Технологія роботи економічних кілерів

Економічних кілерів готує кваліфікований консультант, який слугує імперії корпоратократії. Такого консультанта, елегантну брюнетку, мав і Джон Перкінс. Із самого початку навчання Клодін Мартін, так звали консультанта, проінформувала Джона Перкінса, що її завдання — зробити з нього "економічного вбивцю".

Джон Перкінс розповідає, що він працював у приватній фірмі МЕЙН, яка була прикриттям діяльності Управління національної безпеки США, щоб у разі розкриття діяльності ЕВ можна було послатися на приватний характер консультацій, планів і проектів ― "кожен робить бізнес за своїми стандартами".

Висловлюючись юридичною мовою, МЕЙН була "корпорацією закритого типу": близько п’яти відсотків із двох тисяч співробітників володіли компанією. Їх називали "партнерами" або "компаньйонами", і зайняти це місце багато хто хотів. Партнери не тільки стояли на верхівці ієрархічної градації, а й "робили" чималі гроші.

"Клодін розповіла, — пише Джон Перкінс, — що переді мною ставляться два основні завдання. По-перше, мені доведеться обґрунтовувати величезні іноземні позики, за допомогою яких гроші направлятимуться назад у МЕЙН та інші компанії США (такі, як "Бектел", "Халлібертон", "Стоуне Уебстер" і "Браун енд Рут") через великі інженерні й будівельні проекти.

По-друге, моя діяльність спрямовуватиметься на збанкрутування країн-позичальників (звичайно, після того, як вони розплатяться з МЕЙН та іншими американськими підрядниками), щоб поставити їх у вічну залежність від своїх кредиторів. Це допоможе з легкістю домогтися, у разі потреби, відповідних поступок, наприклад, розміщення військових баз, потрібного голосування в ООН, доступу до нафти та інших природних ресурсів".

Про своє навчання Джон Перкінс пише: "Моя робота, сказала вона, полягає в прогнозуванні наслідків інвестування мільярдів доларів в країну. Зокрема, мені треба буде проводити розрахунки, які показують економічне зростання на 20—25 років наперед і оцінюють вплив кількох проектів. Приміром, якщо ухвалюють дати позику в мільярд доларів, щоб переконати керівництво країни не слідувати курсом Радянського Союзу, моє завдання — порівняти вигоду від інвестування цих засобів у підприємства енергетики з вигодою від інвестування у розвиток залізничного транспорту або телекомунікаційних систем. Або мені можуть сказати, що країні запропонували допомогти у створенні сучасної системи постачання електроенергії, і я повинен буду з метою обґрунтовування необхідності позики продемонструвати, як ця енергосистема вплине на економічне зростання. У будь-якому випадку найважливішим показником є валовий національний продукт (ВНП). Виграє той проект, який більше за інші впливає на зростання ВНП. Якщо розглядається тільки один проект, мені треба буде показати, що його втілення найкращим чином позначиться на зростанні ВНП.

Тим часом замовчувалося, що кожен з цих проектів має принести солідні прибутки підрядникам і ощасливити кілька заможних і впливових родин у певних країнах. Водночас уряди країн, яких ми консультували, опинялися в довгостроковій фінансовій залежності, яка, відповідно, ставала запорукою їхньої політичної слухняності. Чим більшими будуть запозичення, тим краще. Той факт, що борговий тягар країни позбавляє її найбідніше населення медичного обслуговування, освіти та інших соціальних послуг на багато десятиліть, не береться до уваги.

Ми з Клодін відкрито обговорювали брехливу природу такого показника, як ВНП. Наприклад, ВНП зростає, навіть якщо прибуток одержує тільки одна людина, власник електростанції, тоді як більша частина населення обтяжена боргом. Багаті багатіють, бідні бідніють. А з погляду статистики це реєструється як економічний прогрес"[30].

Високооплачувані економічні радники готують рекомендації, за якими повсякденне життя простих громадян країни проходитиме саме так, а не інакше. Реформи реалізуються за сценарієм, написаним "економічними вбивцями", незалежно від волевиявлення населення або навіть зміни уряду. Із привабливою прямотою Джон Перкінс розповідає про механізм наукового економетричного обґрунтування завищених показників зростання, за допомогою яких американські "дермократи", просто кажучи, обводять навколо пальця тих, кого "обдаровують".

Автор знає, про що говорить. Джон Перкінс — високопоставлений економічний радник, працював при урядах багатьох країн світу, талановитий економіст (незважаючи на іронічну самокритику, якою просякнута книга, його дослідження дійсно стали певним внеском у теорії економетрики). Робота "кілера від економіки" полягала в запровадженні в життя політики, що захищає інтереси американської корпоратократії (союзу уряду, банків і корпорацій) під виглядом боротьби з економічною відсталістю.

За плечима й на совісті автора — спеціальні операції з проведення масштабних економічних перетворень в Індонезії, Панамі, Еквадорі, Колумбії, Саудівській Аравії, Ірані та інших країнах, які США оголосили зонами своїх життєвих інтересів. Автор розповідає, як він допомагав втілити секретну схему, що спрямувала мільярди нафтодоларів Саудівської Аравії в економіку Сполучених Штатів. Це сприяло ще більшому зміцненню відносин між традиціоналістською саудівською монархією й цілою шеренгою американських високопоставлених чиновників. Він розкриває таємну механіку імперського контролю, що стояла за деякими найбільш драматичними подіями сучасної історії, наприклад за падінням шаха Ірану, смертю президента Панами Омара Торріхоса, вторгненнями США в Панаму й Ірак, невдалою спробою скинути законно обраного президента Венесуели.

Вийшовши у світ, книга Джона Перкінса майже миттєво потрапила до десятки національних бестселерів США, підтвердивши тим самим затребуваність теми. Характерно, що вона з’явилася саме у період, коли американське суспільство пережило кризу трансформації самосвідомості. Очевидно, остаточно відходять у минуле хрестоматійні мотиваційні стереотипи американських ідеалів XIX століття. Не випадково прогресивні політики пишуть про "Смерть Заходу", наголошують на тому, що Сполучені Штати керуються глобальною синагогою, яка будує світову єврейську імперію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Військо корпоратократії: економічні кілери, шакали, армія	\|	Хто ж стоїть за кілерами?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.