Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.

Нагадаємо, що оцінка ефективності управління інвестиційним портфелем є п’ятим і завершальним етапом інвестиційної політики. Для оцінки зазначеної ефективності застосовуються різні методи, які розглядаються нижче. Ефективність управління портфелем фінансовими посередниками вимірюється перш за все доходами, які забезпечує конкретний фінансовий посередник на вкладений капітал.

Оцінка доходності портфелю.

Першим і найпростішим критерієм ефективності управління портфелем є його доходність. Цей показник розраховується формально, тобто не підставі кількісних даних, і свідчить про прибутковість вкладень у конкретний інвестиційний фонд ex post, тобто у минулому. Для оцінки доходності необхідно застосовувати період, не менший чотирьох років, з помісячним розрахунком доходності. Для оцінки доходності необхідно мати інформацію про вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на початок кожного місяця протягом усього періоду, на підставі якої робиться розрахунок місячної доходності у процентах:

r_m=(NAV_t - NAV _t-1)/ (NAV _t-1 х 100)

де NAV_t - вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на кінець місяця;

NAV _t-1- вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на початок місяця;

Якщо вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію (або інвестиційний сертифікат) зросла протягом місяця на r %, можна розрахувати річну доходність (r), тобто місячну доходність приведену до процентів річних за формулою складних процентів:

r= (1+r_m)¹²- 1

Приведена до формату річних процентів доходність може порівнюватись з доходністю альтернативних фінансових вкладень, насамперед менш ризикованих депозитних рахунків у комерційних банках. Таке порівняння є правомірним, якщо наш портфель складається з боргових цінних паперів. Для порівняння можуть бути використані також фондові індекси, якщо інвестиційної політики фінансового посередника базується на вкладенні коштів в акції.

Наведені вище формули розрахунку доходності дають можливість оцінити доходність в цілому. Для оцінки доходності вкладень коштів у цінні папери, емітовані фінансовими посередниками, з точки зору інвестора необхідно врахувати також надбавки і знижки, які встановлюються при продажу і викупі таких цінних паперів. Федеральна комісія з цінних паперів Росії рекомендує з цією метою застосовувати таку формулу:

r= (ЦВ/ЦР - 1) х 100

де ЦВ - ціна викупу паю на кінець останнього звітного кварталу з урахуванням максимальної знижки, ЦР - ціна розміщення паю в перший день звітного кварталу з урахуванням максимальної надбавки.

86. Способи визначення ефективності управління портфелем шляхом порівнянь. Поняття еталонного портфелю.

r= (ЦВ/ЦР - 1) х 100

Порівняння доходності конкретного інвестиційного фонду з доходністю, розрахованою за фондовим індексом, дає лише загальне уявлення про ефективність роботи компанії з управління активами.

Т Т Т Т Т b=[TS er_t er_m - Ser_tSer_m] / [TS (er_m)²]- (Ser_m)²] t=1 t=1 t=1 t=1 t=1

Для точніших порівнянь використовуються портфелі, які називаються еталонними портфелями (benchmark portfolios). Еталонний портфель - це альтернативний портфель, який міг би бути сформованим з наявних на ринку цінних паперів, вкладення коштів у які передбачається діючою інвестиційною політикою фінансового посередника. Тобто еталонний портфель повинен складатись з усіх цінних паперів, серед яких робить вибір фінансовий посередник. Інвестиційна політика визначає структуру інвестиційного портфелю, тобто співвідношення акцій, облігацій, безризикових вкладень і т.і. Знаючи цю структуру можна сформувати еталонний інвестиційний портфель з урахуванням усіх можливих варіантів інвестування. Це означає, що еталонний портфель повинен включати по можливості усі цінні папери даного типу, які були представлені на ринку у період, за який проводиться порівняння. Якщо доходність еталонного портфеля перевищує фактичну доходність портфелю, що аналізується, робиться висновок про неефективність управління портфелем. Слід зазначити, що таке порівняння не дає нам ніякої інформації про причини неефективності управління, але його користь в тому - що воно змушує вести пошук таких причин. Звичайно, головною причиною неефективності є помилковий вибір об’єктів інвестування та моменту здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів. Якщо ж у результаті порівняння виявляється, що фактична доходність портфелю вища доходності еталонного портфеля, ми можемо лише зробити припущення про ефективне управління портфелем без остаточного висновку. Нагадаємо, що доходність і ризик інвестиційного портфелю пов’язані між собою прямо пропорційною залежністю - доходність тим вища, чим вищий ризик інвестування. Оскільки проведене просте порівняння доходності не дає можливості врахувати ризик, з яким пов’язані вкладення у даний портфель, остаточного висновку щодо ефективності управління ми зробити не можемо. Необхідно привести до єдиного знаменника доходність і ризик.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інструментарій та методи візуалізації інформації, що використовуються технічними аналітиками.	\|	Загальний та ринковий ризики портфеля, їх вимір та застосування з метою оцінки ефективності управління портфелем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.