Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Політика форсованої індустріалізації та її наслідки

До 1926 р. економіка СРСР і України в основному була відбу­дована. Логічним стало питання про перспективи її подальшого розвитку. Ця проблема ускладнювалась для керівництва країни тим, що очікуваної більшовиками світової революції не відбулося, країни Заходу оговталися після повоєнної кризи і стабілізували свою економіку. У цих умовах навіть значна кількість керівних діячів Комуністичної партії вважала, що не можливо будувати нове суспільство без революції на Заході при тсхніко-економічній від­сталості країни. Але Сталін думав інакше. В завзятій внутрі­партійній боротьбі його точка зору перемогла, і вся країна почала на практиці здійснювати теорію будівництва соціалізму в одній країні – величезний за масштабами багаторічний соціальний екс­перимент. Вербалізм сталінського варіанта цієї теорії виявлявся у тому, що він базувався на ігноруванні особистої зацікавленості людини, настроях зрівнялівки, не враховував фактори ті'хніко-еко-номічної відсталості країни, її певну міжнародну ізоляцію.

Вирішальною ланкою будівництва соціалізму повинна була стати індустріалізація, тобто процес створення крупної машинної індустрії в усіх галузях економіки. Індустріалізація була об'єктивно не­обхідною – не можна було базуватись на досягнутому рінні розви­тку промисловості. Це було потрібно і для підвищення рівня жит­тя людей, зміцнення обороноздатності, поліпшення стану культури, загального рівня цивілізованості, тобто сама по собі ідеяіндустріа­лізації була правильною.

Здійснення індустріалізації мало свої особливості. По-перше, індустріалізація почалася з розвитку важкої промисловості – цій галузі весь час надавалась перевага. Це пояснюішлось партійно-радянським керівництвом перш за все необхідністю зміцнення обо­роноздатності держави. Легкій промисловості, яка зразу ж давала більшу віддачу, кращий обіг грошей, підвищення рівня життя, надавали другорядного значення.

По-друге, індустріалізація здійснювалась форсованим темпом. Висувалося завдання за 10-15 років збудувати соціалізм і наздог­нати західні країни за рівнем промислового розвитку. Все це дося­галося завдяки величезному напруженню сил всього народу, збере­женню низького рівня його життя (особливо селянства).

По-третє, індустріалізація проводилась у рамках жорсткого пла-ну, часто нереального і необґрунтованого, і цим відрізнялась від індустріалізації на Заході, де цей процес керувався доцільністю, потребами суспільства, хоч і проходив без суворої регламентації.

По-четверте, радянська індустріалізація здійснювалась лише з власних джерел фінансування, і пошук цих джерел був одним з головних завдань політики і предметом внутріпартійної боротьби.

Гострота ідейно-політичної боротьби з цих питань зумовлюва­лась браком коштів для одночасного розвитку всіх галузей народ­ного господарства. Результатом дискусій стало рішення, пов'язане з перекачуванням коштів з села у місто для фінансування промис­ловості.

Перша п'ятирічка почалася з жовтня 1928 р., а підготовка пла­ну в двох варіантах (відправному та оптимальному) завершилася тільки навесні 1929 р. У травні XI Всеукраїнський з'їзд Рад схва­лив п'ятирічний план для України, який був частиною всесоюзно­го п'ятирічного плану.

Проте відразу ж плани було піддано волюнтаристському «корегу­ванню» з боку Сталіна. Його мета була у різкому форсуванні індустріалізації та колгоспного будівництва. Встановлювались зави­щені й нереальні плани розвитку економіки: 32 % на рік для всієї промисловості й 46 % для важкої індустрії. Ніяких об'єктивних підстав для таких темпів не було. 1931-1933 рр. темпи розвитку індустрії швидко впали з 23,7 % 1928-1929 рр. до 5 % 1933 р.

Плани першої п'ятирічки, всупереч заяві Сталіна у січні 1933 р. про їхнє дострокове (за 4 роки і 3 місяці) виконання реалізувати не вдалося, хоча на шляху Індустріаліації були досягнуті й значні успіхи. У жовтні 1932 р. було введено до ладу Дніпровську гідро­електростанцію – тоді найбільшу в Європі. У жовтні 1931 р. випу­стив перший трактор Харківський тракторний завод, а вже насту­пного року він дав країні 16,8 тис. машин.

Проте слід врахувати, що зростання промисловості і економіки в цілому було нерівномірним і характеризувалося посиленням дис-пропоцій. Однією з причин цьго стали масові репресії технічних кадрів. Не відповідав дійсності висновок про дострокове виконан­ня другого п'ятирічного плану. Його результати були знову викри­влені. Якщо взяти повний обсяг показників, то рівень їх виконан­ня складає приблизно 70-77 % . Виконання третьої п'ятирічки йшло з великими труднощами. В умовах світової війни, що на той час розпочалася, коли довелося значно збільшити асигнування на обо­рону, особливо давалися взнаки руйнівні результати сталінського механізму керівництва господарством.

Досягнення у промисловості багато в чому були забезпечені пе­рекачуванням коштів, ресурсів з села, його нещадною експлуатацією у лабетах колективізації. Фактично, саме село забезпечило індустріа­лізацію.

Напружені плани вимагали інтенсифікації праці робітників. Це досягалось двома шляхами: соціалістичне змагання («стаханівський рух») за перевиконання завдань, заснований на ентузіазмі, моральному заохоченні (нагородження орденами) і адміністратив­не примушення. Брак у роботі, запізнення на неї кваліфікувались як шкідництво і переслідувались у кримінальному порядку.

Наслідки індустріалізації були дуже суттєвими. 1940 р. проми­словий потенціал України у 7 разів перевищував рівень 1913 р. З аграрної країни республіка перетворилась на індустріальну, Укра­їна зайняла друге місце в Європі за виплавкою чавуну, четверте за видобутком вугілля. Частка України у союзному виробництві залі­зної руди сягала 68 %, паровозів – 74 %. Однак Правобережжя та Полісся залишалися нерозвиненими промислово. Прискорився процес урбанізації: до 33 % населення 1938 р. мешкало у містах проти 20 % за десять років до цього.

Зменшилось відставання від розвинених країн з виробництва про­дукції на душу населення: якщо у 20-ті рр. різниця була у 5-10 разів, то наприкінці 30-х рр. – у 1,5-4 рази.

Важливим результатом стало подолання якісного, стадіального відставання промисловості. У 30-ті рр. країна стала однією з трьох-чотирьох, які були здатні виробляти будь-який вид промислової продукції, знаний на той час людством.

Проте стрибок у розвитку важкої індустрії був куплений тяжкою ціною відставання легкої і харчової промисловості, стагнації аграрного сектору, повільним зростанням добробуту населення, надцентрашзацією економічного життя, репресіями та загибеллю мільйонів людей. На шляху модернізації непу можна було досягти й більш значних резуль­татів, але без таких величезних жертв, які Україна заплатила за сталінський «великий стрибок» і «всеосяжну» колективізацію.


Читайте також:

  1. F) Наслідки демографічного вибуху.
  2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  3. Аграрна політика
  4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  5. Адміністративний арешт активів та його наслідки
  6. Активна і пасивна державна політика.
  7. Активна політика зайнятості
  8. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
  9. Антиінфляційна державна політика
  10. Антиінфляційна політика держави
  11. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
  12. Антимонопольна політика держави.




Переглядів: 1856

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.