• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спеціальні економічні зони,їх класифікація та мета створення

Діючим напрямком розвитку економіки окремих територій і регіонів, орієнтованим на рішення конкретних пріоритетних економічних задач, реалізацію стратегічних програм та проектів є створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ).

Відповідно до документів Міжнародної конвенції зі спрощення та гармонізації митних процедур (Кіото, 18 травня 1973 р.) “Вільна економічна зона (ВЕЗ) — це частина території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами митної території, і не піддягають звичайному митному контролю та оподаткуванню.

Основна задача ВЕЗ полягає у залученні інвестицій і нових технологій, створенні нових робочих місць, збільшенні валютних надходжень до країни, розвитку інфраструктури тощо. За допомогою таких зон вирішуються стратегічні задачі економічного зростання окремих регіонів і, врешті решт, народного господарства всієї країни.

Торгово-складські зони — це зони, у яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися й купуватися без оплати звичайних мит. У складі цих зон виділяють зони зовнішньої торгівлі (США), вільні митні зони (Угорщина, Югославія), вільні безмитні зони (Болгарія) та вільні порти (Німеччина). Усі торгово-складські зони організуються переважно в морських та річкових портах, на залізничних вузлах та в аеропортах. Вони завжди відділені від економічного простору країни митною і навіть державною межею.

Експортно-виробничі зони. Ці зони призначені для виробництва товарів для експорту. Вони мають право на безмитну торгівлю у митному і торговельному режимі країни і надають іноземним інвесторам податкові, і фінансові пільги. Мета створення цих зон пролягає у насиченні країни сучасними товарами й технологіями, об’єднання підприємств для виробництва експортно-привабливої продукції. Експортно-виробничі зони створюються, у першу чергу, для залучення іноземного капіталу до національної економіки, створення експортних підприємств і нових робочих місць, збільшення надходження іноземної валюти, впровадженню до господарської практики останніх досягнень НТП. У загальній сукупності експортно-виробничих зон виділяють зони спільного підприємництва (Югославія, Угорщина, Болгарія), зони вільного підприємництва (США), підприємницькі зони (Великобританія), спеціальні економічні зони (КНР).

У самостійну групу виділяють науково-технологічні зони. Відмінною рисою цих зон є те, що на їх території об’єднується наукова та виробничо-технологічна діяльність у формі сучасних наукомістких фірм, зосереджених навколо значного науково-дослідного центру або університету. Ціль створення таких зон — мобілізувати всі доступні матеріальні і трудові ресурси для прискорення передачі нових високих технологій у промисловість, забезпечити нові робочі місця та інше.

Науково-технологічні зони можуть існувати у вигляді:

- інноваційних центрів — це економічна структура, розміщена в межах невеличкої ділянки і призначена для невеликої тільки що створеної компанії;

- науковий парк — це достатньо велика територія, на якій розміщуються наукомісткі фірми різних розмірів і стадій розвитку, що дозволяє розгортати невеликі виробництва на основі

науково-технічних розробок місцевого дослідницького центру;

- дослідницький парк — це структура, в рамках якої науково-технічні нововведення розробляються тільки до стадії технічного -прототипу.

Особливою групою вільних економічних зон, є зони, які створюються з метою розвитку певної сфери діяльності (галузі).

До них відносять туристичні (рекреаційні) зони, вільні страхові зони, банківські вільні зони та інші.

Туристичні (рекреаційні) зони надають широкі можливості для відпочинку та туризму, а розташовані у місцях рекреації. Вони, так само як і митні зони, є найбільш привабливими об’єктами вкладання іноземного капіталу, оскільки вимагають порівняно менших первинних інвестицій унаслідок того, що вони формуються на базі виробничої та соціальної інфраструктури, що сформована. У межах цих зон створюється пільговий режим підприємницької діяльності для залучення іноземного капіталу. Для решти суб’єктів господарювання запроваджується спеціальний пільговий податковий режим, який дозволяє накопичувати кошти для облаштування територій з наступним наданням їм зонального пільгового режиму господарювання.

Причиною створення вільних страхових зон стали надзвичайно жорсткі нормативи, що регулювали страхові операції. Банківські вільні зони являють собою географічні зони, у яких банки можуть вільно здійснювати свою діяльність і мати ділові стосунки з клієнтами, що мешкають в інших країнах. Засобами створення банківських зон вдається уникнути застосування норм з контролю валютного обміну й обов’язкового застосування резервних коефіцієнтів.

