Основні закони екології

Біогенетичний закон. Організм в індивідуальному розвитку (онтогенез) повторює (в скороченому і закономірно зміненому вигляді) історичний розвиток виду.

Закон внутрішнього врівноваження. Природна система має внутрішню енергію, речовину, інформацію та динамічні якості, пов'язані між собою настільки, що найменші зміни одного з цих факторів викликають відповідні зміни в інших.

Контури Землі визначаються не людськими вчинками, а складною системою сонячної енергії, хмар, океанів, рослинництва і ґрунту. Неспроможність людини узгоджувати свої дії з цією системою призводить до корінної зміни екосистем. Більшість таких змін загрожує життю на Землі. Це нова реальність, вона повинна бути визнана і поставлена під контроль.

Життя на планеті може продовжуватися тільки завдяки творчій розумовій діяльності людини на основі чистого мислення.

Спеціаліст виробництва відповідає перед суспільством за свою ділянку роботи. Він повинен приймати рішення по організації планування робіт, розробляти і впроваджувати технологічні процеси й апарати. Декілька років тому вважалося, що цого достатньо. Зараз становище суттєво змінилось, у число завдань інженера виробництва входить також і охорона природи.

Закон мінімуму (основний закон). Витривалість організму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу екологічних проблем, тобто лімітуючим є той екологічний фактор, частка якого близька до необхідного організму чи екосистемі мінімуму, а подальше зниження цього фактора призводить до загибелі організму чи деструкції екосистеми.

Закон толерантності. Лімітуючими факторами розвитку організму можуть бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими відповідає величині толерантності (витривалості) організму до даного фактора.

Закон відповідності умов середовища генетичній визначеності організму. Вид організмів може існувати до тих пір і настільки, наскільки його навколишнє природне середовище співпадає з генетичними можливостями пристосування цього виду до змін середовища.

Докорінна перебудова природи небезпечна для нині існуючих видів, у тому числі й для самої людини.

Закон біогенної міграції атомів. Міграція хімічних елементів на Земній поверхні і в біосфері в цілому здійснюється при безпосередній участі живого організму (біогенна міграція) або ж відбувається в середовищі, геохімічні особливості якого (наявність О₂, СО₂, Н₂ тощо) зумовлені живими організмами, як тими, що в даний час заселяють біосферу, так і тими, які існували на Землі протягом всієї геологічної історії.

Закон необоротності еволюції. Організм (популяція, вид) не може повернутись у той стан, в якому перебували його предки.

Закон збіднення різнорідної живої речовини. Індивідуальна система, що перебуває в середовищі з рівнем організації нижчим, ніж рівні самої системи, приречена: поступово втрачаючи свою структуру, система через деякий час зникне з середовища.

Закон одного відсотка. Зміна енергетики природної системи в середньому на один відсоток (від 0,3 % до 1,0 %) виводить систему із стаціонарного стану.

Закон зниження енергетичної ефективності природного користування. З часом при видобуванні корисної продукції з природних систем на її одиницю витрачається все більша кількість енергії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет, метод і завдання агроекології	\|	Хімізація землеробства та агроекологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.