Захист від іонізуючих випромінювань

Захиствід електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань

Захист від електромагнітних полів (ЕМП), засобів телебачен ня та радіомовлення, вибір засобів захисту від ЕМП визначаєтьс: характеристиками джерел за частотою. При виборі засобів захист від ЕМП проводиться порівняння фактичних рівнів джерел з нор мативними.

Основний спосіб захисту від ЕМП у навколишньому сере довищі - це захист відстанню.

На майданчиках радіотехнічних об'єктів (РТО) не допуска ються розміщення житлових та громадських приміщень.

При проектуванні житлових та адміністративних приміщені розміщених в зонах дії ЕМП, необхідно брати до уваги екрануюч здатність будівельних приміщень. Ослаблення (екранування) електромагнітних випромінювань різними будівельними конструкціями відбувається з різною інтенсивністю. Матеріали стін і перекриттів з різним ступенем поглинають і відбивають електромагнітні хвилі. Для обмеження рівня ЕМП, які діють на довкілля від промислових джерел, можуть бути використані засоби, стандартизовані ДЕСТ 12.1.006-84 та які використовуються для зниження рівня ЕМП безпосередньо в цехах підприємств: екранування обладнання (джерела поля), використання поглиначів потужності (спеціальне облицювання стелі та стін робочих приміщень на основі матеріалів з великим вмістом вуглецю).

Допустимі рівні впливу антропогенних джерел іонізуючих випромінювань, без врахування доз отримуваних від природного фонового опромінення і медичного обстеження та телевізорів, на населення та навколишнє середовище визначені нормами радіаційної безпеки НРБ-76/87.

Основними заходами із захисту населення від іонізуючих випромінювань є обмеження надходження в навколишню атмосферу, воду, грунт відходів виробництв, що містять радіонукліди, а також зонування території поза промисловим підприємством. Захист населення та навколишнього середовища від дії джерел іонізуючого випромінювання досягається дотриманням вимог ОСП - 72/87, в яких регламентовані збір, видалення та знезараження твердих та рідких радіоактивних відходів, а також основні положення з проектування та застосування порохогазових вентиляційних і технологічних викидів в атмосферу від радіонуклідів, які містяться в них.

Радіоактивні відходи класифікують за фізичним станом на порохогазоподібні, рідкі та тверді, а за активністю - на слабко-активні, середньо-активні та високоактивні.

Забороняється скидання рідких радіоактивних відходів у колодязі, свердловини, на поглинаючі поля зрошення та фільтрації, системи підземного зрошення, а також у струмки, озера та водосховища, призначені для розведення риби та водоплаваючої птиці. Для очищення слабко- та середньоактивних стоків від радіонуклідів використовують різні методи (упарювання, іонний обмін та інші хімічні методи).

Тверді радіоактивні відходи вважаються радіоактивними, якщо їх питома активність є вищою від встановленої нормами ОСП - 72/87. Якщо питома активність твердих відходів нижча від наведеної в нормах, то їх відвантажують зі звичайним сміттям на захоронения. Якщо тверді радіоактивні радіовідходи мають підвищену питому активність та містять коротко живучі нукліди з періодом напіврозпаду менше 15 діб, то перед захоронениям їх потрібно витримати в спеціальних контейнерах, а потім видаляти зі звичайними відходами.

Знешкодження радіоактивних відходів потрібно проводити на спеціальних пунктах захоронения в контейнерах. Транспортування радіоактивних відходів до місць захоронения здійснюється на спеціально обладнаних автомашинах із закритим кузовом або цистерною для рідких відходів. Автомашини та змінні збірники після кожного рейсу повинні бути дезактивовані.

Для захоронения низькоактивних відходів можна використовувати сховища у вигляді резервуарів та траншей. Велику небезпеку являють собою середньо та високоактивні відходи. Передбачається захоронения їх в затверділому стані в підземних сховищах та шахтах глибиною 300-1000 м. Захоронения високоактивних відходів у шахтах не завжди можливе, оскільки відходи виділяють велику кількість тепла, що може призвести до вибуху. Менш небезпечне захоронения відходів у морі на великих глибинах в ізольованому вигляді, що вимагає попередньої обробки відходів (заливання склом, бетоном, розміщення у високоміцні контейнери). Більш перспективним та відпрацьованим вважається метод підземного захоронения між водостійким шаром та шаром цементної пульпи; в гірські породи, які розшаровуються.

Порохогазові викиди, які належать до категорії низькоактивних (переважно вентиляційні викиди), викидаються в навколишнє середовище трубами та розсіюються. Для очищення порохогазо-вих викидів від радіоактивних аерозолей використовуються поро-ховловлювачі всіх типів. Для вловлювання високодисперсних частинок широко використовуються фільтри різних конструкцій.

При обробці високоактивних порохогазових відходів необхідно підвищувати концентрацію в них радіонуклідів і відправляти їх на зберігання та захоронения. Цей спосіб обробки застосовується і для радіонуклідів з великим періодом напіврозпаду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Встановлення агрегатів на віброгасійній опорі	\|	Апарати по очищенню стічних вод

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.