• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальний та ринковий ризики портфеля, їх вимір та застосування з метою оцінки ефективності управління портфелем.

Для оцінки рівня ризику портфелю застосовуються два показники.

Загальний ризик портфелю розраховується за формулою стандартного відхилення портфелю. Нагадаємо, що при розробці інвестиційної політики, ми проводили розрахунки стандартного відхилення очікуваної вартості цінного паперу та інвестиційного портфелю в цілому.), використовуючи дані про вірогідні ціни на окремі акції на кінець періоду. Оцінюючи ефективність управління портфелем, ми розраховуємо стандартне відхилення по фактичним даним доходності портфелю в цілому за ряд періодів. Стандартне відхилення портфелю розраховується за формулою:

Т

s=[S(r_t - r_a)²/(T- 1)]^1/2

t=1

де : r_t - доходність портфелю за місяць t; r_a - середня доходність портфелю; T - кількість місяців у часовому інтервалі, за який проводиться розрахунок.

Загальний ризик конкретного портфелю може бути розрахований за оприлюдненими даними про вартість чистих активів і може порівнюватись з загальним ризиком інших портфелей, сформованих фінансовими посередниками зі схожою інвестиційною політикою. Більше значення стандартного відхилення s свідчить про вищий ризик, який виявляється у значному відхиленні доходності за конкретний проміжок (місяць) від середньозваженої доходності за весь період, що аналізується.

Ринковий ризик портфелю (або систематичний ризик) вимірюється за допомогою розрахунку коефіцієнту “бета”. Вважається, що цей коефіцієнт дає змогу належним чином оцінити загальний ризик клієнта, який крім вкладення у даний інвестиційний фонд володіє багатьма іншим фінансовими активами. Коефіцієнт ринкового ризику, який прийнято називати апостеріорною бетою (ex post b) розраховується за формулою:

де er_t - надлишкова доходність портфелю за стандартний проміжок часу (місяць) t; розрахована як різниця між фактичною доходністю портфеля та доходністю безризикових фінансових активів (наприклад казначейських векселів або цінних паперів аналогічного типу): er_t = r_t - r_{ft ,}

er_m - надлишкова доходність фондового індексу за стандартний проміжок часу (місяць) t; розрахована як різниця між фактичною доходністю портфеля та доходністю безризикових фінансових активів er_m = r_tm - r_tf

T - кількість місяців у часовому інтервалі, за який проводиться розрахунок.

Формула характеризує співвідношення між фактичною доходністю портфелю, доходністю, розрахованою за фондовим індексом та доходністю вкладень у безризикові фінансові активи (тобто базовою процентною ставкою фінансового ринку) за певний проміжок часу. Зростання ринкового ризику (коефіцієнта b) означає, що “надлишкова” доходність інвестиційного портфелю, оцінка ефективності якого проводиться, зростає, що свідчить про зростання ризикованості вкладень у даний портфель. Якщо доходність портфелю, що аналізується протягом усього часу відповідала доходності, розрахованій за фондовим індексом, коефіцієнт b складатиме 1, тобто ризикованість нашого портфелю повністю ідентична ризику інвестицій у відповідний тип цінних паперів. Якщо зазначений коефіцієнт менше 1, це означає, що доходність портфелю протягом періоду зазнавала менших коливань у порівнянні з доходністю ринку в цілому, що свідчить про меншу ризикованість цього портфелю.

Знаючи показники фактичної доходності та ринкового ризику портфеля, можна порівняти їх зі значеннями відповідних показників доходності і ризику інших інвестиційних портфелей, сформованих конкуруючими компаніями з управління активами. Якщо ринковий ризик нашого портфеля нижчий та доходність вища, ніж у них - це є об’єктивним свідченням більшої ефективності управління портфелем. Проте, таке порівняння не дає можливості оцінити, наскільки ефективнішим було управління у даному випадку. Відповідь на це запитання можна знайти, пов’язавши ризику і доходність.

88. Аналіз ефективності управління портфелем за допомогою коефіцієнту ринкового ризику. Поняття надл

Аналіз ефективності управління портфелем за допомогою коефіцієнту ринкового ризику. Поняття надлишкової доходності і “історичної альфи”

Ринковий ризик портфелю (або систематичний ризик) вимірюється за допомогою розрахунку коефіцієнту “бета”. Вважається, що цей коефіцієнт дає змогу належним чином оцінити загальний ризик клієнта, який крім вкладення у даний інвестиційний фонд володіє багатьма іншим фінансовими активами. Коефіцієнт ринкового ризику, який прийнято називати апостеріорною бетою (ex post b) розраховується за формулою:

Т Т Т Т Т

b=[TS er_t er_m - Ser_t Ser_m] / [TS (er_m)²]- (Ser_m)²]

t=1 t=1 t=1 t=1 t=1

де er_t - надлишкова доходність портфелю за стандартний проміжок часу (місяць) t; розрахована як різниця між фактичною доходністю портфеля та доходністю безризикових фінансових активів (наприклад казначейських векселів або цінних паперів аналогічного типу): er_t = r_t - r_{ft ,}

er_m - надлишкова доходність фондового індексу за стандартний проміжок часу (місяць) t; розрахована як різниця між фактичною доходністю портфеля та доходністю безризикових фінансових активів er_m = r_tm - r_tf

T - кількість місяців у часовому інтервалі, за який проводиться розрахунок.

Формула характеризує співвідношення між фактичною доходністю портфелю, доходністю, розрахованою за фондовим індексом та доходністю вкладень у безризикові фінансові активи (тобто базовою процентною ставкою фінансового ринку) за певний проміжок часу. Зростання ринкового ризику (коефіцієнта b) означає, що “надлишкова” доходність інвестиційного портфелю, оцінка ефективності якого проводиться, зростає, що свідчить про зростання ризикованості вкладень у даний портфель. Якщо доходність портфелю, що аналізується протягом усього часу відповідала доходності, розрахованій за фондовим індексом, коефіцієнт b складатиме 1, тобто ризикованість нашого портфелю повністю ідентична ризику інвестицій у відповідний тип цінних паперів. Якщо зазначений коефіцієнт менше 1, це означає, що доходність портфелю протягом періоду зазнавала менших коливань у порівнянні з доходністю ринку в цілому, що свідчить про меншу ризикованість цього портфелю.

Різниця між середньою доходністю портфелю та його еталонною доходністю називається апостеріорною ( або історичною) альфою (ex post alpha)

a = r_a - r_e

Якщо значення історичної альфи більше нуля, це означає, що середня доходність перевищувала доходність еталонного портфелю, і свідчить про ефективне управління портфелем. Рівняння апостеріорної характеристичної лінії отримуємо, замінивши r_e на його складові частини.

r_a = r_af + a + b(r_am- r_af)

Фактична доходність портфеля складається з безризикової доходності, історичної альфи портфелю і надлишкової доходності фондового індексу, скоригованої на ризик. Значення історичної альфи у формулі пояснює ту частину доходності портфелю, яка забезпечується ефективною роботою компанії з управління активами.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
7. А. Видання прав актів управління
8. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автомобільні ваги із застосуванням цифрових датчиків

Переглядів: 1303