• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Морфінугідрохлорид

VІ

Наком.

Класифікація протипаркінсонічних засобів за механізмом дії

V

Протипаркінсонічні засоби— це група лікарських препаратів для лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона, а також при пар­кінсонізмі різного походження.

Хвороба Паркінсона— це хронічне нейродегенеративне захво­рювання, при якому уражаються ядра екстрапірамідної системи. Проявами цієї патології є: тремтіння пальців і кистей, а потім з'являються ригідність лицевих м'язів (різко підвищений тонус м'язів), яка зумовлює маскоподібність обличчя; гіпокінезія (ско­ваність рухів), поступово виникають психічні порушення. В роз­витку хвороби Паркінсона основним є порушення функцій дофамінергічної та холінергічної медіації. Фармакотерапія паркінсонізму спрямована на відновлення динамічної рівноваги між різними медіаторними системами.

• Лікарські засоби, що активізують функцію дофамінергічної системи та комбіновані препарати: наком, бромокриптин (парлодел).

• Лікарські засоби, що пригнічують функцію холінергічної системи: тригексифенідил (циклодол, паркопан).

Збільшує вміст дофаміну в ЦНС, усуває симптоми паркінсонізму, м’язову регідність, загальну скутість, відновлює здатність до координованих рухів.

Показання до застосування: хвороба Паркінсона, спадкові екстрапірамідні порушення.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, ортостатична гіпотензія, головний біль, серцеві аритмії.

Протипоказання: вагітність, лактація, виражений атеросклероз, серцево-судинні захворювання.

Тригексифенітидил (циклодол, паркопан) є центральним холіноблокувальним засобом. Препарат блокує як центральні, так і пе­риферичні М-холінорецептори. Вплив на ЦНС сприяє зменшенню або усуненню рухових порушень, пов'язаних з ураженням екстрапірамідної системи. Циклодол найбільш ефективно зменшує трем­тіння, а також ригідність, але мало впливає на гіпокінезію.

Показання до застосування: хвороба Паркінсона, паркінсонізм (у тому числі спричинений прийомом антипсихотичних засобів).

Побічні ефекти: сухість у роті, тахікардія, порушення акомода­ції, зниження тонусу м'язів кишечнику.

При лікуванні хворих з паркінсонізмом іноді використовують і інші центральні холіноблокувальні засоби: тропацин, бензтропіну мезилат, когентин тощо. Ці препарати не є засобами етіотропної те­рапії. Вони усувають або зменшують вираженість синдрому пар­кінсонізму і тому лікувальний ефект зберігається тільки під час їх застосування.

Анальгетичними засобами називають лікарські речовини, які послаблюють або знімають біль (грецьк. Algos- біль, an - без). Вони не вимикають свідомість, не пригнічують інших видів чутливості. За хімічною структурою, характером і механізмами фармакологічної активності анальгетичні засоби ділять на дві основні групи : наркотичні й ненаркотичні.

В основі поділу лежать такі критерії:

а) Наркотичні анальгетичні засоби за походженням ділять на :

1) природні сполуки, які одержують з опію - морфін, омнопон;

2) сполуки , одержані шляхом синтезу- промедол, фентаніл.

Морфін - основний алкалоїд опію. Він легко всмоктується з травного каналу і підшкірної основи, проходить крізь плацентарний бар'єр. Морфін знижує больові

відчуття при повному збереженні свідомості. Отже , морфін вибірково пригнічує центри кори і підкірки, яким належить провідна роль у сприйманні і відтворенні больових відчуттів, змінюючи структуру фосфоліпідів, мембран нейронів, що є рецепторами морфіноподібних сполук, у тому числі природних анальгетиків

пептидної природи (енкефалінів та ендорфінів). Вже в малих дозах вибірково пригнічує центр дихання, завдяки чому зменшується частота дихання. Морфін сильно звужує зіниці, що пояснюється збудженням окорухового нерву, знижує збудливість кашльового центру, підвищує тонус блукаючого нерва і тому дещо сповільнює частоту скорочень серця. Морфін на початку своєї дії збуджує блювотний центр і викликає блювання, а згодом пригнічує його функцію. Під впливом морфіну скорочуються м'язи , при тривалому застосуванні виникає хронічний запор, порушуються функції ряду органів і систем.

Застосовується морфін тільки як анальгетичний засіб при травмах, після операції, хворим у шоковому стані, при інфаркті міокарда, опіках, злоякісних пухлинах. При болю, що пов'язаний зі спазмами непосмугованих м’язів внутрішніх органів, спочатку вводять атропін, а потім морфін.

Протипоказанням до введення морфіну є пригнічене дихання, бронхіальна астма, гострий біль у животі.

Гостре отруєння морфіном у людей може спричинити навіть одноразове введення препарату у дозі понад 0.05 г. При отруєнні великими дозами морфіну настає втрата свідомості та коматозний стан, поступово падає тонус серцево-судинної системи. При асфіксії зіниці раптово розширюються. Смерть настає від паралічу дихання.

Допомога:

Ø промивання шлунка 0,05 - 0,1 % розчином калію перманганату незалежно від шляху введення;

Ø прийом 20-30г активованого вугілля;

Ø призначають сольове проносне;

Ø для стимуляції дихання призначають атропін, кордіамін.

Ø внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення антагоніста – налоксону;

Ø штучне дихання і зігрівання пацієнта.

Якщо смерть не настала в перші 6-12 год., то прогноз позитивний, оскільки більша частина препарату інактивується.

При повторних введеннях морфіну у людей виникає психічна та фізична залежність -наркоманія. Лікування морфінізму складне і здійснюється в стаціонарних умовах. Це методи детоксикації, введення антагоністу опіоїдів – налтрексону, симптоматичних засобів та здійснення заходів для запобігання контактам наркомана зі звичним середовищем. Однак радикальне виліковування досягається у невеликому відсотку випадків. У більшості пацієнтів виникають рецидиви, тому важливим є проведення профілактичних заходів.

Переглядів: 729