Класифікація протиепілептичних засобів

Фенобарбітал.

Донорміл.

Препарат з вираженою седативною та М-холіноблокувальною дією. Скорочує час засипання, подовжує тривалість і якість сну, не впливає на його фізіологічні фази.

Застосовують при порушенні сну, інсомнії.

Побічні ефекти : сухість у роті, порушення акомодації.

Як снодійний засіб призначають за годину до сну. Тривалість дії 6 – 8 годин.

Механізм дії пов’язують з потенціюванням гальмівної дії ГАМК. Скорочує фазу швидкого сну. Має виражену післядію. Тривале застосування може призвести до порушення вищої нервової діяльності та лікарської залежності. При різкій відміні препарату – синдром відміни, який проявляється збільшенням тривалості фази швидкого сну та нічними кошмарами.

Як снодійний препарат застосовують рідше, в основному використовують для лікування епілепсії.

Відомо кілька форм припадків епілепсії, а саме:

а) Великі судомні припадки, при яких хворий втрачає свідомість і падає. У нього виникають корчі, після яких настає сон;

б) малі, блискавичні припадки, без падіння хворого;

в) психомоторні еквіваленти епілепсії;

г) епілептичний статус.

Для лікування кожної з форм епілепсії потрібні відповідні протисудомні препарати, які призначають систематично, протягом тривалого часу (місяцями або навіть роками). Механізм дії різних протисудомних препаратів не однаковий і полягає він головним чином у тому, що під впливом цих фармакологічних засобів нормалізуються біохімічні процеси в ЦНС

Протиепілептичні засоби стабілізують мембрану нейронів, пригнічують передачу збудження, зменшують поширення нервових імпульсів та генералізацію епілептичного вогнища. Препарати пригнічують процеси збудження і посилюють процеси гальмування.

залежно від їх застосування при певних формах епілепсії:

1) великі судомні напади: дифеніл, карбамазепін, натрію вальпроат, фенобарбітал.

2) Епілептичний статус: діазепам, клоназепам, фенобарбітал, дифеніл.

3) Малі напади епілепсії: натрію вальпроат, клоназепам.

4) Психомоторні еквіваленти: карбамазепін, натрію вальпроат, дифеніл, фенобарбітал, клоназепам.

Для досягнення надійного терапевтичного ефекту протиепілептичні препарати призначають систематично протягом тривалого часу. Лікування починають з фенобарбіталу та сумішей, що його містять. Закінчуючи курс лікування дози препарату зменшують поступово, так як при раптовому припиненні лікування хворому гіршає, у нього частішають судоми і виникає епілептичний статус.

Фенобарбітал (люмінал) для лікування хворих на епілепсію призначають у субгіпнотичних дозах. Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища. Не виключена можливість розвитку звикання та лікарської залежності.

Показання до застосування: великі судомні напади, епілептичний статус, фокальні форми епілепсії. Призначають у вигляді моно- і комбінованої терапії.

Карбамазепін (тегретол, фінлепсин) — спричинює протисудомний ефект, який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів, а також у позитивній психотропній дії. Після прийому препарату у хворих покращується настрій, вони стають більш діяльними.

Показання до застосування: великі судомні напади, фокальна епілепсія, змішані форми епілепсії.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, головний біль, порушення акомодації.

Натрію вальпроат (депакін, конвулекс) — сприяє накопиченню в мозку ГАМК (інгібує ГАМК-трансаміназу), а також блокує натрієві канали, внаслідок чого знижуються збудливість і судомна готовність моторних зон великого мозку, Покращуються психічний стан і настрій.

Показання до застосування: всі форми епілепсії (особливо ефективний при великих і малих нападах, меншою мірою — при фокальній епілепсії).

Побічні ефекти: нудота, атаксія, сонливість (рідко спостерігаються і не дуже виражені). Є дані, що препарат підсилює побічні ефекти інших протиепілептичних засобів і це слід враховувати під час проведення комбінованої терапії хворих на епілепсію.

Клоназепам (антелепсин) — спричинює транквілізувальну, міорелаксувальну, анксіолітичну і протисудомну дію. Препарат діє безпосередньо на кіркові і підкіркові епілептогенні вогнища, а також припиняє поширення судомних розрядів на інші ділянки мозку; підвищує вплив гальмівного медіатору ГАМК на пре- і постсинаптичні мембрани нервових клітин.

Показання до застосування: малі судомні, міоклонічні напади, епілептичний статус і судомні напади у немовлят.

Побічні ефекти: сонливість, рідко — атаксія, втрата апетиту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нітразепам (радедорм).	\|	Морфінугідрохлорид

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.