• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монтаж кабеленесучих систем.

27.2. Використання та особливості монтажу суцільних, перфорованих та дротяних лотків.

27.4. Застосування та види кріплення проводів і кабелів, пристрої і матеріали для їх маркування.

2. Дротяний лоток

1. Дротяний лоток ДКС виготовляється по унікальній технології. В конструкції використовується торцьове зварювання верхнього повздовжнього дроту (т.зв. Т-подібне з’єднання). Даний тип конструкції травмобезпечний для монтажника і виключає пошкодження кабеля гострими краями дроту.
2. Конструктивна особливість виконання стінок лотка забезпечує його високі характеристики міцності.

3. Використання в приміщеннях дротяного лотка забезпечує швидке і зручне розгалудження системи, а також під’єднання електроприладів (електроламп і світильників) до електрокабелю.

4. При використанні дротяного лотка "F5 Combitech" забезпечується природна вентиляція кабельної траси, що перешкоджає їх перегріву. Забезпечується легкий доступ до кабелів і можливість запобігати накопиченню пилу і бруду.
5. Система дротяних лотків "F5 Combitech" не потребує великої кількості аксесуарів. Монтаж системи проводиться безпосередньо на об’єкті. Всі розгалудження і повороти виконуються вручну при допомозі лише двох видів інструментов: кусачок і гайкового ключа. Це дозволяє економити до 60% часу монтажа і знижує затрати.
6. Система "F5 Combitech" включає в себя широкий ряд типорозмірів дротяних лотків с висотою стінок 30, 50, 80, 100 мм і шириною основи від 50 до 600 мм.
7. Компания ДКС поставляє широкий асортимент універсальних кріплень, які дозволяють організувати кабельну систему будь-якої складності. Можливе формування багаторівневих систем при збереженні легкої доступності до кабельних трас.
8. Конструктивне виконання дозволяє сумістити систему "F5 Combitech" с системою "S5 Combitech" (на базі перфорованих/неперфорованих сталевих лотків) або з системами "Октопус" (на основі пластикових гофрованих труб) і "Експресс 4/6" (на основі жорстких гладких пластикових труб).

9. При використанні дротяних лотків стандартного виконання в закритих приміщеннях гарантійний строк експлуатації досягає 10 років.
Дротяний лоток оцинкований по методу Сендзимира (товщина цинкового покриття 17-21 мкм).

S5 Combitech" - несуча система для відкритої проводки в промислових і підсобних приміщеннях, а також в інших приміщеннях великої площі. Складається з перфорованих і неперфорованих лотків і кришок з оцинкованої сталі, елементів з’єднань і розгалудження, а також елементів кріплення до вертикальних і горизонтальних поверхонь. Основна функція системи металевих лотків - постійно утримувати і захищати кабель.

Велика частина трудозатрат в цьому випадку припадає на першу стадію монтажу: установку опорних конструкцій, укладку і закріплення на них лотків і коробів, з’єднання останніх в магістраль і її заземлення.

Установка лотків і коробів на підготовленій трасі виконується для запобігання їх пошкодження в приміщеннях з закінченими роботами. Опорними деталями для них служать елементи кабельних конструкций, монтажні перфоровані профілі і смуги, кронштейни.
Опорні консолі, кронштейни і інші підвісні конструкції виготовляють в монтажних майстернях з сталевих профілів, також в якості опорних можуть використовуватися елементи збірних кабельних конструкцій заводского виготовлення.
Підвісні конструкції для установки лотків рекомендується виконувати роз’ємними, щоб забезпечити закладку проводів і кабелів без протягування їх всередині магістралей.
Обходи перешкод лотківими магістралями, їх повороти і від’єднання від них виконуються в основному з допомогою сталевих монтажних перфорованих профілей і смуг або кутових, тройникових і хрестоподібних секцій. В тих випадках, коли магістраль виходить за межі одного приміщення, лотки пропускають через отвори в стінах і перекриттях або в будівельні конструкції вмонтовують відрізки труб для пропуска проводів і кабелів.

