Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Коментар.

Огляд

До інформаційних жанрів теле­бачення правомірно зарахувати й огляд, "який покликаний відобража­ти загальну картину якоїсь кампанії чи події за одиницю часу". Об'єк­том огляду можуть бути як внутріш­ньодержавні, так і міжнародні новини різноманітної тематики (політич­ні, економічні, наукові, культурні, спортивні). Використання в інформаційному огляді кількох об'єд­наних однією темою повідомлень, відеоматеріалів допомагає широко й різнопланово передати подію. Це один із найсинтетичніших жанрів телевізійної інформації. Синтетичність виявляється в органічному переплетенні усних та відеоповідомлень. Тому в процесі підготовки огляду журналіст зобов'язаний передбачити логічні словесні та візуальні зв'язки між новинами, які разом передають загальний розвиток дії.

7. Інтерв’ю.

Як відомо з теорії і практики журналістики, до інформаційних жанрів належить такожінтерв'ю. В його основі завжди є повідом­лення фактів. Інтерв'ю на телебаченні, як і в інших засобах масової інформації, - це бесіда журналіста з компетентною особою для з'ясування її думки про якусь подію чи явище.

Аналоги телевізійного інтерв'ю є у пресі, на радіо. Однак у газеті чи журналі інтерв'ю постає перед читачем у відредагованому вигляді після осмислення проведеної з конкретною особою розмови, відповідного доопрацювання та підготовки матеріалу. Це лише фік­сація процесу, що відбувся раніше. Телевізійне ж інтерв'ю постає на очах у глядачів під час прямого передавання в ефір інформаційної програми. Записане на плівку інтерв'ю теж створює відчуття сього­часності. Подібне спостерігаємо і в записаному радіоінтерв'ю, де дійсність (автентичність) розмови забезпечена завдяки збереженню голосу, стилю мови, інтонаційного забарвлення. На телебаченні ін­терв'ю збагачене зоровими компонентами. Реакція інтерв'юйованого, його міміка, жести, імпровізація під час передачі, зацікавленість темою розмови і низка інших чинників, що виникають у живому спілкуванні людей, - усе це забезпечує перевагу телевізійного інтерв'ю над газетним і радіомовним. Воно "незвичайне і ніби наро­джене саме цим засобом масової інформації... Тільки по телеба­ченню ми можемо побачити миттєві душевні вагання, ледь вловимі рухи очей, легку усмішку".

У телевізійній інформації інтерв'ю має два різновиди, а саме: інтерв'ю як складник й органічна частина відеосюжету та цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми.

Використане у відеосюжеті інтерв'ю збагачує його інтерпретацією, несе телеглядачеві якісно нову інформацію. Нагадаємо, що репортер не має права на власний ефірний коментар події (таку нор­му щодо репортерської роботи прийнято в усьому телевізійному світі). А інтерв'ю якраз і дає змо­гу оцінити подію в рамках сюже­ту, висловити іншій людині з будь-якого приводу власні погляди. Лю­дину як джерело суб'єктивної дум­ки телеглядач бачить на екрані і мо­же судити про надійність цього джерела. Повідомлення через інтерв'ю більше вражає, переконує, його краще запам'ятати, ніж переказ репортером чиєїсь думки. Висловлюючи власний погляд на події, факти, явища і вносячи в них особистісні елементи, інтерв'юйований розкриває свій внутрішній світ, емоційно збагачує, "олюднює" інформацію.

Інтерв'ю у відеосюжеті — це відповідь певної особи на запитан­ня, яке задав у кадрі чи за кадром репортер або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі. Переваж­но запитанням завершується знайомлення запрошеної на інтерв'ю людини. Але буває й так, що запитання лише домислюють. Воно ніби випливає з попереднього викладу новини - виникає необхідність щось детальніше з'ясувати за допомогою компетентної особи. Тому інтерв'ю у відеосюжеті часто монологічне. До речі, у перекладі з англійської "інтерв'ю" - це не лишебесіда двох або кількох осіб, а йзустріч з кимось, під час неї може бути щось повідомлено і в монологічній формі.

