МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇЛабораторна діагностика парентеральних вірусних гепатитів. Тема: Збудники парентеральних гепатиті: В, D, С, G, TTV, SENV. Заняття №6 ПРИНЦИПОВІ ВІДМІННОСТІ ВІРУСІВ ТА БАКТЕРЙ
Актуальність теми:вірусні гепатити найактуальніша проблема сучасної медицини. Для більшості гепатитів не розроблені засоби специфічної профілактики. Але ці вірусні інфекції мають важкий перебіг, часто розвивається хронізація, особливо при ВГС, ВГД. У хворих на хронічний гепатит В існує дуже високий ризик розвитку цирозу печінки та гепатокарциноми.
Гепатит В (ВГВ, сироватковий гепатит) – інфекційна хвороба, що характеризується враженням печінки з розвитком симптомокомплексу гостого та хронічного гепатиту. Це одне з найбільш загрозливих захворювань, що зумовлює щорічно у світі більше 2 млн смертей. Поверхневий антиген цього вірусу був виявлений Б.Блюмбергом у 1964 р. у крові австралійського аборигена, у зв’язку з чим цей антиген тривалий час називали “австралійським”. Сам збудник виявлений і описаний Д.Дейном у 1970 р., тому синонім повних віріонів цього вірусу – “частки Дейна”.
HBV вірус віднесений до родини Hepadnaviridae, роду Orthohepadnavirus. Морфологія та ультраструктура HBV. Віріони вірусу – “частки Дейна” сферичної форми, дрібні - діаметром 40-45 нм, мають геном, який складається з двониткової ДНК (мінус-нитки і більш короткої неповної плюс-нитки). Геном заключений в білковий капсид ікосаедрального типу симетрії (т.з. серцевину). Нуклеокапсид покритий зовнішньою ліпідно-білковою оболонкою (суперкапсидом). Крім повних віріонів (часток Дейна) зустрічаються в набагато більшій кількості т.з. неповні віріони, які складаються лише з фрагментів зовнішньої оболонки і бувають сферичними чи ниткоподібними. Неповні віріони містять поверхневий антиген вірусу, накопичуются в результаті надлишкової продукції поверхневого компоненту вірусу і не проявляють інфекційних властивостей. Антигенна. HBV має 4 антигени: поверхневий (HBsAg), серцевинний (HBcAg), внутрішній (HBeAg) та регуляторний (HBхAg). HBsAg – глікопротеїновий поверхневий (superficial) антиген, раніше іменувався “австралійським”, є маркером ВГВ (гострого чи хронічного), одним із критеріїв небезпечності крові при її переливанні. HBcAg – серцевинний (cor) антиген, міститься в капсиді віріонів, які знаходяться в ядрах гепатоцитів, не надходить у кров, є маркером реплікації вірусу в гепатоцитах (при гострому і хронічному ВГВ). HBeAg – внутрішній антиген, відщеплюється від HВcAg при його проходженні через мембрану гепатоцитів, внаслідок чого виявляється в крові, визначає інтенсивність реплікації вірусу гепатиту В і ступінь інфекційної небезпеки хворого. У ряді випадків він є маркером несприятливого перебігу ВГВ. HBхAg – регуляторний протеїн, що стимулює чи пригнічує апоптоз гепатоцитів, стимулює транскрипцію і пригнічує репаративну систему гепатоцитів. Ймовірно бере участь у пухлинній трансформації гепатоцитів. Вірус гепатиту В викликає утворення в організмі антитіл до різних антигенів (анти-HBs, анти-HBe, анти-HBc), які належать до імуноглобулінів М.
Культивування. У культурі клітин і курячих ембріонах вірус не культивується. До нього чутливі примати (особливо мавпи шимпанзе).
Резистентність. Володіє високою стійкістю, особливо до високих температур - при температурі 100° С лише через 10 хв втрачає інфекційність, але зберігає антигенність. При кімнатній температурі зберігає життєздатність впродовж 3-х місяців, у замороженому стані – декілька років. Інактивація вірусу проходить при автоклавуванні (120° C) чи кипятінні впродовж 30 хвилин, при дії сухого жару (180° C) - упродовж 1 години.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий та вірусоносій (менше 10 %). Шляхи передачі - парентеральний (введення зараженої вірусом крові та її компонентів при будь-яких маніпуляціях – переливанні крові, хірургічних операціях, ін’єкціях, стоматологічних процедурах, педікюрі, манікюрі та ін.), статевий та вертикальний (від матері плоду трансплацентарно чи під час пологів). Основні групи ризику – медпрацівники, особи, які отримують гемотрансфузії чи препарати крові, наркомани, хворі на гемофілію, гомосексуалісти, повії. Репродукція вірусу гепатиту В у гепатоцит.
Читайте також:
|
||||||||
|