Для полегшення монтажу лотків при обходах і перетинах використовують виносні опорні конструкції, що забезпечують прямолінійне розташування лотків. В пролетах цехів кріплення лотків і коробів здійснюють на несучих тросах і тросових підвісах с допомогою тросових розтяжок. При размітці трас використовують нормировані розміри, тобто висота розташування лотків над підлогою або площадкою обслуговування повинна бути не менше 2 м при їх установці по стінам і не нижче 2,5 м під перекриттями. При прокладці трас в кабельних ппівповерхах, підвалах електромашинних приміщень, проходах за щитами і панелями станцій управління, переходах між ними і других приміщеннях, які обслуговує спеціально навчений персонал, висота розташування лотків не нормується.
При перетині лотків з трубопроводами відстань між ними повинна бути не менше 50 мм, а при їх паралельній прокладці — не менше 100 мм; при перетині лотків з трубопроводами горючих рідин або газів відстань між ними повинна бути не менше 100 мм, а при їх паралельній прокладці — не менше 250 мм. Відстані між точками кріплення лотків не нормовані, але звичайно 2...2,5 м.

Конструкції і кронштейни для установки лотків кріпляться до будівельних основ дюбелями, які забиваються будівельно-монтажним пістолетом, а до закладних або інших металевих конструкцій зварюванням або розпорними дюбелями.
Зварені лотки кріпляться до кабельним полиць або монтажних профілей спеціальними прижимами. Лотки, призначені для установки на кабельних полицях, попередньо з’єднують в секції, піднімають на опорні конструкції і закріплюють так, щоб виключити можливість їх падіння або сповзання.
Лотки для прокладки проводів і кабелей мають довжину 2 м, а стандартний крок будівельних конструкцій — 6 м. Тому при установці лотків поперек ферм перекрить для запобігання провисання збільшують їх жорсткість з допомогою відтяжок або опор з кутової сталі, прокладаючи їх від балки до балки. Однак доцільно прокладати лотки під перекриттями на тросі або канаті. Для цього між балками натягують катанку діаметром 8... 10 мм, яка кріпиться на скобах до П-подібних кронштейнів, які встановлені на балках, і має натяжні пристрої. Після укладки проводів і з’єднань лотків загинають їх бортики навкруги катанки через кожні 500...800 мм.

Короба прокладаються в будь-якому положенні і на будь-якій висоті, кріплять до стін, перекрить, колон, ферм на кронштейнах, підвісках і інших конструкціях. З’єднуються елементи коробів болтами, при цьому між ними забезпечується надійний електричний зв’язок заземлення. Для запобігання накопоченню вологи короба прокладають з невеликим ухилом в сторону спусків до щитків або електроприймачів. Відстані між точками кріплення коробів на прямих ділянках повинні бути не більше 3 м. Крім того, короба закріплюють на поворотах, від’єднаннях і при обході перешкод. Висота установки коробів не нормується. По вибраній трасі для коробів так само, як і для лотків, встанавлюються опорні конструкції і тросові підвіси. Відстані між точками кріплення коробів на опорних конструкціях при кришці, розташованій збоку, не більше 3 м, при кришці, розташованій знизу, не більше 1,5 м, а від стіни до лотка або короба не менше 120 мм.

Опорні конструкції і тросові підвіси для коробів кріпляться зварюванням до закладних частин, дюбелями або іншими кріпильними деталями. На колонах і фермах встанавлюються обойми для закріплення підвісів і відтяжок. Короба збираються в магістраль довжиною до 12 м, піднімаються, вкладуються на опорні конструкції і закріплюються прижимами, скобами або підвішуються на тросових підвісах. Одночасно з установкою коробів виконують від’єднання, повороти, підйоми, обходи перешкод і інші перехідні елементи магістралей з допомогою готових конструкцій, деталей і секцій відповідного профіля, а також з використанням перфорованих монтажних профілей і смуг. З’єднання коробів виконуються за допомогою спеціальних з’єднувальних планок, які входять в комплект поставки. З’єднавши між собою окремі секції в магістральну лінію (горизонтальну або вертикальну), приєднують її до контуру захисного заземлення не менше, ніж в двох віддалених місцях сталевою смугой перетином не менше 40 х 2 мм. Кожне від’єднання магістралі додатково заземлюється в кінці. При багатоярусній паралельній прокладці декількох магістралей заземлення виконується однією сталевою смугою, приваренною до каждого з них і до контуру заземлення.
Зварені лотки і короба можно використовувати в якості заземляючих провідников.
Всі з’єднання при монтажі лотків виконуються з допомогою різьбового кріплення. Для надійного електричного контакту в місцях з’єднань прямих фарбованих лотків фланці повинні мати гальванічне покриття. Електричний контакт допоміжних елементів з прямими лотками забезпечується стопорними шайбами або зачисткою місця контакту. Для запобігання самовідкручування різьбового кріплення використовують пружинні шайби.

