Загальні дані

Тема 8. КАМ’ЯНІ РОБОТИ

Лекція 16

Техніка безпеки при виробництві пальових робіт

Техніко-економічні показники пальових робіт

Тип паль вибирається порівнянням техніко-економічних показників можливих варіантів з обліком усіх конструктивних і виробничих особливостей фундаментів. Для економічної оцінки паль показник ефективності визначають по формулі

а = (С₁+ С₂) / (n P)

деС₁ — вартість паль, грн.;

С₂ — вартість пристрою фундаменту до відмітки, вище якої в порівнюваних варіантах конструкції спорудження однакові, грн.;

n — кількість паль на порівнюваній ділянці;

Р — розрахункове навантаження, що допускається, на палю, м.

Найменше значення цього показника говорить про доцільність варіанта пальових фундаментів.

Застосування пальових фундаментів замість стрічкових сприяє скороченню термінів будівництва, зменшує обсяг земляних робіт (до 40%) і здешевлює влаштування підземної частини будинків (до 20%).

При виборі економічно доцільного варіанта комплексної механізації пристрою пальових фундаментів необхідно враховувати витрати на механізацію (включаючи транспорт), витрати праці на обслуговування машин, їх монтаж і демонтаж, укладання і розбирання підкранових колій, економію накладних витрат, одержувану від скорочення термінів провадження робіт, і економію накладних витрат від зниження витрат по заробітній платі.

(СНиП III-A. 11—62)

При виробництві пальових робіт найбільша увага приділяється стійкості і міцності копрових установок.

Робочі площадки і сходи установок повинні мати огородження висотою 1 м. Кожен копер варто обладнати звуковою сигналізацією. Перед пуском у дію пальового молота подається звуковий сигнал.

Копровими установками, не обладнаними пристроямидля підтягування і підйому паль, ці операції виконувати забороняється. При перервах у роботі ударний орган установки повинний бути опущений вниз і встановлений на дерев'яний брус.

Іспит паль повинен виконуватися в строгій відповідності з заданою схемою, вказівками в проекті. Устаткування для зрізання паль повинне мати щитки, що обгороджують, у робочого органа; у зоні провадження робіт повинний знаходитися тільки оператор.

Конструкції з природних і штучних кам'яних матеріалів довговічні, міцні, вогнестійкі і морозостійкі. До недоліків кам'яної кладки відноситься висока її трудомісткість і значна вартість (а в деяких видів каменів також значна об'ємна вага і теплопровідність). Менш трудомісткими і більш економічними є крупно розмірні збірні деталі і конструкції.

З кам'яних матеріалів зводять фундаменти і стіни будинків, підпірні стіни, мостові опори й інші спорудження.

Для того щоб кам'яна кладка була міцні і стійкий, камені укладаються на розчині з дотриманням трьох основних правил розрізки кам'яної кладки (мал. 7.1).

1. Шари (ряди) кладки повинні укладатися перпендикулярно діючим силам (навантаженню). Відхилення від перпендикулярності допускаються не більш 15—17°, при більшому куті можливі зрушення і руйнування кладки.

Як видно з мал. 7.1, а, зусилля Р, що діє під кутом а розкладається на дві складові Рsin а і Рcos а. Зусилля Рcos а викликає стиск кладки, зусилля Рsin а — зрушення. Чим більше Рsin а, тим більша загроза зрушення кладки. Р sin д викликає силу тертя Р f cos a (f -коефіцієнт тертя). Стійкість кладки забезпечується за умови, якщо Psina £ Р f cos a або tg a £ f. З іншої сторони коефіцієнт тертя дорівнює tg j —кутатертя каменю по каменю (j=30—35°). Отже, tg a £ tg j; a £ j. З урахуванням запасу міцності (k=2) приймають a £ j / 2=15 - 17°, a £ 15 - 17°.

Площини зіткнення одного ряду з іншим, що утворять шари кладки, називаються постелями. У зв'язку з тим, що на кладку стін і стовпів впливає вертикальне навантаження, постелі роблять горизонтальними І (виключення складає кладка арок і зводів).

Рис. 7.1. Розрізка кам'яної кладки;

а — схема передачі зусиль (навантаження) на кладку:

б — системи розрізкивкладці; в — перев'язка швів кладки.

2. Усередині кожного ряду кладка повинна бути розрізана двома системами взаємно перпендикулярних площин ІІ і III (швів) нормальних до площини постелі (мал. 7.1, б). Одна система площин рівнобіжна зовнішньої (лицьової) поверхні кладки, інша — перпендикулярна до неї. Відступ від цього правила приводить до утворення клина і виникненню зусиль, що зрушують сусідні камені.

3. У кам'яній кладці потрібно дотримуватися визначеного порядку перев'язки швів у суміжних рядах: камені і шви кожного верхнього ряду повинні бути зрушені стосовно нижнього. У противному випадку можливе утворення окремо стоячих стовпів кладки, виникнення тріщин і руйнування кладки.

На мал. 7.1, в показана лицьова площина однорядної цегельної кладки з перев'язкою швів у чверть цегли.

Найбільш розповсюдженими різновидами кам'яної кладки є бутова, бутобетонна і цегляна. Кладка стін із дрібних блоків обробленого природного каменю аналогічна цегляній.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Набивні бетонні і залізобетонні палі	\|	Бутове мурування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.