• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні компоненти наукової статті

План

Наукова стаття як самостійний науковий твір

Лекція 6

Оформлення списку використаних джерел

Загальні правила цитування і посилання на використані джерела

Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, що досліджуються в науковій роботі. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження достовірності цитованого тексту. Посилатись слід на останні видання публікацій, на більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не ввійшов до останнього видання.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Цитований текст повинен відтворюватися точно.

Загальні вимоги до цитування:

– цитати беруться в лапки, а інші розділові знаки ставляться як при прямій мові;

– слова цитати наводяться в тій граматичній формі, в якій вони подані у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

– скорочення цитати допускається без перекручення авторського тексту. На місці пропуску (на початку, всередині, в кінці) ставлять три крапки. Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

– кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

– непряме цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) має бути гранично точним у передаванні думок автора;

– якщо при цитуванні були виділені деякі слова, то в дужках подається спеціальне застереження, яке пояснює виділення. Після слів-застережень ставиться крапка, тире, вказуються ініціали автора наукової роботи: (курсив наш. – К.Т.), (підкреслено нами. – К.Т.), (розрядка наша. – К.Т.).

Список використаних джерел містить їх бібліографічні описи. Складають бібліографічний опис безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список використаних джерел розміщують у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

1 Основні компоненти наукової статті

2 Етапи підготовки наукової статті

3 Мовні огріхи в науковій статті.

4 Мовні стандарти–кліше у науковій статті.

У словниково–довідковій літературі науковою статтею називають один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, накреслюються перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті складає від 6 до 24 сторінки, тобто 0, 35–1 др. арк. За змістом наукові статтіподіляютьсяна власне наукові, науково–популярні, науково–навчальні, науково–методичні, науково–публіцистичні. Зазвичай, призначаються вузькому колу або широкому загалу науковців, спеціалістам певної галузі або кількох галузей. За кількістю авторів наукові статті бувають одноосібні або колективні.

Готуємо наукову статтю з дотриманням чинних вимог ВАК України та відповідних методів: конструктивно–синтетичного (для початкового варіанту; накопичення матеріалу; складання плану, системи доказів) та критико–аналітичного (для уточнення, шліфування окремих частин, фраз, доповнень).

Текст розглядається у трьох аспектах: змістовому (про що йдеться), структурному (яка композиція), прагматичному (яке його призначення, з якою метою це було написано, сказано, повідомлено). З погляду прагматики у статті можна виділити кілька типів інформації: змістовно–фактуальну (містить повідомлення про факти, події, процеси, які відбуваються у реальному або віртуальному світі), змістовно–концептуальну (повідомляє читачеві індивідуально–авторське розуміння відношень між явищами, є творчим авторським переосмисленням того, що сприймається, відтворюється автором), змістовно–підтекстову (пов'язана з глибинним змістом, який криється в конотативних співзначеннях та породжується асоціативними зв'язками читацького сприйняття).

Готуємо наукову статтю з дотриманням вимог ВАК України від 15.01.02003 р. (№7–05/1 "Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України")

2 Етапи підготовки наукової статті

1. Формулюємо робочу назву статті:

1.1.Заголовокмає бути коротким, лаконічним, однозначним, конкретним.

1.2.Обираючи заголовок, чітко уявляємо, на чому саме хочемо сконцентрувати увагу читача.

2. Визначаємо межі теми та обсяги наукової інформації, яка буде представлена в ній.

3. Розробляємоорієнтовний план (зміст) статті:вступ, основну частину, висновки, перспективи дослідження.

4. У вступіповинні знайти місце відповіді на такі питання:

4.1. постановка проблеми, її актуальність; науково–практичне значення того, що досліджуватиметься в основній частині статті,

4.2. аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;

4.3. виділення невирішених раніше питань, яким присвячується означена стаття;

4.4. формулювання мети і завдання статті;

5. Визначаємометоди дослідження, джерельну базу, готуємоосновні тези–відповіді на завдання;

6. Подаємо визначення використовуваних у статті термінів;

7. В основній частині подаємо повне обґрунтування отриманих результатів. Увага: основний текст пишемо, спираючись на головні принципи: "від відомого –> до невідомого", "від простого –> до складного".