3. Короба металеві

Короба металеві призначені для прокладки електричних, радіо, телефонних і компютерних мереж

4. Вздовж лінії карнизів і стелі провода прокладають на відстані 100—150 мм від них, кріплять через рівні проміжки на відстані до 400 мм металевими смужками або цвяхами. Під металеві смужки для захисту ізоляції проводів підкладають прокладки з електроізоляційного картону, які повинні виступати на 2 мм з обох сторін смужки. Металеві смужки вигинають в вигляді скобок і прибивають цвяхами або закріплюють в замок. В вологих і сирих приміщеннях під шляпки цвяхів підкладають шайби з фібри, полієтилена або полівінілхлориду.
Пакет з декількох труб кріплять за допомогою спеціальних опорних конструкцій і кронштейнів; одиночні труби до поверхонь будівельних конструкцій кріплять скобами, накладками або хомутами. Для того, щоб всередині труб не накопичувалась волога від конденсації парів, трубні траси монтують з деяким ухилом в сторону протяжних шаф і коробок. Якщо стіна виконана з цегли або бетону, то смужки кріплять шурупами, вкручуючи їх в розпорні дюбели з полієтилену, закладені в гнізда глибиною біля 40 мм, для виконання яких вимагається свердло або пробойник з твердосплавним наконечником. Кабелі і провід АПРФ з захисною металевою оболонкою кріплять до стін і стель при допомозі металевих скобок з однією або двома лапками. Точки кріплення однолапкових скобок на горизонтальних ділянках проводки по стінам повинні розташовуватися нижче кабеля. Для захисту кабеля від пошкодження між ним і скобкою ставлять прокладку з електрокартону. Відстань між сусідними скобками не повинна перевищувати 500 мм на горизонтальних, 700 мм на вертикальних ділянках проводки. Найближчі до вимикачів, розеток і коробок скобки повинні знаходиться в 50 мм від них.

Вимірювання опору заземлення приладом М416

28.1. Призначення та правила влаштування захисного заземлення (заземлювач та заземлюючий провідник)

28.2. Вимірювання опору заземлення приладом М416

28.3. Техніка безпеки при виконанні роботи.

Заземлюючі пристрої виконують для захисту людей від поразки електричним струмом при ушкодженнях ізоляції.

Електромережі виконують провідниками, ізольованими друг від друга й від землі. Однак у мережах завжди мають місце витоку струму через ізоляцію. Крім того, електромережі являють собою протяжний конденсатор, обкладками якого є струмоведучі провідники й земля. Між проводами й землею проходить ємнісний струм. Таким чином, між ізольованими провідниками й землею завжди існує електричний ланцюг, замкнута через опір ізоляції і ємність мережі .

Дотик не тільки до оголених, але й до ізольованих частин, що перебуває під напругою, фактично включає людину в електричний ланцюг. Струм, що проходить через тіло людини, буде тим більше, чим вище напруга мережі, чим більше її ємність і менше опір її ізоляції.

При нормальному стані ізоляції цей струм мізерно малий і не представляє ніякої небезпеки. Небезпека для людини представляють випадки ушкодження ізоляції струмоведучих частин, при яких доступні для дотику металеві корпуси електроустаткування й конструкції, що підтримують проводи й кабелі, виявляються під повною напругою. На ці випадки для захисту людей від поразки струмом передбачається навмисне з'єднання із землею металевих корпусів електроустаткування, а також інших металевих частин, які можуть виявитися під напругою при порушенні ізоляції струмоведучих частин, за допомогою заземлюючих провідників і заземлювачів.

