• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

Проблемні питання зобов’язань з відшкодування моральної шкоди

Під моральною шкодою розуміють моральні і фізичні страж­дання, заподіяні громадянину внаслідок посягання на належні йому від народження чи на підставі закону нематеріальні блага (життя, здоров’я, честь, гідність, ділову репутацію, недотор­канність приватного життя тощо).

Моральна шкода полягає у:

1. фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала
у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи
близьких родичів (втрата близьких, неможливість продовжувати
активне ділове чи громадське життя, розголошення особистої
чи сімейної таємниці);

3. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна (порушення права
власності, в тому числі інтелектуальної, прав споживача тощо);

4. приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В судовій практиці як критерії оцінки розміру відшкодування моральної шкоди традиційно враховують такі чинники:

1. фізичні страждання потерпілого (вид тілесного ушкоджен­ня, тривалість лікування, процес лікування, наслідки);

2. моральні страждання потерпілого (вік, особисте сприй­мання наслідків);

3. погіршення здібностей потерпілого або позбавлення
можливостей їх реалізації;

4. обставини заподіяння шкоди (ступінь вини заподіювача і
потерпілого, їх майновий стан, конкретні умови заподіяння
шкоди — нетверезий стан, хуліганство, виконання трудових
обов’язків тощо).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинні враховуватися вимоги розумності та справедливості.

Проблемні питання відшкодування моральної шкоди:

1. визначення розміру нарахування моральної шкоди,

2. визначення порядку реалізації права на відшкодування моральної шкоди,

3. обрання форми відшкодування моральної шкоди: матеріальна чи грошова;

4. відповідальність за неправильне застосування законів України при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, як способу захисту громадянином свого права.

На відміну від інших деліктних інститутів, за шкоду, запо­діяну ДПН, відповідає володілець джерела, незалежно від своєї вини, тобто це цивільно-правовий інститут відповідальності без вини.

Джерело підвищеної небезпеки – це певний вид небезпечної діяльності. Зміст поняття ДПН становлять два елементи:

1. діяльність, яка може заподіяти шкоду;

2. матеріальний носій (або об’єкт), з яким пов’язана ця ді­яльність.

ЦКУ до матеріальних об’єктів, пов’язаних з підвищеною небезпекою, віднесено:

1. транспортні засоби,

2. механізми та об­ладнання,

3. хімічні, радіоактивні, вибухо- і вогненебезпечні та інші речовини,

4. диких звірів, службових собак та собак бійців­ських порід тощо (ст. 1187).

Цей перелік не є і не може бути вичерпним, оскільки розвиток науки та техніки неминуче зведе будь-який перелік нанівець.

Загальними ознаками ДПН вважають:

1. наявність шкідливих властивостей;

2. непідконтрольність людині.

Класифікації ДПН за формами енергії, яку в свій час запропонували російські вчені:

1. фізичні:

a. механічні (залізниця, транспорт, промислове устаткування,
сільськогосподарські машини, будівельні агрегати, панцерники);

b. електричні (електростанції, енергосистема, щитові);

c. теплові (устаткування гарячих металургійних цехів, мар­
тенівські печі);

2. фізично-хімічні:

a. промислові об’єкти, експлуатація яких може створювати небезпеку радіоактивного забруднення (атомні електростанції, двигуни на атомному паливі);

b. науково-дослідні установки цієї ж категорії;

3. хімічні:

Шкода, завдана ДПН, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки. Володільцем ДПН може виступати як фізична, так і юри­дична особа, яка на відповідній правовій основі (є власником, наймачем, орендарем, підрядником, перевізником, зберігачем тощо) володіє матеріальним об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не визнається володільцем ДПН і не відповідає безпосе­редньо перед потерпілим особа, яка управляла ДПН в силу виконання своїх трудових обов’язків (водій трамвайно-тролей­бусного управління, автотранспортного підприємства, капітан повітряного чи морського судна, машиніст потягу та ін.).

Особливістю відповідальності за шкоду, заподіяну ДПН, є настання відповідальності без вини, тобто за наявності трьох умов:

1. протиправність дій заподіювача шкоди;

2. наявність заподіяної шкоди;

3. причинний зв’язок між протиправною дією та шкодою,
що настала.

Від відповідальності володільця ДПН безумовно звільняють дві обставини:

1. непереборна сила;

2. умисел потерпілого

Факультативною умовою звільнення володільця від відпо­відальності є протиправне заволодіння ДПН іншою особою. Особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним ДПН і завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодовувати її на загальних під­ставах.

Якщо неправомірному заволодінню транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість його власника (володільця), шкода, завдана діяльністю, пов’язаною з його використанням, зберіганням або утриманням, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох ДПН, відшко­довується на загальних підставах з урахуванням вини кожного володільця ДПН.

ЛЕКЦІЯ 8

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Абіотичні та біотичні небезпеки.
6. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
10. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
11. Американська модель соціальної відповідальності
12. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.

Переглядів: 655