• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розмежування спорів між судами загальної юрисдикції.

Підвідомчість справ господарським судам встановлюється ст. 12 Господарсько-процесуального кодексу України. Її норми базуються на положеннях ст. 124 Конституції України та ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, відповідно з якими до ведення господарських судів відноситься розгляд всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Тим самим розмежовується компетенція господарських судів та інших органів, у тому числі судів загальної юрисдикції.

Саме необхідністю такого розмежовування і обумовлена у першу чергу важливість проблеми визначення підвідомчості справ.

Критеріями, що визначають підвідомчість справ господарському суду, є:

1) характер спірного правовідношення;

2) суб’єктний склад учасників спору.

Види підвідомчості справ господарським судам.

В залежності від того, чи відносить закон вирішення певної категорії справ до ведення виключно яких – небудь одних органів чи кількох різних органів, підвідомчість підрозділяється на виключну та множинну.

Так, справи про банкрутство віднесені до виключної підвідомчості господарських спорів. Майнові спори між громадянами та між організаціями, а також між громадянами та організаціями мають множинну підвідомчість, так як можуть вирішуватися як державними (загальної юрисдикції, господарськими), так і третейськими судами.

Множинна підвідомчість в залежності від засобу вибору з декількох юрисдикційних органів, яким справа підвідомча по закону, можуть підрозділятися на договірну, імперативну та альтернативну.

Договірною є підвідомчість, що визначається взаємною згодою сторін.

Імперативною є підвідомчість, при якій справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності. Наприклад, встановлений законом для окремих категорій спорів порядок досудового врегулювання.

Альтернативною є підвідомчість за вибором особи, що захищає свої права. У відповідності з традиційним трактуванням правил альтернативної підвідомчості зацікавлена у вирішенні спору особа має право за власним бажанням звернутися до будь-якого з органів, зазначених в законі.

Питання про підвідомчість справи вирішує суддя господарського суду одноособово, спираючись на дані, які містяться в поданій позовній заяві. При цьому суддя не повинен керуватися думкою позивача, а перевіряє її правильність сам. Якщо справа не підвідомча господарському суду, суддя виносить ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК України)

Читайте також:

1. Аналіз загальної рівноваги
2. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
3. Аналіз часткової та загальної рівноваги
4. Аналіз часткової та загальної рівноваги
5. Вивчення загальної характеристики господарства, окремих галузей господарства та міжгалузевих комплексів.
6. Визначення загальної кількості страв за асортиментом
7. Виникнення загальної теорії держави і права.
8. Вирішення господарських спорів
9. Вирішення господарських спорів третейськими судами
10. Вирішення земельних спорів
11. Вирішення спорів про встановлення земельних сервітутів
12. Відбиває взаємозв'язок їх внутрішніх функціональних підрозділів і модифікується залежно від загальної кількості стратегій даного суб'єкта.

Переглядів: 1326