Доле, де ти, доле, де ти?

Тропи

Підперши зіркою щоку

Дрімає всесвіт на травині

Душа морозу плаче квітами

стоїть по пояс в Україні

ромашка в біломувінку

Жайворонок озирнувся: сонце сідає росою(Т. Мельничук)

5. Відректися метафори розіп'ятої на шпальтах газет повішеної на шибеницях ефіру засушеної між: пресом обкладинокрозбухлих книг

боїться залишитися віч-на-віч зі смутком з осіннім попелом дощу

...з ораціями що кільчаться із зерна на золотих полях усткроки жінки тільки заглушить

білий голос снігу коли це зима

зелений голос трави коли це весна

синій голос моря коли це літо

багряний голос лісу коли це осінь

золотий голос волі коли це воля (І. Калинець)

Наведені приклади переповнені різноманітними і складними тропами та фігурами.

В середні віки, коли поширювався погляд на риторику як науку прикрашання промов і власне вся практична риторика зосереджувалася на фігурах, ритори нараховували до 200 фігур, розмежовуючи найтонші відтінки логічних, паралогічних і риторичних значень. Нині в підручниках мови і літературознавства називається кілька основних найпоширеніших тропів і фігур. У навчальному посібнику для вищих навчальних закладів «Риторика» Є. В. Клюєва наводиться список тропів і фігур у такому порядку:

Власне тропи		Невласне тропи
1. Метафора	15. Емфаза		1. Апосіонеза
2. Катахреза	16. Клімакс		2. Астеїзм
3. Синестезія	17. Антиклімакс		3. Паралепсис
4. Алегорія	18. Антанакласіс		4. Преокупація
5. Прозопопея	19. Амфіболія		5. Епанортоза
6. Метонімія	20. Зевгма		6. Гіпербола
7. Синекдоха	21. Каламбур		7. Літота
8. Антономазія	22. Тавтологія		8. Перифраз
9. Гіполаг	23. Плеоназм		9. Алюзія
10. Еналага			10. Евфемізм
11. Епітет			11. Антифраза
12. Оксюморон			12. Риторичне запитання
13. Антитеза			13. Риторичний оклик
14. Антиметабола			14. Риторичне звертання

Фігури

Мікрофігури	Макрофігури
1. Метатеза	Конструктивні	Деструктивні
2. Анаграма	1. Паралелізм	1. Інверсія
3. Анномінація	2. Ізоколон	2. Анастрофа
4. Гендіадіс	3. Епаналепсис	3. Еліпс
5. Аєреза	4. Анафора	4. Парцеляція
6. Апокопа	5. Епіфора	5. Гіпербатон
7. Синкопа	6. Анадиплозис	6. Гимеза
8. Синереза	7. Симплока	7. Анаколуф
9. Протеза	8. Діафора	8. Силепсис
10. Парагога	9. Хіазм	9. Акумуляція
11. Епентеза	10. Епанодос	10. Ампліфікація
12. Дієреза	11. Асиндентон	11. Експлеція
13. Поліптотон	12. Полісиндетон	12. Конкатенація
14. Етимологічна фігура	13. Апокойнез
15. Алітерація	14. Кіклос
16. Асонанс	15. Гомеотелевтон
17. Паліндром

Тропи й фігури успадкувалися з риторики й поетики у стилістику і тому більшість з них мають однакові визначення, функції й досить широке використання у цих окремих науках, наприклад, епітет, метафора, порівняння та деякі інші. Проте є фігури й тропи, які були породжені давньою риторикою і у зв’язку з її наступним пригасанням призабулися, влилися в інші фігури, навіть якщо і вживаються в мовленні, то не визначаються як окремі фігури, а є частинами інших.

І. Качуровський в «Основах аналізу мовних форм» описує 155 фігур і тропів. Щоправда, серед них складають такі, які вже мають у лінгвістиці традицію опису їх як системного явища (відношення) у лексиці (наприклад, антонімія, символ) або які описуються як стилістичні прийоми: стилізація, корекція тощо. Давні ритори визнавали таку фігуру як апологізм (визнання рації супротивника в такому пункті, який не має істотного значення). У сучасних риторика і стилістиках така фігура не подається, а слово апологія визначається у «Риторичному словнику» З. Кунч як «надмірне вихваляння кого-небудь, чого-небудь; упереджений захист». Не завжди дослідники ідентично визначають і тлумачать фігури і тропи. Наприклад, І Качуровський епімону називає емфатичною фігурою, що полягає в «кількаразовому, без інтервалу, повторенні того самого слова в реченні чи вірші або вірша чи виразу у якійсь великій синтаксичній чи ритмічній групі» і наводить приклади:

Марно кидаю виклик полям:

– Де ти, Жанно, о Жанно, о Жанно? (Ю. Клен)

Немає ніякої.

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої… (Т. Шевченко)

Під цією ж назвою «епімона» З. Кунч подає: «те саме, що й ретардація». І. Качуровський визначає «ретардацію» як «гальмування, затримування розвитку дії в сюжетному, в тому числі й ліроепічному, творі, яке переважно досягається шляхом дигресій, які належать не до стилістики, а до архітектоніки», і проілюстрував рядками з пісні: «Роман косу покидає (тричі), Катерину переймає (двічі)». Традиційно прийнято і епігону, і ретардацію розглядати в навчальному процесі як види повторів. Можна сподіватися, що наступні наукові дослідження усього загалу мовних тропів і фігур на широкому стильовому тлі функціонування української мови приведуть до створення обґрунтованої класифікації і повного опису всіх видів тропів і фігур.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фігуральність мови	\|	Демократіє свободи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.