8. Готуючи висновки,перевіряємо узгодженість між заголовком, метою, завданнями і висновками,

9. Міркуємо про перспективи наступних розвідок у цьому питанні

10. Проводимо самоконтроль виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Перевіряємо текст статті:

10.1. на відповідність чинним правописним нормам;

10.2. на відповідність вимогам наукового стилю;

10.3. на відповідність оформлення цитат і посилань.

11. Оформляємо список використаних джерел за чинними стандартами.

Прокоментуємо деякі з пунктів. Важливо, щоб заголовок був коротким, лаконічним, однозначним, конкретним і відповідав основній проблемі. Алла Євграфова називає заголовок актуалізатором текстової інформації і визначає номінативну, інформативну, експресивно–апелятивну функції. Компоненти назви мають "пронизувати" увесь науковий текст, отже, чітко продумуймо, на чому саме хочемо сконцентрувати увагу читача, визначимо межі теми та обсяги наукової інформації, яка буде представлена у статті. Проблема заголовка цілком очевидно пов'язана з проблематикою тексту. Заголовок обмежує текст, наділяє його завершеністю, підпорядковує певному задуму. Саме заголовок має властивість зв'язувати всі частини тексту.

Зважено поміркуймо над вступом, основною частиною і висновками. Корисно розробити її "каркас" – основні події та думки початку, середини та кінцівки. Це дасть змогу відчути ціле, з'ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.

Поміркуймо, як зацікавити читача, щоб він ознайомився із статтею повністю. Відомо, що тримати увагу в напрузі дозволяє очікування чогось цікавого чи несподіваного.

Мета вступу – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими науковцями. Пам'ятаємо, що у вступі мають знайти місце такі складові, як постановка проблеми та її актуальність, зв'язок iз важливими науковими чи практичними завданнями; науково–практичне значення того, що досліджуватиметься в основній частині; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання означеної проблеми; виокремлення питань, яким присвячується стаття; формулювання мети і завдання рукопису. Усі ці компоненти взаємопов'язані.

Зокрема, щоб акцентувати увагу на постановці проблеми, важливо проаналізувати останнi праці, де це питання розроблено. Це важливо для розумiння предмета дослiдження. Формулювання цiлей статтi уможливлює конкретизацію постановку завдань. Необхідно також розглянути також і основні тези–відповіді на запропоновані завдання.

Восновній частині подаємо повне обґрунтування отриманих наукових результатів. Ця частина роботи займає 2/3 обсягу тексту. Пам'ятаймо, усі міркування ми повинні викласти повністю, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов'язко подаймо їх тлумачення і джерело, якого ми при цьому дотримуємося. Не забуваймо, власне, і про факти, явища, які маємо певним чином представити, зiбрати, класифiкувати, згрупувати, описати й супроводжувати відповідним коментарем. Стежмо, щоб стиль статті не набував рис наукоподібності, коли положення підміняються заплутаними і громіздкими викладаками.

Готуючи висновки, перевіряємо узгодженість між назвою, метою, завданнями вступу. Водночас простежмо, щоб висновки не повторювали вступ. Саме висновки визначають, чи повноцінним був діалог автора статті з читачем, чи досягнута мета теоретичної або експериментальної розвідки. Необхiдно вказати, що в результатi наукового дослiдження і виконання завдань зiбрано відповідний матерiал.

Доцільним є також представлення чіткого бачення перспектив наступних досліджень з відповідної проблеми.

На цьому робота далеко не завершена. На нас очікує самоконтроль виконаної роботи, який проведемо на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Зокрема, уважно поставимося до цитування, адже наявнiсть у тесті чужих посилань, висловлювань, не взятих у лапки, розцiнюється як списування. Гарна наукова стаття повинна бути написана простою і водночас зрозумілою мовою.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
5. Артеріальний пульс, основні параметри
6. Банківська система та її основні функції
7. Березневі статті” Б.Хмельницького.
8. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
9. Будова й основні елементи машини
10. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
11. Бюджетування (основні поняття, механізм).
12. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій

Переглядів: 4181