• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Номінативний план

Тезовий план

1. Учені вважали, що українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, а в ній є лише пасивні на -ний, -тий.

2. Збільшення кількості віддієслівних іменників з суфіксом -к- в українській мові мовознавці розцінювали як наслідок негативного впливу російської мови.

1. Питання про активні дієприкметники на –чийв українській мові.

2. Трактування українськими мовознавцями віддієслівних іменників з суфіксом -к- на означення процесу дії.

3 Анотування – це процес створення анотація. Анотація – це стисла характеристика змісту книги, статті тощо. Анотація не розкриває змісту наукового джерела, а лише інформує про наявність наукового джерела певного змісту і характеру. Анотація допомагає в пошуку, відборі та систематизації необхідної інформації. Сутність і призначення анотації полягає в тому, що, стисло характеризуючи джерело інформації, вона відповідає на питання, про що йдеться в цьому джерелі.

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту.

Вимоги до анотації:

– мова анотація має бути науковою, нормативною, лаконічною, без довгих і занадто складних речень; не варто вживати зайві фрази, вставні слова, перенасичувати текст складними підрядними конструкціями;

– загальний обсяг анотації не повинен перевищувати 500 друкованих знаків;

– інформація в анотації не повинна повторюватись;

– в анотації обов’язково повинно зазначатись, що нового несе анотоване наукове джерело в порівнянні з іншими, близькими до нього тематикою й цільовим призначенням;

– в кінці з абзацу треба зазначити адресата наукового джерела.

Наприклад:

Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.

У виданні в доступній формі наведено й прокоментовано основні юридичні поняття, що стосуються державного устрою і правової системи України, прав та обов’язків громадян, правового статусу підприємств, установ, організацій тощо.

Особливу увагу приділено висвітленню нового національного законодавства, прийнятого після проголошення незалежності України.

Для працівників органів законодавчої, виконавчої і судової влади, підприємств, установ та організацій, а також підприємців, управлінців і всіх, хто прагне знати закони і практику їх застосування.

4Реферування – складний процес аналітико-синтетичної переробки інформації наукового джерела (джерел). Реферат – результат реферування – короткий виклад наукової праці, вчення, змісту джерела (або джерел) із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей. Рефератом в освітянській сфері називають і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду різноманітних джерел.

На відміну від анотації, яка відповідає на запитання, про що йдеться в науковому джерелі, і подає загальне об’єктивне уявлення про це джерело, його стислу характеристику (найчастіше через перелік основних проблем), реферат відповідає на запитання, що саменове й суттєве є в першоджерелі.

Реферати класифікують за різними параметрами.

1. За ступенем повноти викладу змісту першоджерела : інформативні, або реферати-конспекти, щомістять в узагальненому вигляді всі основні положення наукового джерела,та індикативні, або реферати-резюме, якімістять лише основні положення.

2. За кількістю реферованих джерел: монографічні (складені за одним науковим джерелом) та оглядові (підготовлені за кількома науковими джерелами однієї тематики).

3. За читацьким призначенням: загальні (розраховані на широке коло читачів) та спеціалізовані (виклад змісту джерела орієнтований на фахівців відповідної галузі знань).

5 Повідомлення – невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему. Повідомлення здебільшого пишуть за одним джерелом. На відміну від наукового повідомлення, наукова доповідь становить критичний огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури.

Етапи підготовки до виголошення наукового повідомлення

1. Дібрати і ретельно опрацювати одне чи декілька наукових джерел.

2. Скласти план повідомлення.

3. Визначити проблеми дискусійного характеру та принципи їх презентації.

4. Оформити повідомлення у письмовому вигляді, пам’ятаючи про важливі структурні елементи наукового тексту (вступ, основна частина, висновки). Грамотно подати цитати, бібліографічні посилання.

5. Перевірити матеріали повідомлення на відповідність таким вимогам, як логіка викладу, точність інформації, дотримання мовних норм.

6. Спрогнозувати можливі запитання слухачів, продумати відповіді.

1. Виголосити повідомлення вдома перед уявними чи реальними слухачами.

ЛЕКЦІЯ 5

Підготовка кваліфікаційної роботи. Мовне оформлення результатів наукової роботи

План

1. Правила оформлення наукової роботи

2. Загальні правила цитування і посилання на використані джерела.

3. Оформлення списку використаних джерел.

Завершальним етапом будь-якого дослідження є написання наукової роботи: курсової, дипломної або магістерської, статті, кандидатської, докторської дисертації, монографії тощо. У ній не тільки відображають результати дослідження, а й виявляють уміння працювати з літературою, застосовувати знання на практиці, творчо осмислювати процеси, що відбуваються в житті суспільства, науці, природі тощо. Важливим етапом у виконанні наукової роботи є її оформлення.

Наукову роботу необхідно оформляти відповідно до державного стандарту України. Нині чинним є стандарт ДСТУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

Структура наукової роботи передбачає наявність титульної сторінки, змісту, переліку умовних позначень (за необхідності), вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків (за необхідності).

Текст основної частини наукової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки.

Заголовки частин ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту. Підкреслення, оформлення різними кольорами, а також перенос заголовків не допускаються

Підрозділи починають з абзацного відступу. Заголовки підрозділів друкують у тому самому рядку після індексу маленькими літерами (крім першої великої). Їх можна виділити жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Складний заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не закінчувала його.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Такий заголовок можна підкреслити або виділити курсивом, а в кінці його поставити крапку, наприклад:

3.5.1. Символіка саду в біблійному тексті. Біблійна символіка визначила …

Відстань між назвою розділу і текстом, а також між назвою розділу і підрозділу (параграфа, пункту) дорівнює 3–4 інтервалам, тобто є більшою, ніж у тексті.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №

Сторінки рахують з титульної, але на ній цифру не вказують. Починаючи з другої сторінки, цифру проставляють або у правому верхньому куті аркуша, або посередині верхнього поля без крапки і будь-яких інших графічних позначок. Наскрізну нумерацію зберігають до останньої сторінки роботи.

Номер розділу вказують після слова «РОЗДІЛ» без крапки. У новому рядку друкують назву розділу:

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ЕКСПРЕСИВНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

Існує спосіб оформлення: з абзацу пишуть слово «Розділ» та його номер, ставлять крапку і в тому ж рядку вказують назву розділу:

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ЕКСПРЕСИВНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка, наприклад: 3.5. (п’ятий підрозділ третього розділу). У тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. У тому самому рядку наводять заголовок підрозділу.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами.

Такі структурні частини наукової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати: 1. ВСТУП або Розділ 5. ВИСНОВКИ.

Переглядів: 8391