В окрему групу виділяють офшорні зони (юрисдикції) — це країна або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги по оподаткуванню, частково або повністю зняті митні та торгові обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку й аудиту. Офшорна компанія (компанія, зареєстрована у юрисдикції з низьким оподаткуванням або звільнена від сплати податків на основі невеликої фіксованої плати) може отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.

Частіше всього офшорна зона створюється там, де слабо розвинута економіка та інших можливостей для залучення іноземного капіталу немає. Офшорна компанія не обтяжує зону додатковими витратами, а навпаки, забезпечує надходження фінансового капіталу в її економіку за рахунок оплати праці офісних службовців, придбання майна або нерухомості та різноманітних реєстраційних зборів. З часом деякі юрисдикції можуть зробити серйозні прориви у рівні економічного розвитку. У якості прикладу можна навести Сінгапур, Гонконг, Ірландію, Кіпр. Зокрема, на Кіпрі 28 тисяч зареєстрованих офшорних компаній приносять цій країні доход у $200 млн. на рік, а доход на душу населення складає $ 12 тис.

Офшорні зони можна класифікувати за ступенем надійності, що і було зроблено Форумом фінансової стабільності розвинутих країн. До першої групи увійшли: Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернсі, острови Мен і Джерсі, до другої — Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гібралтар, Ла- буан (Малайзія), Макао, Мальта, Монако, до третьої — Антигуа і Барбуда, Аруба, Беліз, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, острови Кука, Коста-Ріка, Кіпр, Ливан, Ліхтенштейн, Маршалові острови, Маврикій, Науру, Антильські острови (Нідерланди), Панама, острів Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Самоа, Сейшели, Багами, Вануату. Під надійною офшорною зоною розуміють зону, у якій відсутня банківська таємниця, розвинуті наглядові органи й законодавство. Єдиним правилом, що за ними визнається, є наявність податкових пільг для нерезидентів. Офшори, у яких реєструються українські й російські компанії належать до третьої, найменш надійної, групи. Вони найбільш закриті для правоохоронних органів Європейського Союзу.

У сучасний час домінують комплексні зони, які об’єднують у собі риси усіх вище згаданих зон. Комплексні зони створюються для розвитку окремих галузей виробництва (Польща),

відродження певних регіонів (США), залучення в економіку іноземних інвестицій, розвитку кредитних, валютних і банківських відносин. Комплексні зони часто ототожнюють із підприємницькими зонами.

Діяльність ВЕЗ в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але головними є Закон України “Про загальні засади створення й функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 p. № 2673 X11 і Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 14 березня 1994 р. № 167.

Згідно ст. 1 Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” спеціальною (вільною) економічною зоною визначається частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування й дії законодавства України [2]. На території спеціальної економічної зони (СЕЗ) запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення СЕЗ задекларовано залучення іноземних інвестицій, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення й упровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

При створенні спеціальних (вільних) економічних зон враховуються такі фактори розміщення:

- місцезнаходження СЕЗ повинно сприяти зовнішнім і внутрішнім можливостям для реалізації намічених цілей; наявність достатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичні умови, науково-виробничий потенціал, трудові ресурси); забезпеченість об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури згідно з міжнародними стандартами;

- розвинена система комунікацій, розгалужена транспортна мережа;

- відсутність екологічних обмежень щодо створення ВЕЗ.

У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України чи Кабінету Міністрів України рішення про створення СЕЗ

приймається після одержання письмової згоди місцевої ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. Для створення СЕЗ необхідно представити наступні документи:

1. Рішення місцевої Ради або місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення СЕЗ на їх території, або письмова згода у випадку, коли ініціатива виходить від Президента України, або Кабінету Міністрів;

2. Проект положення про статус, систему управління й офіційну назву СЕЗ;

3. Точний опис кордонів і карта території СЕЗ;

4. Техніко-економічне обґрунтування доцільності створення й функціонування СЕЗ;

5. Проект закону про створення конкретної СЕЗ.

Техніко-економічне обґрунтування зони повинне включати в себе: мету і галузеву спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу на їх здійснення; ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури; складові частини підприємництва і перспективи їх розвитку; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу, рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела й форми фінансування на кожному етапі розвитку економічної зони, а також обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митних і валютно-фінансових умов.

