Коментар.

Огляд

До інформаційних жанрів телебачення правомірно зарахувати й огляд, "який покликаний відображати загальну картину якоїсь кампанії чи події за одиницю часу". Об'єктом огляду можуть бути як внутрішньодержавні, так і міжнародні новини різноманітної тематики (політичні, економічні, наукові, культурні, спортивні). Використання в інформаційному огляді кількох об'єднаних однією темою повідомлень, відеоматеріалів допомагає широко й різнопланово передати подію. Це один із найсинтетичніших жанрів телевізійної інформації. Синтетичність виявляється в органічному переплетенні усних та відеоповідомлень. Тому в процесі підготовки огляду журналіст зобов'язаний передбачити логічні словесні та візуальні зв'язки між новинами, які разом передають загальний розвиток дії.

7. Інтерв’ю.

Як відомо з теорії і практики журналістики, до інформаційних жанрів належить такожінтерв'ю. В його основі завжди є повідомлення фактів. Інтерв'ю на телебаченні, як і в інших засобах масової інформації, - це бесіда журналіста з компетентною особою для з'ясування її думки про якусь подію чи явище.

Аналоги телевізійного інтерв'ю є у пресі, на радіо. Однак у газеті чи журналі інтерв'ю постає перед читачем у відредагованому вигляді після осмислення проведеної з конкретною особою розмови, відповідного доопрацювання та підготовки матеріалу. Це лише фіксація процесу, що відбувся раніше. Телевізійне ж інтерв'ю постає на очах у глядачів під час прямого передавання в ефір інформаційної програми. Записане на плівку інтерв'ю теж створює відчуття сьогочасності. Подібне спостерігаємо і в записаному радіоінтерв'ю, де дійсність (автентичність) розмови забезпечена завдяки збереженню голосу, стилю мови, інтонаційного забарвлення. На телебаченні інтерв'ю збагачене зоровими компонентами. Реакція інтерв'юйованого, його міміка, жести, імпровізація під час передачі, зацікавленість темою розмови і низка інших чинників, що виникають у живому спілкуванні людей, - усе це забезпечує перевагу телевізійного інтерв'ю над газетним і радіомовним. Воно "незвичайне і ніби народжене саме цим засобом масової інформації... Тільки по телебаченню ми можемо побачити миттєві душевні вагання, ледь вловимі рухи очей, легку усмішку".

У телевізійній інформації інтерв'ю має два різновиди, а саме: інтерв'ю як складник й органічна частина відеосюжету та цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми.

Використане у відеосюжеті інтерв'ю збагачує його інтерпретацією, несе телеглядачеві якісно нову інформацію. Нагадаємо, що репортер не має права на власний ефірний коментар події (таку норму щодо репортерської роботи прийнято в усьому телевізійному світі). А інтерв'ю якраз і дає змогу оцінити подію в рамках сюжету, висловити іншій людині з будь-якого приводу власні погляди. Людину як джерело суб'єктивної думки телеглядач бачить на екрані і може судити про надійність цього джерела. Повідомлення через інтерв'ю більше вражає, переконує, його краще запам'ятати, ніж переказ репортером чиєїсь думки. Висловлюючи власний погляд на події, факти, явища і вносячи в них особистісні елементи, інтерв'юйований розкриває свій внутрішній світ, емоційно збагачує, "олюднює" інформацію.

Інтерв'ю у відеосюжеті — це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі. Переважно запитанням завершується знайомлення запрошеної на інтерв'ю людини. Але буває й так, що запитання лише домислюють. Воно ніби випливає з попереднього викладу новини - виникає необхідність щось детальніше з'ясувати за допомогою компетентної особи. Тому інтерв'ю у відеосюжеті часто монологічне. До речі, у перекладі з англійської "інтерв'ю" - це не лишебесіда двох або кількох осіб, а йзустріч з кимось, під час неї може бути щось повідомлено і в монологічній формі.

Короткі цілісні повідомлення або заяви часто простежуються в інформаційних програмах і загальноукраїнських телеканалів, і місцевого телебачення. Для них характерна висока оперативність. З одного боку, вони дають змогу звертатися до мільйонів телеглядачів, з іншого - ближче познайомитися з нашими сучасниками. З огляду на часову обмеженість відеосюжету, в нього можна ввести мінімальний фрагмент інтерв'ю, скажімо, одну-дві фрази співрозмовника, завдяки чому буде забезпечено достовірність інформаційного джерела. Проте невиправдано довгі інтерв'ю у відеосюжетах як спосіб полегшення, спрощення роботи репортера - непоодиноке явище на телеекранах, особливо в інформаційних передачах регіонального телебачення.

Коли репортер у відеосюжеті використовує інтерв'ю, щоб з'ясувати конкретні факти, тобто лише для інформування, уточнення якихось деталей події, а не для її оцінювання, то ефективність такого інтерв'ю суттєво нижча вже хоча б тому, що репортер подасть новину стисліше і дохідливіше, не порушуючи темпоритму випуску. Тому під час підготовки інформації репортер мусить добре зважити, чи потрібне у відеосюжеті інтерв'ю. Інша річ, коли немає відеома- теріалу про подію і відтворити її можна лише через інтерв'ю з її учасником чи очевидцем.

