Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Морфінугідрохлорид

Наком.

Класифікація протипаркінсонічних засобів за механізмом дії

V

Протипаркінсонічні засоби— це група лікарських препаратів для лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона, а також при пар­кінсонізмі різного походження.

Хвороба Паркінсона— це хронічне нейродегенеративне захво­рювання, при якому уражаються ядра екстрапірамідної системи. Проявами цієї патології є: тремтіння пальців і кистей, а потім з'являються ригідність лицевих м'язів (різко підвищений тонус м'язів), яка зумовлює маскоподібність обличчя; гіпокінезія (ско­ваність рухів), поступово виникають психічні порушення. В роз­витку хвороби Паркінсона основним є порушення функцій дофамінергічної та холінергічної медіації. Фармакотерапія паркінсонізму спрямована на відновлення динамічної рівноваги між різними медіаторними системами.

 

• Лікарські засоби, що активізують функцію дофамінергічної системи та комбіновані препарати: наком, бромокриптин (парлодел).

• Лікарські засоби, що пригнічують функцію холінергічної системи: тригексифенідил (циклодол, паркопан).

Збільшує вміст дофаміну в ЦНС, усуває симптоми паркінсонізму, м’язову регідність, загальну скутість, відновлює здатність до координованих рухів.

Показання до застосування: хвороба Паркінсона, спадкові екстрапірамідні порушення.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, ортостатична гіпотензія, головний біль, серцеві аритмії.

Протипоказання: вагітність, лактація, виражений атеросклероз, серцево-судинні захворювання.

Тригексифенітидил (циклодол, паркопан) є центральним холіноблокувальним засобом. Препарат блокує як центральні, так і пе­риферичні М-холінорецептори. Вплив на ЦНС сприяє зменшенню або усуненню рухових порушень, пов'язаних з ураженням екстрапірамідної системи. Циклодол найбільш ефективно зменшує трем­тіння, а також ригідність, але мало впливає на гіпокінезію.

Показання до застосування: хвороба Паркінсона, паркінсонізм (у тому числі спричинений прийомом антипсихотичних засобів).

Побічні ефекти: сухість у роті, тахікардія, порушення акомода­ції, зниження тонусу м'язів кишечнику.

При лікуванні хворих з паркінсонізмом іноді використовують і інші центральні холіноблокувальні засоби: тропацин, бензтропіну мезилат, когентин тощо. Ці препарати не є засобами етіотропної те­рапії. Вони усувають або зменшують вираженість синдрому пар­кінсонізму і тому лікувальний ефект зберігається тільки під час їх застосування.

 

Анальгетичними засобами називають лікарські речовини, які послаблюють або знімають біль (грецьк. Algos- біль, an - без). Вони не вимикають свідомість, не пригнічують інших видів чутливості. За хімічною структурою, характером і механізмами фармакологічної активності анальгетичні засоби ділять на дві основні групи : наркотичні й ненаркотичні.

В основі поділу лежать такі критерії:

 

Критерії Наркотичні анальгетики Ненаркотичні анальгетики
1 . Сила і характер анальгетичної дії. Знімають будь-який біль. Пригнічують больові відчуття, зумовлені запаленням.
2. Здатність спричинювати ейфорію, сон, лікарську залежність. Зумовлюють ейфорію, сонливість, лікарську залежність. Не зумовлюють ейфорію, лікарську залежність, сонливість.
3. Вплив на центр дихання. Пригнічують центр дихання. Не пригнічують центр дихання.

а) Наркотичні анальгетичні засоби за походженням ділять на :

1) природні сполуки, які одержують з опію - морфін, омнопон;

2) сполуки , одержані шляхом синтезу- промедол, фентаніл.

 

 

Морфін - основний алкалоїд опію. Він легко всмоктується з травного каналу і підшкірної основи, проходить крізь плацентарний бар'єр. Морфін знижує больові

відчуття при повному збереженні свідомості. Отже , морфін вибірково пригнічує центри кори і підкірки, яким належить провідна роль у сприйманні і відтворенні больових відчуттів, змінюючи структуру фосфоліпідів, мембран нейронів, що є рецепторами морфіноподібних сполук, у тому числі природних анальгетиків

пептидної природи (енкефалінів та ендорфінів). Вже в малих дозах вибірково пригнічує центр дихання, завдяки чому зменшується частота дихання. Морфін сильно звужує зіниці, що пояснюється збудженням окорухового нерву, знижує збудливість кашльового центру, підвищує тонус блукаючого нерва і тому дещо сповільнює частоту скорочень серця. Морфін на початку своєї дії збуджує блювотний центр і викликає блювання, а згодом пригнічує його функцію. Під впливом морфіну скорочуються м'язи , при тривалому застосуванні виникає хронічний запор, порушуються функції ряду органів і систем.

Застосовується морфін тільки як анальгетичний засіб при травмах, після операції, хворим у шоковому стані, при інфаркті міокарда, опіках, злоякісних пухлинах. При болю, що пов'язаний зі спазмами непосмугованих м’язів внутрішніх органів, спочатку вводять атропін, а потім морфін.

Протипоказанням до введення морфіну є пригнічене дихання, бронхіальна астма, гострий біль у животі.

Гостре отруєння морфіном у людей може спричинити навіть одноразове введення препарату у дозі понад 0.05 г. При отруєнні великими дозами морфіну настає втрата свідомості та коматозний стан, поступово падає тонус серцево-судинної системи. При асфіксії зіниці раптово розширюються. Смерть настає від паралічу дихання.

Допомога:

Ø промивання шлунка 0,05 - 0,1 % розчином калію перманганату незалежно від шляху введення;

Ø прийом 20-30г активованого вугілля;

Ø призначають сольове проносне;

Ø для стимуляції дихання призначають атропін, кордіамін.

Ø внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення антагоніста – налоксону;

Ø штучне дихання і зігрівання пацієнта.

Якщо смерть не настала в перші 6-12 год., то прогноз позитивний, оскільки більша частина препарату інактивується.

При повторних введеннях морфіну у людей виникає психічна та фізична залежність -наркоманія. Лікування морфінізму складне і здійснюється в стаціонарних умовах. Це методи детоксикації, введення антагоністу опіоїдів – налтрексону, симптоматичних засобів та здійснення заходів для запобігання контактам наркомана зі звичним середовищем. Однак радикальне виліковування досягається у невеликому відсотку випадків. У більшості пацієнтів виникають рецидиви, тому важливим є проведення профілактичних заходів.




Переглядів: 725

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікація протиепілептичних засобів | Трамадол

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.