Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Приєднання Північного Причорномор'я та Правобереж­ної України до складу Російської імперії

Важливу роль в об'єднанні етнічних, українських земель віді­грали російсько-турецькі війни 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр.

У січні 1768 р. кримські татари здійснили рейд на Правобереж­ну Україну, але змушені були відступити. Україна стала центром зосередження і розгортання російських військ, їхнім найближчим тилом, що вимагало постачання великої кількості провіанту, фу­ражу, транспорту.

З лівобережного козацтва було сформовано окре­мий корпус, а з мешканців Правобережжя — волонтерські форму­вання. У боях проти турків взяли участь запорожці, гусарські, пікінерські полки з України. Росія здобула перемогу у війні, і 1774 р. було підписано Кючук-Кайнарджійський мирний договір, за яким Росія отримала територію між Дніпром і Бугом, фортеді Керч і Єнікале в Криму, Кінбурн у гирлі Дніпра, а також право вільного судноплавства по Чорному морю. Туреччина вкушена була визнати незалежність Кримського ханства.

Згодом російські війська окуповують Крим, і цариця Катери­на II оголошує про приєднання його до Росії. Близько 300 тис. та­тар змушені були емігрувати з Криму до Туреччини черва політи­ку царського уряду, спрямовану на витіснення місцевого населення. Приєднання Криму мало велике значення, оскільки ліквідовував­ся багатовіковий плацдарм для нападів турецько-татарських військ в Україну; навколо почали освоювати землі Півдня України. У са­мому Криму не стало рабовласництва і работоргівлі, що, без сумні­ву, мало прогресивне значення.

В період російсько-турецької війни 1787-1791 рр. російське ко­мандування змушене було дозволити сформувати з колишніх запо­рожців Чорноморське козацьке військо, яке взяло активну участь у війні. Була створена і Козацька Чорноморська флотилія. Росія знову здобула перемогу у війні. За Ясським мирним договором 1791 р. Туреччина визнала приєднання Криму до Росії, віддала їй форте­цю Очаків і землі від Південного Бугу до Дністра. Чорноморське козацьке військо було переведене на Кубань.

1785-1786 рр. за наказом князя Потьомкіна були створені два Бузьких козацьких полки під керівництвом російських офіцерів. Бузьке козацтво складалося з різнорідних елементів — молдаван, болгар, польської шляхти, козаків-втікачів. 1787 р. їх об'єднали в один полк під керівництвом полковника Скаржинського. Полк нараховував 1500 козаків і брав участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. Після війни козакам дозволили оселитися уздовж берегів Південного Бугу, де вони заснували багаті станиці і мали по 10 га землі в середньому на кожне подвір'я. Наприкінці XVIII ст. їх нараховувалося понад 6 тис. людей тільки чоловічої статі. Бузькі козаки (три полки) і Українська кінно-козацька дивізія бра­ли участь в узятті Парижа 1814 р. 1817 р. Бузьке козацтво було ліквідовано, із нього була створена Вузька уланська дивізія, а бу­зькі станиці ввійшли до складу Бузького військового поселення. Частину бузьких козаків перевели у м. Чугуїв, чим було покладе­но початок військовим поселенням.

В цей період починається швидка колонізація Півдня України. її можна розподілити на три види: поміщицька, селянська і місь­ка. Поміщики отримали тут 8 млн десятин землі і почали інтенси­вно заселяти й обробляти широкі степові простори, землі, придат­ні до землеробства. Поміщикам роздавали землю не менше ніж по 1500 гектарів, на яких він повинен був оселити 25 селянських дво­рів, і не більш за 12 тис. га — на 200 подвір'їв. Половина з цього повинна була бути заселена протягом перших 5 років, а цілком — протягом 10 років. Основна частина поміщиків (68,2 %) складала­ся з російських військових і вищих і середніх чиновників. Україн­ських старшин і чиновників було ледь 10,5 %, і серед них було багато запорозьких старшин, що залишилися й отримали земельні наділи. Російський уряд продавав запорозькі землі по декілька копійок за гектар. Отримати землю у Південній Україні було лег­ко, але заселяти її – дуже важко.

У Таврійській губернії серед п'ятьох найбільших землевласни­ків не було жодного українця. Отут поміщикам Фальц-Фейнам належало 200 000 га земля, Попову – 80 000, графу Мордвинову і Васалу – по 60 000, а графу Дурново – 50 000. Саму Запорозьку Січ, перейменовану на село Покровське, Катерина II разом із 200 000 га землі подарувала князю Волконському.

Іншим видом колонізації була селянська. Великим був потік переселенців-селян — в основному з Правобережжя, а також з Лі­вобережжя і російських губерній. Вільні селяни осідали на держа­вних, казенних землях і їм уряд виділяв землю на сім'ю. Найбіль­шу частину селянських колоністів складали втікачі, українські селяни, що утікали від поміщиків із різних частин України, серед них були також росіяни, греки, вірмени, виселені з Криму. Селян­ське населення Південної України розділялося на три категорії: 1) вільні; 2) поміщицькі; 3) державні.

Третім видом колонізації була міська. Варто підкреслити, що на величезній території запорозьких земель майже не було міст, тому їх потрібно було будувати, щоб розвивати повітові адміністративні і торгові центри. Засновувались нові міста: Олександрівськ (1770 р., нині — Запоріжжя), Катеринослав (1776 р., нині — Дніпропет­ровськ), Миколаїв (1789), Одеса (1795). 1783р. було заснорано Се­вастополь, 1784 р. — Сімферополь.

Широко залучалися до колонізації й іноземці. Переселенці з Се­рбії заснували тут дві колонії: Нову Сербію та Слав'яносербію. Новий Край назвали Новоросією. 1796 р. його населення перевищило 500 тис. людей, 80% з них були росіяни й українці.

Нові землі були об'єднані у Катеринославське і Бознесенське намісництво, а з 1796 р. — у Новоросійську губернію.

У другій половині XVIII ст. Польща значно ослабла. Це призве­ло до розчленування її фактично без воєн сусідніми державами: Росією, Прусією та Австрією. У результаті першого поділу Польщі (1772) Австрія забрала собі Галичину, а за два роки — і Буковину.

1793 р. Прусія і Росія вдруге поділили Польщу. Правобережні українські землі — Київщина, Поділля, Волинь увійшли до скла­ду Росії. 1795 р. відбувся третій поділ Польщі, за яким до Росії також відійшла Західна Волинь. Польська держава перестала іс­нувати. Таким чином, більшість українських земель опинились у складі Росії. На Правобережну Україну було поширено адміністра­тивно-територіальний (губернський) поділ Росії.

Наприкінці XVIII ст. більшість етнічних українських земель, Південь України і Правобережжя були об'єднані у складі однієї держави. Це мало велике прогресивне значення для України. Лік­відовано було багаторічний польський національний, соціальний і релігійний гніт, небезпеку татарських набігів. Але на зміну їм при­йшов гніт російського царизму.




Переглядів: 1129

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Україна і Північна війна | Соціально-економічний розвиток України в другій половині ХУП—ХУПІ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.