Основні поняття

ПУЄ"Заземлення і захисні міри електробезпеки".

В п. 1.7.2. сказано:

Електроустановки по відношенню до мір електробезпеки діляться на:

• електроустановки вище 1 кВ в мережах з ефективно заземленою нейтраллю (з великими струмами замикання на землю);
• електроустановки вище 1 кВ в мережах з ізольованою нейтраллю (з малими струмами замикання на землю);
• електроустановки до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю;
• електроустановки до 1 кВ з ізольованою нейтраллю.

В більшості житлових і офісних будинків використовується глухозаземлена нейтраль. Пункт 1.7.4.:

Глухозаземленою нейтраллю називається нейтраль трансформатора або генератора, приєднана до заземлюючого пристрою безпостередньо або через малий опір (наприклад, через трансформатори струму).

1.7.6. Заземленням частини електроустановки називається навмисне електричне з’єднання цієї частини з заземляючим пристроєм.

· 1.7.7. Захисним заземленням називається заземлення частин електроустановки з метою забезпечення електробезпеки.

• 1.7.8. Робочим заземленням називаєтьсязаземлення якої-небудь точки струмоведучих частин електроустановки, необхідне для забезпечення роботи електроустановки.
• 1.7.9. Зануленням в електроустановках напругою до 1 кВ називається навмисне з’єднання частин електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з глухозаземленною нейтраллю генератора або трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленним виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленною середньою точкою джерела в мережах постійного струму.
• 1.7.12. Заземлювачем називається провідник або сукупність металевих з’єднаних між собою провідників (електродів), які знаходяться в дотику з землею.
• 1.7.16. Заземляючим провідником називається провідник, який з’єднує заземлюючі частини з заземлювачем.
• 1.7.17. Захисним провідником в електроустановках називається провідник, який застосовується для захисту від враження людей і тварин електричним струмом. В електроустановках до 1 кВ захиснтй провідник, який з’єднаний з глухозаземленою нейтраллю генератора або трансформатора, називаєтьсянульовим захисним провідником.
• 1.7.18. Нульовим робочим провідником (N) в електроустановках до 1 кВ називається провідник, який використовується для живлення електроприймачів, з’єднаний з глухозаземленою нейтраллю генератора або трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою точкой джерела в трипровідних мережах постійного струму. Суміщеним нульовим захисним і нульовим робочим провідником (РЕN) в електроустановках до 1 кВ називається провідник, що поєднує функції нульового захисного і нульового робочого провідників. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю нульовий робочий провідник може виконувати функції нульового захисного провідника.

п. 1.7.33.

Заземлення або занулення електроустановок слід виконувати:

• при напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму - в усіх електроустановках (див. також 1.7.44 і 1.7.48);

при номінальних напругах вище 42 В, але нижче 380 В змінного струму і вище 110 В, але нижче 440 В постійного струму - тільки в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішних установках.

Рис. відмінність захисного заземлення і захисного "нуля"

Однак, коли мова йде про заземлення, справа не лише в напрузі живлення. Хороша ілюстрація цього - ВСН 59-88 (Госкомархитектури) "Електрообладнання житлових і громадських будівель. Норми проектування" Витяг з розділу 15. Заземлення (занулення) і захисні міри безпеки:

15.4. Для заземлення (занулення) металевих корпусів побутових кондиціонерів повітря, стаціонарних і переносних побутових приладів класу I (які не мають подвійної або посиленої ізоляції), побутових електроприладів потужністю більше 1,3 кВт, корпусів трифазних і однофазних електроплит, котлів і іншого теплового обладнання, а також металевих неструмоведучих частин технологічного обладнання приміщень з мокрими процесами слід застосовувати окремий провідник перерізом, що дорівнює фазному, який прокладається від щита або щитка живлення даного електроприймача, а в лініяхживлення медичної апаратури, - від ВРУ або ГРЩ будівлі. Цей провідник приєднується до нульового провідника живлячої мережі. Використання для цієї мети робочого нульового провідника забороняється

1.7.39. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю або глухозаземленним виводом джерела однофазного струму, а також з глухозаземленою середньою точкою в трьохпровідних мережах постійного струму повинно бути виконано занулення. Застосування в таких електроустановках заземлення корпусів електроприймачів без їх занулення не допускається.

