Хто ж стоїть за кілерами?

Ось що пише з цього приводу "Лайбрері джорнал" (США): "Джон Перкінс був таємно завербований Управлінням національної безпеки Сполучених Штатів... Офіційно він співробітник впливової і досить успішної транснаціональної консалтингової фірми, що продає по всьому світу особливий товар — економічні реформи і демократичні перетворення... Їхнє завдання — поневолити цілі країни і народи, нав’язуючи їм мегапроекти-пастки, що нібито забезпечують прискорений розвиток економіки країни, а насправді обертаються включенням суверенних держав до складу нової глобальної імперії".

Додамо від себе — розвалом їхнього власного виробництва і зубожінням народу. Фактично йдеться про терористичну діяльність проти цілих народів в ім’я отримання надприбутків купкою олігархічних сімей, що прикривається реформаторською брехнею. "Їхньою характерною рисою було уміння мовчати. Вони спілкувалися з главами держав, з генеральними директорами корпорацій, тобто з людьми, які очікують від своїх консультантів, наприклад, адвокатів і психотерапевтів, суворої конфіденційності. Будь-які контакти з пресою заборонено. Їх взагалі не допускають до мас-медіа".

"Ми маленький ексклюзивний клуб, — навчала Клодін. — Нам платять, і добре платять за те, що ми обманом виводимо з різних країн світу мільярди доларів. Значна частина твоєї роботи — підштовхувати лідерів різних країн світу до того, щоб вони ставали частиною широкої мережі з просування комерційних інтересів Сполучених Штатів. Зрештою ці лідери виявляються в борговій пастці, що і забезпечує їхню лояльність. Ми можемо використати їх, у разі необхідності, для задоволення наших політичних, економічних або військових потреб. У свою чергу, вони закріплюють своє політичне становище, оскільки забезпечують своєму народу технопарки, електростанції, аеропорти. Власники ж інженерних і будівельних компаній США стають дуже багатими"[31].

Говорячи про організаторів цієї злочинної діяльності, автор називає, окрім урядових інстанцій, міжнародні корпорації й такі міжнародні організації, як Світовий банк і Міжнародний валютний фонд. Економічних вбивць уводять до штату міжнародних корпорацій: "Бо, якби їх зловили, їхні брудні справи списали б на корпоративну жадібність, але аж ніяк не на політику уряду"[32]. Власники міжнародних корпорацій, банків, керівники урядових структур складають світовий уряд — Глобальну олігархічну владу.

Про головну силу, що спрямовує цю діяльність, можна судити з такого свідчення Джона Перкінса: "До 1968 року, коли я проходив співбесіди в УНБ (Управлінні національної безпеки США), стало зрозуміло: якщо США хочуть здійснити свою мрію про глобальну імперію, їм доведеться взяти на озброєння стратегії, засновані на досвіді Рузвельта в Ірані"[33].

Схоже, історія про марш глобальної імперії пробивалася на поверхню. Без деталей, без фактів, що це була трагічна історія боргів, обману, поневолення, експлуатації, найстрашніша в історії спроба заволодіти серцями, думками, душами й власністю людей в усьому світі, ніщо в статті не натякало на те, що події 2003 року в Іраку були продовженням цієї ганебної історії. Не згадувалося й про те, що ця історія, така ж стара, як сама імперія, що набуває зараз нових, ще страхітливіших розмірів і через своє розростання в часи глобалізації, й унаслідок витонченості, з якою вона запроваджує свої ідеї в життя. Нехай невеликим струмочком, неохоче, але інформація все-таки просочується на поверхню.

"Ця книга — сповідь людини, що, як "економічний убивця", мала відносно небагато колег. Зараз таких людей стало більше. Назви їхніх посад тішать слух. Вони ходять коридорами "Монсанто", "Дженерал електрик", "Найк", "Дженерал моторс", "Уол-Март" і багатьох інших найбільших у світі корпорацій. Насправді "Сповідь економічного вбивці" ― книга не тільки про мене, а й про них", — пише Джон Перкінс.

Ця книга й про тебе, читачу, про твій і мій світ, про першу воістину глобальну імперію. Історія підказує, що, якщо ми не змінимо хід оповідання, воно закінчиться трагічно. Імперії не живуть вічно. В усіх них був трагічний кінець. Прагнучи до розширення своїх володінь, вони знищують багато культур, а потім самі занепадають. Жодна країна або союз кількох країн не можуть нескінченно процвітати за рахунок експлуатації інших.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологія роботи економічних кілерів	\|	Реалізація нової стратегії будівництва імперій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.