Як правило, управління СЕЗ здійснюють органи господарського розвитку та управління — адміністрації, які є юридичними особами і які створюються суб’єктами зони за погодженням із місцевими радами, на території яких створено СЕЗ. Орган господарського розвитку й управління та суб’єкти економічної діяльності СЕЗ є самостійними у здійсненні своєї діяльності.

З метою координаційної і методологічної роботи в Україні створено Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон, яке уповноважене проводити експертизу окремих інвестиційних проектів із метою:

- запобігання негативних наслідків реалізації інвестиційних проектів щодо виконання державних програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку;

- запобігання зменшення надходжень до бюджетів; визначення джерел покриття можливих збитків.

Інвестор отримує право на ці пільги за таких особливих умов:

- реалізація інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

- реалізація інвестиційних проектів кошторисною вартістю не меншою встановленої мінімальної межі (від US$200 тис. до US$3 млн.) в залежності від галузі виробництва;

- затвердження інвестиційних проектів відповідним органом управління СЕЗ чи ТПР;

- укладення договору на реалізацію інвестиційного проекту з відповідним органом управління СЕЗ чи ТПР;

- розташування та державна реєстрація на території СЕЗ.

Спільною рисою більшості українських СЕЗ є вимога великих за обсягом інвестицій і довгий перелік пріоритетних видів діяльності. До кожної СЕЗ входять кілька великих підприємств, які провадять різні види діяльності. Між суб’єктами СЕЗ майже відсутня конкуренція. Тому суб’єкти підприємницької діяльності зон не мають стимулів для вдосконалення своєї діяльності. Крім того, завдяки функціонуванню СЕЗ удається домогтися тільки нетривалих за часом позитивних змін. Згодом ті суб’єкти, які не зможуть запропонувати нові ринкові товари або технології, будуть змушені припинити діяльність.

Світовий досвід свідчить про недоцільність одночасного створення великої кількості зон без набуття практичного досвіду їх функціонування. Це може призвести до непередбачуваних наслідків. Ймовірні такі наслідки, як: нерівномірний розподіл інвестиційних потоків по регіонах; необгрунтоване розміщення екологічно небезпечних підприємств; відтворення застарілих технологій; виробництво недоброякісної продукції; проникнення на національний ринок інвесторів із негативною репутацією тощо.

Україна не має достатніх коштів для ефективного впровадження великої кількості зон, а іноземні інвестори не зацікавлені вкладати капітал у регіони без належної інфраструктури, засобів зв’язку, із застарілими виробничими потужностями. Тому в умовах, що склалися, українські економісти приходять до висновку, що потрібно обмежитися функціонуванням обмеженої кількості зон у найбільш пріоритетних регіонах і забезпеченням відповідного фінансування проектів.

3.7. Інвестиційна діяльність у СЕЗ “Закарпаття”

Станом на 1 жовтня 2012 року у спеціальній (вільній) економічній зоні “Закарпаття” налічується 13 договорів на реалізацію інвестиційних проектів. Ними передбачено залучити в економіку області 270,0 млн.дол. США інвестицій, з яких вже всі кошти освоєні.

Із загального обсягу освоєних інвестицій майже все припадає на підприємства машинобудування (збирання автомобілів та комплектуючих до них, компонентів для електронної промисловості), незначні частки на оброблення металу та торгівлю.

Обсяг реалізованої продукції за 9 місяців 2012 року склав 2645,8 млн.грн., що у 4,7 раза менше, ніж у відповідному періоді минулого року. Основна частина виробленої продукції (60,6%) реалізується на ринку україни. Експорт виробленої продукції складає 39,4%. З початку звітного року експортні операції продяться з 16 країнами світу.

З початку реалізації інвестиційних проектів у СЕЗ “Закарпаття” на підприємствах створено 4,6 тис. робочих місць. Середньомісячна заробітна плата на цих підприємствах склала 2934 грн., що на 27,2% більше від загальнообласного показника.

Підприємствами, які реалізують інвестиційні проекти за 9 місяців 2012 року до бюджетів всіх рівнів сплачено 372,5 млн.грн. та зборів до державних цільових фондів – 41,4 млн.грн.

