сульфат ), антибіотики.

У разі пригнічення центру дихання застосовують допоміжне дихання або штучну вентиляцію легень, оксигенотерапію.

У разі зниження артеріального тиску переливають кров чи кровозамінники, вводять адреноміметики (норадреналін). При ацидозі призначають вилуговування, яке сприяє зниженню в плазмі крові вмісту неіонізованного барбітурату і зменшує його рівень у мозку та спинномозковій рідині, вилуговування сечі сприяє гальмуванню канальцієвої реабсорбції барбітуратів, активізуючи їхнє виведення. У тяжких випадках застосовують гемодіаліз, гемосорбцію. Введення аналептичних засобів можливе лише у разі легких форм отруєння, при тяжкій інтоксикації вони лише погіршують стан хворого.

Снодійними називають лікарські препарати, які спричинюють стан, близький до фізіологічного сну. При безсонні за їх допомогою можна прискорити настання сну, підвищити його тривалість та глибину. В малих дозах снодійні мають седативну дію.

Класифікація :

1. Снодійні засоби з ненаркотичним типом дії : бензодіазепіни.

2. Снодійні засоби з наркотичним типом дії : барбітурати.

3. Препарати різної хімічної будови : зопіклон (імован), золпідем (санвал), донорміл (доксиламін).

Похідні бензодіазепіну виявляють анксіолітичний, снодійний, седативний, протисудомний і м’язоворозслаблювальний ефект. Механізм їх снодійної дії пов’язують із взаємодією зі спеціальними бензодіазепіновими рецепторами, внаслідок чого вони посилюють ГАМК-міметичний,тобто гальмівний, вплив на ЦНС.

Снодійний ефект настає через 30 – 60 хв і триває до 8 годин. Потенцює дію засобів для наркозу, спирту етилового. Кумулює. При тривалому застосуванні спричинює звикання, є ризик розвитку лікарської залежності. Має незначний вплив на структуру сну.

Застосовують при порушеннях сну різного характеру, при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.

Побічні ефекти : сонливість, атаксія, порушення координації рухів, рідко – нудота, тахікардія, алергійні реакції.

Протипоказання : період вагітності, міастенія, порушення функції нирок та печінки. Не призначають водіям та іншим особам, діяльність яких потребує швидкої психічної та фізичної реакції.

Зопіклон та золпідем менше впливають на структуру сну, не виявляють вираженої міорелаксантної та протисудомної дії. Не викликають синдром відміни, тому краще переносяться хворими. Але при тривалому застосуванні можливі звикання та лікарська залежність.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спирт етиловий.	\|	Класифікація протиепілептичних засобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.