Цілісне інтерв'ю як окремий матеріал інформаційної програми завжди будують у формі запитань журналіста-інтерв'юера і відповідей на них запрошеної на інтерв'ю особи. Така структура цього жанру. Фізична зримість дає змогу на телебаченні налагодити тісніший контакт учасників інтерв'ю з аудиторією, ніж, наприклад, на радіо. Однак, переглядаючи інформаційні програми, неважко переконатися в тому, що на місцевих телестудіях ще недостатньо дбають про забезпечення таких важливих рис інтерв'ю, як природність, задушевність, невимушеність. Запитання, які тележурналісти задають інтерв'юйованим, глибоко не продумані. Варто пам'ятати, що "змістовність, точність і витонченість висловлених співрозмовником

міркувань у величезній більшості випадків є результатом точності і витонченості питань, заданих журналістом"'. І якщо цих рис у питаннях інтерв'юера нема, важко розраховувати на їхню появу у відповідях співрозмовника. Саме така ситуація зумовила низький рівень інтерв'ю, яке ми колись записали з ефіру:

Скільки років уже водієм працюєте?

• Водієм я працюю більше двадцяти років.

• Ви, напевно, добре пам ятаєте, з якої машини починали?

• Так, я починав з автомашини ГАЗ-51, потім працював на ГАЗ-53.

• Ви не шкодуєте, що вибрали собі таку спеціальність?

• Ні, це така спеціальність, що потрібна всім людям.

• Ви, взагалі, любите свою роботу?

• Так. Звичайно, інакше не обирав би цієї професії.

• Ну, а за що, якщо поставити так питання?

• Я так вважаю, що на селі зараз професія водія дуже потрібна.

• Одним словом, ви хочете сказати, що в селі без вашої професії важко обійтись?

• Важко обійтись без автомашин. Ось зараз весь урожай необхідно вивезти, а це тільки машинами.

—Дякую.

На місцевих телестудіях, на жаль, ще мало журналістів, які б уміли професійно вести розмову. Тому інтерв'ю інколи є настільки шаблонними, стереотипними, що лише породжують незадоволення у телеглядачів та й у самих інтерв'юйованих, які вже наперед знають характер запитань інтерв'юера. На одній науково-практичній конференції з проблем телеінформації наводили повчальний приклад. Кореспондент приїхав на шахту, яка дала високий відсоток видобутку, і тільки-но зібрався задати запитання директорові шахти, як той випередив його: "Знаю, знаю, ви хочете запитати, як ми досягли такого результату". Камеру було ввімкнено, і оператор зафіксував на плівку цю анекдотичну ситуацію, яка є наочним підтвердженням висновку про шаблонність, стереотипність багатьох телеінтерв'ю.

До інформаційних жанрів телебачення ми відносимо ікоментар. Це висловлена з телеекрана думка компетентної особи про подію, факт, явище. Дослідники журналістики вважають, що коментар на радіо і телебаченні належить до тих жанрів, які не можна беззастережно віднести ні до групи інформаційних, ні до групи публіцистичних, оскільки в одному випадку він виконує переважно інформаційну функцію, в іншому - публіцистичну. Поділяючи цю думку, зазначимо, що коментар, як складовий елемент інформаційної програми, оперативний, короткий за відрізком часу передачі його в ефір, конкретно-подієвий за характером відображуваного об'єкта, є інформаційним жанром, мета якого - поглиблене повідомлення фактів. В оперативному коментарі розкривають й аналізують причини подій, виявляють взаємозв'язок з іншими подіями і фактами.

За тематикою, як і в газеті та на радіо, телекоментарі бувають двох напрямів: на теми внутрішнього життя держави і на міжнародні теми - з подальшим вужчим тематичним розділенням (питання політики, економіки, науки, культури, спорту). За насиченістю відеоряду коментарі бувають ілюстрованими і неілюстрованими.

Структура телекоментарю така: повідомлення факту або мотивування теми, аналіз, висновки. Часто факти повідомляють в інформації, що передує коментареві, — у такому випадку нема потреби робити це в коментарі. Висновки теж не завжди обов'язкові - вони можуть бути очевидні, тому що коментатор уміло "привів" до них телеглядача. А ось вилучити аналіз як структурний елемент коментарю неможливо - саме він є основою цього жанру і "спрямований у глибину повідомлення. За допомогою такого аналізу із повідомленого факту добувається його різнобічний, поглиблений зміст".

Об'єктом телевізійного коментарю можуть бути найрізноманітніші факти й події, але обов'язково суспільно значущі, актуальні - це визначальна риса будь-якого жанру телевізійної інформації. Дослідники вбачають жанрову специфіку телевізійного коментарю у безпосередності спілкування, можливості органічного поєднання слова й зображення, високій оперативності, тобто в особливостях, характерних для телебачення взагалі та його інформації зокрема. Необхідно назвати і таку характерну особливість телекоментарю, як максимальне наближення його словесного викладу до розмовної мови, що сприятливо позначається на налагодженні контакту коментатора з телеглядачами, досягненні ефекту співучасті у розмові на певну тему.

І теоретики, і практики телебачення одностайні в тому, що успіх коментарю, передусім, залежить від автора, його авторитету, компетентності, професійного вміння. Пояснення події чи факту, зіставлення новин із відомими вже раніше, прогнозування - усе це спрямоване на те, щоб допомогти телеглядачеві сформувати власну думку. Допомогти, але не нав'язати. Тому коментатор повинен бути дещо "відсторонений" від матеріалу, зберігати певну дистанцію, не допускати втягнення у конфлікт. Тільки так можна подолати вироблені за тоталітарного режиму тенденційність, стереотипність у подачі матеріалів з обов'язковим нав'язуванням телеглядачам своєї думки, позиції. Правильно чинять ті редакції, де надають телеекран коментаторам, які мають різні, часто протилежні погляди на певну подію чи явище.

Такими є жанрові особливості телевізійної інформації. Знання їх дає змогу тележурналістові правильно обирати жанр, повніше його використовувати, розумно поєднувати (комбінувати) засоби різних жанрів для досягнення максимальної ефективності телевізійної інформації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відеорепортаж.	\|	Особливості репортажу й робота репортера

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.