Класифікація і роль об'єктів природно-заповідного фонду

ТЕМА 3. ЕКОЛОГІЧНА РОЛЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Контрольні питання до теми 2

1. Які є методи агроекології?

2. Які основні методи кількісного обліку організмів?

3. Як проводиться кількісний облік організмів?

4. Що являє собою моделювання?

5. Яка мета моделювання?

6. Де використовуються сільськогосподарські моделі?

7. Яка роль системного аналізу у вирішенні екологічних проблем?

8. У чому полягає суть екологічної експертизи?

9. Мета екологічної експертизи?

10. Хто проводить екологічну експертизу?

Природно-заповідні території є основою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, типових і рідкісних ландшафтів, підтримання сприятливих екологічних умов. Провjдяться дослідження, які дають можливість вирішувати проблеми природокористування, розробки наукових основ охорони природи.

Значення природно-заповідних територій у вирішенні проблем агроекології дуже суттєве. Водоохоронну, ґрунтозахисну, водорегулюючу роль заповідників важко переоцінити. У зв'язку з відсутністю цін на природні ресурси – землю, воду, повітря – поки що немає правильного уявлення про істинну цінність заповідних територій, які частково або повністю вилучені з господарської діяльності. Однак у зв'язку з підвищеною увагою до екологічних проблем ми все більше усвідомлюємо важливість і значення природних ресурсів і вважаємо, що вони невичерпні. Намічається перехід до обліку вартості природних ресурсів при плануванні економічної політики держави, при якому природно-заповідні території, які являють собою особливо цінні в екологічному відношенні системи, знаходять особливе і всезростаюче значення.

Існуюча в Україні мережа природно-заповідних територій створювалася в основному для охорони рідкісних рослин, тварин і ландшафтів. Однак у світі сучасного бачення проблеми стає зрозумілим, що вона не повністю забезпечує вирішення актуальних завдань охорони і потребує критичного аналізу, перегляду і розширення, в тому числі й з точки зору екологізації аграрного виробництва.

В Україні нині сформована велика мережа природно-заповідних територій, яка включає понад 5300 територій і об'єктів, що становить понад 1 млн га. Це майже 2 % території. Серед природно-заповідних територій 12 заповідників (з них 2 біосферних), 2 природних національних парки, 1576 заказників, 2642 пам'ятники природи, 559 заповідних урочищ. Саме в межах об'єктів цих категорій взято під охорону природні екосистеми.

Таким чином, в Україні поняття „заповідні об'єкти”, „заповідна справа” трактуються широко, до природно-заповідних віднесені об'єкти з різним режимом охорони, незалежно від їх землекористування.

При визначенні кількості цінних для науки видів першочергове значення має охорона видів, що занесені до Червоної книги України. Особливе значення має охорона видів у заповідниках – центральної ланки мережі природно-заповідних територій. В Україні з наявних 12 заповідників – три степових („Асканія – Нова”, Луганський, Український степовий), два лісових (Поліський і „Розточчя”), лісостеповий (Канівський), 4 гірських – у Карпатах і Криму (Карпатський, Карадазький, Ялтинський, „Мис Март'ян”), два приморських (Чорноморський і „Дунайські заплави”). Для ряду заповідників існують списки флори, в тому числі й видів, занесених до Червоної книги України.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічна експертиза	\|	Нині території та об'єкти природно-заповідного фонду України мають таку класифікацію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.