В СЕЗ “Закарпаття” вже реалізуються та впроваджуються інвестиційні проекти:

1. ВАТ “Закарпатінтерпорт”

Відкрите акціонерне товариство "Закарпатінтерпорт" за рахунок власних коштів реалізує на території 10,0 га інвестиційний проект "Розвиток транспортної інфраструктури на залізничних прикордонних переходах Закарпатської області між Україною та східноєвропейськими країнами”.

Головним завданням проекту є створення сучасної потужної матеріально-технічної бази, призначеної для комплексного обслуговування експортно - імпортних та транзитних вантажів.

Згідно техніко-економічних розрахунків інвестиційного проекту передбачається за рахунок створення економічно привабливого клімату (пільговий митний та податковий режим), встановити конкурентоспроможні ставки на комплекс послуг і привернути додатковий вантажопотік на Україну.

Облаштування митної інфраструктури суттєво покращило умови для здійсненя операцій при обслуговуванні зовнішньоторгівельних вантажів і сприяло подальшому зростанню обсягів робіт.

2. ЗАТ “Автопорт-Чоп”

ЗАТ “Автопорт-Чоп” розпочало своє функціонування в 1996 році. Про важливість даного об’єкту свідчить факт участі у відкритті “Автопорт-Чоп” Президентів України та Угорщини.

Головне завдання “Автопорту-Чоп”:

прискорення проходження вантажів через держкордон України;

оздоровлення екосистеми регіону;

створення ефективних умов для роботи і відпочинку учасників вантажоперевезень.

Автопорт забезпечує:оформлення переміщення товарів через митний кордон України;

проведення перевантажень, складування товарів під митним контролем, зберігання автотранспортних засобів;

комплекс послуг по обслуговуванню транспортних засобів, в тому числі: АЗС, мотель, медичні послуги, надання інформації про переміщення транспортних засобів та інше;

діяльність в системі спеціальної економічної зони “Закарпаття”, створення виробництв на території СЕЗ, надання території під реалізацію інвестиційних проектів, міжнародна торгівля;

проведення митної “очистки” товарів;

розробка пропозицій щодо удосконалення нормативної бази діяльності в сфері вантажоперевезень;

підвищення ролі України як транзитної держави.

Інженерно-комунікаційна база:

залізнична колія двох стандартів: вузька (європейська), широка (країни СНД);

складські приміщення;

універсальні великогабаритні навіси для поглибленого догляду за вантажем;

стаціонарні установки поглибленого контролю;

комп’ютерні системи “Охорона” та радіофікація території;

система мобільнго радіозв’язку;

автоматична телефонна мережа;

автокари, крани, снігозбиральна та інша комунальна техніка;

АЗС, ремонтно-сервісний центр, автомийка;

установки радіаційного контролю “Кордон”.

3. ЗАТ “Єврокар”

Інвестиційний проект "Збирання автомобілів "Шкода" на території СЕЗ "Закарпаття" представило ЗАТ "Єврокар". Підприємство ЗАТ "Єврокар" здійснює свою діяльність у співробітництві з чеським концерном "Шкода ауто а. с." та німецьким концерном «Фольксваген» з метою забезпечення ринку автомобілями з доступною ціною та європейською якістю, задоволення потреб в автомобілях "Шкода" в Україні, організації виробництва крупно-вузлового складання автомобілів, локалізації виробництва, підготовки необхідної бази для повного складання автомобілів.

Складання автомобіля "Шкода" здійснюватиметься в декілька етапів:

Перший етап 2001 – 2002 рік

вихід на потужність 15 000 автомобілів у рік;

кількість робочих місць на заводі та в ситемі збуту – 2000 чол.;

обсяг вкладень – 15 млн. дол. США;

19 грудня 2001 року здана в експлуатацію перша черга будівництва заводу.

Другий етап – 2003 - 2004 роки.

Організація глибокого складання.

обсяг виробництва близько 45 000 автомобілів у рік;

використання вітчизняних комплектуючих;

кількість працюючих – до 6,5тис. чол. (з урахуванням підприємств з виробництва комплектуючих – майже 30 тис. чол.);

обсяг вкладень – до 200.000.000 дол. США.

На заводі буде вироблятися повний модельний ряд автомобілів „Шкода”: „Октавія”, „Октавія Комбі”, „Фабія”, „Фабія седан”, „Фабія Комбі”. В доповнення до цього в даний час концерн „Фольксваген груп” розглядає питання про створення на базі «Єврокар» виробництва автомобілів „Фольксваген”.

