Закон фізико-хімічної єдності живої речовини (закон Вернадського).

Основні закони екології

Характеристика екосистеми

Основною (елементарною) функціональною одиницею біосфери є екосистема. Це поняття запровадив в 1935 р. англ. еколог А. Тенслі. Екосистема - єдиний природний комплекс, утворений за довгий період живими організмами й середовищем, в якому вони існують , і де всі компоненти тісно пов’язані обміном речовин і енергії. Виділяють мікроекосистеми (пеньок з грибами, болітце), мезоекосистеми (ділянка лісу, озеро) і макроекосистеми (континент, океан). Глобальною екосистемою є біосфера нашої планети.

Екосистеми - це відкриті термодинамічні функціонально цілісні системи, що існують за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та частково речовини й які само розвиваються та саморегулюються.

Часто екосистему ототожнюють із біогеоценозом. Компоненти біогеоценозу - біотоп і біоценоз. Біотоп - ( топ. грец. -місце) ділянка земної поверхні (суходолу або водойми) з більш-менш однотипними умовами середовища (рельєф, грунт, вода, повітря, мікроклімат і т.п.), що заселена певним угрупуванням організмів.

Біоценоз - (ценоз-загальний) - історично складена сукупність організмів, що населяють ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними, умовами існування,

У взаємодії із середовищем існування біоценоз утворює біогеоценоз.

Біогеоценоз (спільне життя на Землі) - історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин та енергією, (цей термін запровадив В.М.Сукачов).

Компоненти біогеоценозу:

1. фітоценоз - рослинний компонент; 2. зооценоз - тваринний компонент; 3. мікроценоз - мікроорганізми; 4. едафотоп - фунт і ґрунтові води у взаємодії з компонентами біоценозу; 5. людина і людський рід.

Математичне визначення екосистеми:

Е = f(B_n,E_r,P.E_B,L.E₊),

де Б_ц - біоценоз, Б_т - біотоп, Р - обмін речовин, Е_я - енергія та сума інших екологічних факторів.

Закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського)

Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів. Людина, впливаючи на стан біосфери, змінюючи ЇЇ фізико-хімічний склад, змінює збалансовану тисячоліттями міграцію атомів. Наслідки: кислотні дощі, ерозія ґрунтів, вимирання цілих видів тварин та рослин.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги.

Речовина, інформація та динамічні якості організмів чи окремих природних систем дуже тісно пов'язані між собою, так, що будь, яка зміна одного з показників неминуче приводить до функціонально-структурних змін інших, але при цьому зберігаються загальні якості системи: речовинно-енергетичні, інформаційні та динамічні. Наслідки дії цього закону виявляються з тому, що після будь-яких змін елементів природного середовища (складу речовин, швидкості природних процесів, енергії) обов'язково розвиваються ланцюгові реакції, які намагаються нейтралізувати ці зміни. Слід зазначити, що незначна зміна одного показника може спричинити сильні відхилення в інших і в усій системі.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги - один із найголовніших у природокористуванні. Він допомагає зрозуміти, що у разі незначних втручань у природне середовище його екосистеми здатні саморегулюватися й самовідновлюватися, але колії ці втручання перевищують певні межі, то вони призводять до значних порушень еиерге- і біобалансу на значних територіях і в усій біосфері.

Закон обмеженості природних ресурсів.

Усі природні ресурси в умовах Землі вичерпні. і?і4 Закон історичної необоротності.

Розвиток біосфери й людства, як цілого, не може відбуватися від пізніших фаз де початкових, загальний процес одно направлений.

Закон генетичної різноманітності.

Усе живе генетично різке й мас тенденцію до збільшення біологічної різнорідності (Закон має важливе значення в біотехнології, а саме генна інженерія, біопрепарати. Нозі міхрокультури через виникаючі мутації не такі, які планувалися, і дія препаратів не на ті види організмів.)

Закон кореляції, (сформульований Ж. Кюв'є)

В організмі, як/t цілісній системі всі його частики відповідають одна одній як за будовою так і за функціями. Зміна однієї частини неминуче викликає зміни в інших.

Закон максимуму (сформульований Ю. Лібіхом).

Стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб. Якщо кількість та якість екологічних факторів близькі до необхідного організму мінімуму, він виживає, якщо менші за цей мінімум, організм гине, екосистема руйнується.

Закон оптимальності.

Ніяка система не може звужуватися або розширятися до безконечності. Ніякий цілісний організм не може перевищувати певні критичні розміри, які забезпечують підтримку його енергетики. Цірозміри залежать бід умов живлення та факторів існування.

Закон рівнозначності умов життя.

Усі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі.

Закон константності (закон Вернадського).

Кількість речовини біосфери (за певний геологічний час) є величина постійна.

Будь яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів неминуче призводить до такої ж зо обсягом зміни речовини в іншому регіоні тільки зі зворотним знаком.

Закон розвитку довкілля.

Будь яка природна система розвивається лише за рахунок використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Наслідки:

1. Абсолютно безвідходне виробництво неможливе.

2. Будь яка більш високоорганізована біотична система у своєму розвитку є потенційною загрозою для менш організованих систем.

3. Біосфера Землі розвивається за рахунок внутрішніх і космічних ресурсів.

Закон толерантності (закон Шелфорда).

Лімітуючим фактором процвітання організму може бути як мінімум так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до даного фактора. Відповідно до закону будь який надлишок чи енергії стає її ворогом, забруднювачем. Цікавими є 4 закони екологіїамериканського вченого Б. Коммонера:

1. Все пов'язано з усім.

2. Усе мусить кудись діватися

3. Природа "знає" краще.

4. Ніщо не минається даремно (за все треба платити).

Слід згадати також важливі екологічні закони,сформульовані у працях американського еколога Д.Чіраса у 1991-1993 pp. Він підкреслює, що Природа існує вічно (із точки зору людини.) і опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1. Рециклічності або багаторазового повторного використання найважливіших речовин;

2. Постійного відновлення ресурсів;

3. Консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те, що їм необхідно, не більше і не менше;

4. Популяційного контролю (природа не допускає вибухового росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого існування й розмноження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні організми та речовини біосфери	\|	Лекція №2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ БІОСФЕРИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.