• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

П Л А Н

ВСТУП.

За строком виникнення.

4.1. Плановий – затверджений у законі про Державний бюджет.

4.2. Звітний – фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту.

З приводу впливу бюджетного дефіциту на розвиток економіки існують суперечливі погляди.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:

- державний кредит;

- емісія грошей.

Державні позики залежно від територіального розміщення поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні характеризують залучення коштів від юридичних та фізичних осіб на внутрішньому фінансовому ринку.

Зовнішні пов’язані з надходженням коштів від кредиторів інших країн (юридичні, фізичні особи, уряди чи урядові організації), міжнародних організацій, міжнародних фінансових інститутів.

Емісія грошей –випуск в обіг грошей на покриття бюджетного дефіциту.

Такі гроші є незабезпеченим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Саме тому вона спричиняє інфляцію – знецінення грошей. Грошей стає більше, однак вартість грошової одиниці знижується, тобто сукупна вартість грошей в обігу залишається незмінною і знов-таки недостатньою. Але, оскільки це виявляється тільки після випуску зайвих грошей, емісію можна використати для збалансування бюджету.

Таким чином, із двох джерел покриття бюджетного дефіциту реальним і повноцінним є державні позики. Але їх можна одержати за певних умов:

1. Наявність кредиторів, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси.

2. Довіра з боку кредиторів до держави.

3. Наявність стимулів до надання позик державі.

4. Спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти.

Шляхами скорочення бюджетного дефіциту може бути:

1. Ліквідація дотацій збитковим підприємствам.

2. Скорочення витрат на управління.

3. Реформування податкової системи.

Наслідки – зростання Державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

ТЕМА 5 Л Е К Ц І Я 11

Для покриття своїх витрат, пов’язаних з фінансуванням різноманітних потреб суспільства держава може залучати вільні фінансові ресурси господарчих структур і засобів населення. Головним способом отримання додаткових фінансових ресурсів є державний кредит.

Мета : Розкрити значення і роль державного кредиту у фінансової діяльності держави та дослідити його зв’язок з бюджетним дефіцитом і державним боргом.

10. Сутність державного кредиту, його види і форми.

11. Класифікація державних позик і джерела їх погашення.

12. Обслуговування та методи управління державним боргом.

10. Сутність державного кредиту, його види та форми.

Державний кредит –це сукупність економічних відносин між державою з одного боку та фізичними і юридичними особами - з іншого, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитором і гарантом.

Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальникомкоштів.

Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає, на платній основі, за умови обов’язкового повернення, кредити юридичним і фізичним особам. Але обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.

У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик, взятих на себе фізичними і юридичними особами, вона є гарантом. Оскільки державні гарантії, як, правило розповсюджуються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів.

Завданнядержавного кредиту полягає у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств і організацій.

За економічноюсутністю, державний кредит це відносини вторинного розподілу вартості ВВП.

Причини існування

1. Бюджетний дефіцит.

2. Потребою у виконанні державою своїх функцій.

3. Постійно зростаючи потреби держави.

Наслідки існування –державний борг.

Таким чином, бюджетний дефіцит є причиною появи державного кредиту , а існування державного кредиту призводить до появи державного боргу.

Крім державного кредиту функціонують ще п’ять форм достатньо самостійних форм кредиту : банківський, комерційний – між юридичними особами у формі реалізації продукції з відстрочкою платежу, для прискорення процесу реалізації товару, споживчий –цільова форма кредитування фізичних осіб, міжнародний, лихварський – (ростовщический ) має нелегальні форми прояву і видається особам які не мають ліцензій.

Одним з поширених форм кредиту із них є банківський.

Державний кредит має певні спільні риси з банківським кредитом:

1. Поверненість.

2. Строковість.

3. Платність.

Відмінності їх полягають у призначенні.

Банківський кредитпризначений для задоволення виробничих потреб суб’єктів господарювання.

Державний кредит призначений для задоволення потреб державних органів влади і управління.

Щодо поняття форм і видів державного кредиту, то сучасна література використовує широку палітру визначень.

Василик О.Д. “ Державні фінанси України” 2002р. Дає таке визначення: Форми державного кредиту – товарна і грошова, а види – державні позики, вклади населення і інш.

Опарін В.М. “Фінанси” 1999р. : Форми – ощадна справа, державні позики, а види – облігації, казначейські зобов’язання.

Базидевич В.Д. “Державні фінанси” 2002р. Дає дві форми - державні позики і ощадну справу, в свою чергу державні позики поділяє на види.

На мій погляд найбільш повну і об’єктивну класифікацію можна прийняти, якщо об’єднати визначення, які дають два автора у своїх посібниках “Фінанси” – Загорський В.С. і Романко О.Р.

Видидержавного кредиту:

- внутрішній;

- зовнішній.

Формидержавного кредиту:

- державні позики;

- ощадна справа, якщо залучені кошти спрямовуються до бюджету. У комерційних банків мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси;

- грошово – речові лотереї;

- використання коштів державного позикового фонду.

В свою чергу, державні позики, як основна форма державного кредиту, класифікується за деякими признаками.

11. Класифікація державних позик і джерела їх погашення.

1. За правовими оформленням:

1.1.На підставі угод. Угодами оформляються кредити від інших держав, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

1.2.Цінними паперами. З їх допомогою мобілізуються кошти на фінансування ринку. Види цінних паперів, якими оформляються позики:

1.2.1.Облігації. Можуть бути знеусобленими – на покриття дефіциту бюджету; цільовими – під конкретні програми. Облігація має такі види оцінки:

- номінальна – зазначена сума боргу;

- курсова – ціна, за якою вона продається залежно від дохідності, надійності, ліквідності.

1.2.2.Казначейські зобов’язання. Казначейськими зобов’язаннями оформляються, як правило, короткострокові позики. Відмінності між облігаціями та казначейськими зобов’язаннями:

- облігації випускаються з метою поповнення бюджету, цільових державних фондів, на спеціальні цілі; казначейські зобов’язання – лише на поповнення бюджету;

- за облігаціями фінансових доходів виплачується у фіксованих відсотках, у вигляді виграшів; за казначейськими зобов’язаннями – у фіксованих відсотках;

- облігації обертаються вільно або обмежено серед населення і юридичних осіб; казначейські зобов’язання – реалізовуються лише серед населення.

2. За правом емісії:

2.1.Державні. Випускаються центральними органами управління, і надходження від них спрямовуються до державного бюджету.

2.2.Місцеві.Випускаються місцевимиорганами управління, і надходження від них спрямовуються до місцевих бюджетів.

3. За характером використання цінних паперів:

3.1.Ринкові. Вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів.

3.2.Не ринкові. Власники не можуть продати такі цінні папери, крім того, вони не допускаються на ринок цінних паперів.

4. За забезпеченістю:

4.1.Заставні. Забезпечуються державним майном чи конкретними доходами.

4.2.Беззаставні. Не мають конкретного матеріального забезпечення і їх надійність визначається авторитетом держави.

5. За терміном погашення.

5.1. Короткострокові (до 1 р.)

5.2. Середньострокові (1 - 5 рр.)

5.3. Довгострокові (більше 5 рр.)

6. За виплатою доходу:

6.1.Відсоткові. Дохід встановлюється у вигляді позичкового відсотка. Може встановлюватися як тверда фіксована ставка, так і плаваюча (змінюється під впливом попиту і пропозиції на кредитному ринку).

6.2. Виграшні. Виплата доходу здійснюється на підставі проведених тиражів виграшів. Дохід отримують ті кредитори, чиї облігації виграли.

6.3. Дисконтні. Державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю.

Переглядів: 505