4. ТОВ “Закарпатінвест”

Виконавцем інвестиційного проекту “Організація виробництва концентрату йодованої води та інших продовольчих товарів з використанням ліцензій МПК “ЯРК-Київ” на території СЕЗ “Закарпаття” є ТОВ “Закарпатінвест”, зареєстроване 30.06.2001 р. Вирішується питання надання земельної ділянки під будівництво заводу та відповідної інфраструктури площею 5,5 га.

Загальна кошторисна вартість проекту згідно бізнес-плану становить 1197,4 тис.дол. США. Кількість робочих місць – 30, кількість додаткових робочих місць за умови подальшого розвитку підприємства – 60-80.

5. ПП «Хемікон АГ»

Фірма “Хемікон АГ” планує розпочати реалізацію проекту “Будівництво багатофункціонального торгово-виставкового комплексу з виробничою дільницею на території СЕЗ “Закарпаття”. Напрямки проекту:

виставкова діяльність;

всі види торгівлі;

виробнича діяльність;

надання інформаційних послуг високої якості;

надання сервісних послуг (готельних, банківських, транспортних, всіх видів зв’язку).

Загальна вартість проекту складає 35 млн. дол. США.

6. ТОВ “Ядзакі-Україна”

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» розпочало реалізацію інвестиційного проекту "Виробництво електричних компонентів та комплектуючих для автомобільної промисловості на території СЕЗ "Закарпаття" загальною вартістю близько 30 млн. євро.

В листопаді 2002 року фірмою “Ядзакі-Україна” розпочато будівництво в Ужгороді заводу з виробництва електропровiдних систем для автомобільної промисловості. Як передбачається, на ньому буде зайнято близько 2000 працівників. Вся вироблена продукція експортуватиметься до країн ЄС або інших країн.

“Yazaki” планує розпочати діяльність у квітні 2003 року.

7. ТОВ “Ландкост Інвест”

ТОВ "Ландкост Інвест" ГмбГ реалізує інвестиційний проект “Організація виробництва м’ясної та ковбасної продукції на території СЕЗ “Закарпаття”, для чого планує збудувати у спеціальній економічній зоні завод для виробництва м’ясних та ковбасних виробів.

Загальна вартість інвестиційного проекту становить 13,1 млн. Євро. В результаті реалізації 1 етапу проекту буде створено 100 робочих місць, а при подальшому розвитку підприємства до 170. ТОВ “Ландкост Інвест” планує здати першу чергу заводу в експлуатацію в жовтні 2003 року.

Фінансування проекту буде здійснюватись за рахунок кредиту та залучення власних коштів інвестора.

8. ТОВ “ЮБІ”

З метою реалізації інвестиційного проекту “Надання логістичних послуг на території СЕЗ “Закарпаття” ТОВ “ЮБІ” планує використати спеціальний склад, створений у відповідності з чинним законодавством на території СЕЗ “Закарпаття”, на якій встановлений режим спеціальної митної зони.

ТОВ “ЮБІ” планує надавати такі види послуг:

зберігання товарів;

оптова торгівля товарами;

передача права власності на товари, що знаходяться на складі спеціальної економічної зони;

інші операції.

ТОВ ”ЮБІ” планує розпочати діяльність у 2003 році. Загальна вартість проекту складає 4,7 млн. грн. (на другому етапі).

Потенційні суб”єкти, проекти яких знаходяться на стадії розробки.

ДП “Центр будівельних матеріалів “Закарпаття” - виготовлення будівельних матеріалів, керамічної плитки, сантехніки та ін.

ТОВ “Чоп-Транзит” - переробка м’яса та виготовлення ковбасної продукції

ТОВ “ЕНО-Чоп” - виробництво меблів

ТОВ «Кржіжік» – виробництво електро- і газолічильників

ТОВ «Алета» – довирощування декоративних культур.

На етапі переговорів знаходяться такі інвестиційні проекти:

Проект будівництва річкового порту на ріці Тиса.

Будівництво заводу по виробництву металопласту.

Створення виробництва електронної техніки.

Будівництво фармацевтичної фабрики.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. V. Економічні цикли.
5. V. Класифікація і внесення поправок
6. V. Класифікація рахунків
7. А. Створення власної папки.
8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
9. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 945