Короткі цілісні повідомлення або заяви часто простежуються в інформаційних програмах і загальноукраїнських телеканалів, і місце­вого телебачення. Для них характерна висока оперативність. З од­ного боку, вони дають змогу звертатися до мільйонів телеглядачів, з іншого - ближче познайомитися з нашими сучасниками. З огляду на часову обмеженість відеосюжету, в нього можна ввести мінімальний фрагмент інтерв'ю, скажімо, одну-дві фрази співрозмовника, завдяки чому буде забезпечено достовірність інформаційного джерела. Проте невиправдано довгі інтерв'ю у відеосюжетах як спосіб полегшення, спрощення роботи репортера - непоодиноке явище на телеекранах, особливо в інформаційних передачах регіонального телебачення.

Коли репортер у відеосюжеті використовує інтерв'ю, щоб з'я­сувати конкретні факти, тобто лише для інформування, уточнення якихось деталей події, а не для її оцінювання, то ефективність такого інтерв'ю суттєво нижча вже хоча б тому, що репортер подасть но­вину стисліше і дохідливіше, не порушуючи темпоритму випуску. Тому під час підготовки інформації репортер мусить добре зважити, чи потрібне у відеосюжеті інтерв'ю. Інша річ, коли немає відеома- теріалу про подію і відтворити її можна лише через інтерв'ю з її учасником чи очевидцем.

Цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми завжди будують у формі запитань журналіста-інтерв'юера і відпові­дей на них запрошеної на інтерв'ю особи. Така структура цього жанру. Фізична зримість дає змогу на телебаченні налагодити тісні­ший контакт учасників інтерв'ю з аудиторією, ніж, наприклад, на радіо. Однак, переглядаючи інформаційні програми, неважко пере­конатися в тому, що на місцевих телестудіях ще недостатньо дбають про забезпечення таких важливих рис інтерв'ю, як природність, задушевність, невимушеність. Запитання, які тележурналісти зада­ють інтерв'юйованим, глибоко не продумані. Варто пам'ятати, що "змістовність, точність і витонченість висловлених співрозмовником

міркувань у величезній більшості ви­падків є результатом точності і ви­тонченості питань, заданих журна­лістом"'. І якщо цих рис у питаннях інтерв'юера нема, важко розрахову­вати на їхню появу у відповідях співрозмовника. Саме така ситуація зумовила низький рівень інтерв'ю, яке ми колись записали з ефіру:

Скільки років уже водієм працюєте?

• Водієм я працюю більше двадцяти років.

• Ви, напевно, добре пам ятаєте, з якої машини починали?

• Так, я починав з автомашини ГАЗ-51, потім працював на ГАЗ-53.

• Ви не шкодуєте, що вибрали собі таку спеціальність?

• Ні, це така спеціальність, що потрібна всім людям.

• Ви, взагалі, любите свою роботу?

• Так. Звичайно, інакше не обирав би цієї професії.

• Ну, а за що, якщо поставити так питання?

• Я так вважаю, що на селі зараз професія водія дуже по­трібна.

• Одним словом, ви хочете сказати, що в селі без вашої професії важко обійтись?

• Важко обійтись без автомашин. Ось зараз весь урожай необхідно вивезти, а це тільки машинами.

—Дякую.

На місцевих телестудіях, на жаль, ще мало журналістів, які б уміли професійно вести розмову. Тому інтерв'ю інколи є настільки шаблонними, стереотипними, що лише породжують незадоволення у телеглядачів та й у самих інтерв'юйованих, які вже наперед знають характер запитань інтерв'юера. На одній науково-практичній конфе­ренції з проблем телеінформації наводили повчальний приклад. Ко­респондент приїхав на шахту, яка дала високий відсоток видобутку, і тільки-но зібрався задати запитання директорові шахти, як той випередив його: "Знаю, знаю, ви хочете запитати, як ми досягли такого результату". Камеру було ввімкнено, і оператор зафіксував на плівку цю анекдотичну ситуацію, яка є наочним підтвердженням висновку про шаблонність, стереотипність багатьох телеінтерв'ю.

