Делеція мітохондріальної ДНК

Синдроми множинних делецїй мітохондріальних ДНК

Уперше множинні делеції виявлено у хворих з автосомно-домінантною

прогресивною зовнішньою офтальмоплегією, що характеризується слабкістю м'язів кінцівок, білатеральними катарактами, передчасною смертю.

Трапляються делеції багатьох ділянок мітохондріального геному, внаслідок чого захоплюються великі фрагменти мтДНК.

Множинні делеції мтДНК успадковуються за менделівським типом, водночас множинні делеції виявляють і в родинах без наявності автосомно-домінантного успадкування. З огляду на тенденцію до збільшення множинних делецій з віком, слід враховувати, що вони можуть бути вторинними щодо процесу старіння.

Синдром множинних делецій мтДНК проявляється зазвичай у 30-40років,:однак може розпочатися і в дитячому віці.

Серед кардинальних симптомів хвороби виділяють очні(прогресивний птоз, зовнішня офтальмоплегія, офтальмопарез) і м'язові (м'язова слабкість, стомлюваність, гіпотрофія). Часом відзначають також міоглобінурію, непереносимість алкоголю, множинні міоми, афективні розлади та ін.

У крові визначають підвищення рівня лактату, зміну співвідношення лактату/пірувату, посилення активності креатинфосфокінази.

Перебіг прогресивний, варіабельний у різних родинах. У разі пізнього розвитку (3-я декада життя) хворі вмирають у віці 40—50 років. Основною причиною смерті стають дихальні розлади.

Критерії діагнозу:

— блефароптоз, зовнішня офтальмоплегія;

— м'язова слабкість;

— ЦНС — нейросенсорна глухота, атрофія зорових нервів;

— прогресивний перебіг;

— у крові — підвищення лактату, зміна співвідношення лактату/пірувату, підвищення активності креатинфосфокінази;

— феномен "рваних червоних волокон" у біоптатах скелетних м'язів;

— ЕМГ — невральний тип ураження;

— зниження активності ферментів дихального ланцюга в біоптатах м'язової тканини.

Уперше делеції мтДНК описали С.Т. Moraes із співавт. у 1991 р. Захворювання успадковується автосомно-рецесивно. В основі лежить дефект ядерної ДНК, який контролює реплікацію мтДНК. Крім спадкових форм даного синдрому, описано й набуті (наприклад у разі застосування препарату зидову-дину під час лікування ВІЛ-інфекції). Існують 3 його форми: фатальна інфантильна гепатопатія; вроджена міопатія; інфантильна міопатія.

Критерії діагнозу:

Форма 1	Форма 2	Форма 3
Печінкова недостатність М'язова гіпотонія Смерть на першому році життя	М'язова гіпотонія Кардіоміопатія Судоми Синдром де Тоні—Дебре— Фанконі У крові — лактат-ацидоз Зниження активності всіх ферментів дихального ланцюга У біоптатах — "рвані червоні волокна" Смерть на першому році життя	Розвиток захворювання у перші 2 роки життя М'язова гіпотонія Атрофія проксимальних відділів кінцівок Втрата сухожилкових рефлексів Дихальні розлади У крові — підвищена креатинфосфокіназа У біоптатах — "рвані червоні волокна" Смерть на третьому році життя

Лікування: препарати для корекції енергетичної недостатності і лактат-ацидозу.

Читайте також:

Делеції або дуплікації ділянок мітохондріальної ДНК

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Делеції або дуплікації ділянок мітохондріальної ДНК	\|	Принципи лікування мітохондропатій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.