Практично це означає - хочеш "заземлити" - спочатку "занули".

Електричний опір тіла людини змінюється від 800 до 100 000 Ом. Воно залежить від багатьох факторів: стану здоров'я, нервової системи, психічного стану, вологості шкіри, стану одягу, взуття й інших причин.

Опір заземлюючих пристроїв в електроустановках до 1 кв із ізольованої нейтраллю повинен бути не більше 4 Ом, а в електроустановках 220, 380 й 660 В з глухозаземленою нейтраллю - відповідно не більше 8, 4, 2 Ом.

В електроустановках 3—35 кВ із ізольованої нейтраллю опір заземлюючих пристроїв повинен бути 250/Ір, але не більше 10 Ом (І_Р — розрахунковий струм замикання на землю, значення якого задається енергосистемою). Якщо заземлюючий пристрій одночасно використається для установок до 1 кв, то опір його не повинне перевищувати 125/І_р і повинне задовольняти вимогам, пропонованим до заземлення (занулению) електроустановок до 1 кв.

ЗАЗЕМЛЮЮЧІ ПРИСТРОЇ

Існують певні вимоги до заземлення і занулення електроприймачів різних типів.
1. Кожна заземлена частина електроустановки повинна бути
приєднана до заземляючої магістралі окремим відводом. Послідовне підключення до заземлюючого провідника декількох частин забороняється.
2. Заземлюючі відводи до однофазних електроприймачів повинні виконуватися окремим(третім) провідником; використовувати для цієї мети нульовий робочий провід забороняється.

3. Приєднання заземляючих відводів до металоконструкцій слід виконувати зварюванням, а до корпусів апаратів і машин - болтами. Контактні поверхні при цьому повинні бути зачищені до металевого блиску і змазані тонким шаром вазеліна.

4. Металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів заземляються спеціальною жилою гнучкого проводу, яка не повинна одночасно служити провідником робочого струму.Використовувати для цієї мети цели нульовий робочий провід електроустановки забороняється.
6. Приєднання заземляючого провідника до заземлюючого
або нульового контакту штепсельної розетки слід виконувати
окремим провідником. Вилка для включення переносного електроприймача повинна мати подовжений заземляючий штир, який вступає в з’єднання з заземляючим контактом розетки до того, як з’єднаються струмопровідні контакти.
7. Жили проводів і кабелів для заземлення переносних і пересувних установок повинні мати перерізи, які дорівнюють перерізам
фазних проводів і знаходиться в спільній з ними оболонці.
Заземленню не підлягають:

корпуси електрообладнання, встановленого на заземлених металевих конструкціях, якщо на опорних поверхнях передбачені зачищені і нефарбовані місця для забезпечення щільного електричного контакта;
корпуси електровимірювальних приладів, реле і інших пристроїв, встановлених на щитках, щитах, шафах і стенах камер розподільчих пристроїв;
корпуси електроприймачів, які мають подвійну ізоляцію відносно струмоведущих частин. У приладів з подвійною ізоляцією корпус виконується з ізолюючего матеріалу, а струмопровідні частини мають власну ізоляцію. Таким чином, якщо виникає пошкодження ізоляції струмоведучих частин приймача, то небезпека враження струмом не виникає, так як ізоляційний корпус або ізоляційні прокладки між корпусом і внутрішніми ізольованими струмоведучими частинами надійно захищають людину від електричного удару;

з’ємні або відкриваючі частини металевих заземлених каркасів розподільчих пристроїв, огороджень, шаф і ін. Забороняється заземлять металеві корпуси стаціонарно встановлені освітлювальне електрообладнання і переносні приймачі (праски, плитки, побутові холодильники, пилесмоки, пральні і швейні машини) в приміщеннях без підвищеної небезпеки житлових і громадських будівель (кухнях, ванних і туалетних кімнатах квартир і номерів готелів).