До інформаційних жанрів телебачення ми відносимо ікоментар. Це висловлена з телеекрана думка компетентної особи про подію, факт, явище. Дослідники журналістики вважають, що ко­ментар на радіо і телебаченні належить до тих жанрів, які не можна беззастережно віднести ні до групи інформаційних, ні до групи публіцистичних, оскільки в одному випадку він виконує переважно інформаційну функцію, в іншому - публіцистичну. Поділяючи цю думку, зазначимо, що коментар, як складовий елемент інформаційної програми, оперативний, короткий за відрізком часу передачі його в ефір, конкретно-подієвий за характером відображуваного об'єкта, є інформаційним жанром, мета якого - поглиблене повідомлення фак­тів. В оперативному коментарі розкривають й аналізують причини по­дій, виявляють взаємозв'язок з іншими подіями і фактами.

За тематикою, як і в газеті та на радіо, телекоментарі бувають двох напрямів: на теми внутрішнього життя держави і на міжнародні теми - з подальшим вужчим тематичним розділенням (питання політики, економіки, науки, культури, спорту). За насиченістю відеоряду коментарі бувають ілюстрованими і неілюстрованими.

Структура телекоментарю така: повідомлення факту або мотивування теми, аналіз, висновки. Часто факти повідомляють в інформації, що передує коментареві, — у такому випадку нема потреби робити це в коментарі. Висновки теж не завжди обов'язкові - вони можуть бути очевидні, тому що коментатор уміло "привів" до них телеглядача. А ось вилучити аналіз як структурний елемент комен­тарю неможливо - саме він є основою цього жанру і "спрямований у глибину повідомлення. За допомогою такого аналізу із повідом­леного факту добувається його різнобічний, поглиблений зміст".

Об'єктом телевізійного коментарю можуть бути найрізнома­нітніші факти й події, але обов'язково суспільно значущі, актуальні - це визначальна риса будь-якого жанру телевізійної інформації. Дослід­ники вбачають жанрову специфіку телевізійного коментарю у безпо­середності спілкування, можливості органічного поєднання слова й зобра­ження, високій оперативності, тобто в особливостях, характерних для теле­бачення взагалі та його інформації зокрема. Необхідно назвати і таку характерну особливість телекоментарю, як максимальне наближення його словесного викладу до розмовної мо­ви, що сприятливо позначається на налагодженні контакту коментатора з телеглядачами, досягненні ефекту співучасті у розмові на певну тему.

І теоретики, і практики телебачення одностайні в тому, що успіх коментарю, передусім, залежить від автора, його авторитету, компетентності, професійного вміння. Пояснення події чи факту, зіставлення новин із відомими вже раніше, прогнозування - усе це спрямоване на те, щоб допомогти телеглядачеві сформувати власну думку. Допомогти, але не нав'язати. Тому коментатор повинен бути дещо "відсторонений" від матеріалу, зберігати певну дистанцію, не допускати втягнення у конфлікт. Тільки так можна подолати вироб­лені за тоталітарного режиму тенденційність, стереотипність у пода­чі матеріалів з обов'язковим нав'язуванням телеглядачам своєї дум­ки, позиції. Правильно чинять ті редакції, де надають телеекран ко­ментаторам, які мають різні, часто протилежні погляди на певну по­дію чи явище.

Такими є жанрові особливості телевізійної інформації. Знання їх дає змогу тележурналістові правильно обирати жанр, повніше його використовувати, розумно поєднувати (комбінувати) засоби різ­них жанрів для досягнення максимальної ефективності телевізійної інформації.




Переглядів: 1015

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Відеорепортаж. | Особливості репортажу й робота репортера

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.