Прим. В заземляючій мережі найбільш часто пошкоджуються зварні шви, які з’єднують її окремі ділянки. Цілість зварних швів перевіряються ударами молотка по зварних стиках. Дефектний шов вирубують зубилом і знову заварюють дуговою автогенною або термітною зваркою.

Природні заземлювачі. Для заземлення електроустановок у першу чергу використовують природні заземлювачі. Якщо ці заземлювачі мають опір, що задовольняють вимогам, то влаштування штучних заземлювачів не виконують.

У якості природних заземлювачів використовують залізобетонні фундаменти будинків і споруджень, прокладені під землею водопровідні й інші металеві трубопроводи, обсадні труби, металеві шпунти й інші металеві конструкції, що мають з'єднання із землею. Виключення становлять трубопроводи для горючих рідин і горючих вибухових газів, чавунні трубопроводи й тимчасові трубопроводи будівельних майданчиків.

У якості природних заземлювачів використають також свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі. Алюмінієві оболонки кабелів і неізольовані алюмінієві проводи використати в якості заземлювачів забороняється.

Штучні заземлювачі. Якщо природні заземлювачі задовольняють вимогам за значеннями опору заземлюючого пристрою й по напрузі дотику, то штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише при необхідності зниження струмів, що протікають по природним заземлителям або стікають із них.

По розташуванню в ґрунті й формі штучні заземлювачі ділять на наступні групи:

поглиблені — із круглої або смугової сталі, що укладають горизонтально на дно котлованів по периметрі фундаментів (будинків, колон, опор). При монтажі таких заземлювачів відпадає необхідність виконання трудомістких грабарств і можлива попередня заготівля елементів заземлювачів.

При укладанні таких заземлювачів на великій глибині використають ґрунти з більшою електричною провідністю й менш піддані сезонним змінам;

вертикальні — зі сталевих угвинчува вертикально або стрижнів, що вдавлюють у ґрунт, із круглої сталі, а також з відрізків кутової сталі, що забивають;

горизонтальні — із круглої або смугової сталі, покладені горизонтально в траншею. Ці заземлювачі використають і по прямому призначенню, і для зв'язку між стрижнями вертикальних заземлювачів.

У практиці застосовують також комбіновані заземлювачі із зазначених вище, які поєднують у загальну систему.

Для заземлювачів звичайно застосовують круглу сталь діаметром 10-16 мм, смугову сталь перетином 40X4 мм і кутову сталь 50X50X5 мм. Труби для цих цілей застосовувати не рекомендується через їхній дефіцит.

Довжина вертикальних заземлювачів приймається рівною: що вгвинчують і що вдавлюють 4,5—5 м, що забивають 2,5— 3 м. Вертикальні заземлювачі в плані розташовують відповідно до проекту. При зменшенні відстані між ними сумарний опір заземлюючого пристрою збільшується через явище екранування. На територіях електроустановок з більшим питомим опором землі (більше 200 Ом-м у найбільш несприятливу пору року) застосовують поглиблені заземлювачі, якщо на більшій глибині питомий опір землі знижується; а також штучну обробку землі з метою зниження її питомого опору. Наприклад, для вертикальних електродів виконують укладання шарів солі (не збільшує корозію сталі - нітрат натрію, гідрат окису кальцію) і землі при діаметрі обробки приблизно 0,5 м на 1/3 довжини електрода; після укладання кожного шару його поливають водою; улаштовують виносні заземлювачі, якщо поблизу електроустановок є місця з меншим питомим опором землі. Виносні заземлювачі виконують проводами або кабелями.

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
4. Аудит інформаційних систем.
5. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
6. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
7. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
8. Вимоги до монтажу систем газопостачання
9. Грошова система та її елементи. Основні типи грошових систем.
10. Грошова система та її елементи. Основні тити грошових систем.
11. Демонтажні роботи
12. Динаміка та еволюція ландшафтних територіальних геосистем.

Переглядів: 861