Третє питання. Класифікація об'єктів злочину.

Суспільні відносини, на які посягають злочини і які є об'єктами таких злочинів, дуже різноманітні. Тому з'ясування усіх видів об'єктів та їх наукова класифікація є необхідними, адже вони сприяють більш повному розкриттю сутності, а також соціально-правової значущості об'єктів, дають змогу визначити їхній вплив на розвиток кримінального законодавства і вдосконалення практики його застосування.

Вітчизняне кримінальне право класифікує об'єкти злочину, умовно кажучи, «по вертикалі» і «по горизонталі».

По вертикалі.

Перша класифікація традиційно виділяє загальний, родовий і безпосередній об'єкти злочину. Вони співвідносяться між собою подібно філософським категоріям „загальне”, „особливе”, і „одиничне” („окреме”).

Загальний об’єкт – це сукупність усіх суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом від злочинних посягань.

Загальний об'єкт злочину, як відзначалося, в узагальненому виді представлений у ст.1 КК України – це права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства.

Загальний об'єкт – це ціле, на яку-небудь частину якого посягає кожен злочин. Загальний об'єкт злочину дає цілісне представлення про ті блага, інтереси, цінності, що сучасне суспільство і держава вважають настільки соціально значимими, що передбачають кримінальну відповідальність у випадку заподіяння чи можливості заподіяння їм істотної шкоди.

Таким чином, загальний об'єкт охоплює різноманітні суспільні відносини, які значною мірою різняться між собою за своєю соціальною значущістю, сферою дії тощо. Загальний об'єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності злочинів, ступеня їх суспільної небезпечності, відмежування від незлочинних діянь та ін.

Родовий об'єкт — це об'єкт, що охоплює визначене коло тотожних чи однорідних по своїй соціально-політичній чи економічній сутності суспільних відносин, що у силу цього повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально правових норм.

Представлення про родові об'єкти злочинів дає рубрикація Особливої частини КК по розділах, оскільки саме родовий об'єкт злочину покладений в основу кодифікації і класифікації норм Особливої частини. Цим у першу чергу визначається його принципова значимість.

До родових об'єктів злочинів відносяться, наприклад, життя, здоров'я, власність, громадська безпека, національна безпека, інтереси правосуддя, інтереси і порядок військової служби й ін.

Родовий об'єкт злочину має значення для кваліфікації злочинів — він дозволяє визначити, якій саме групі, сфері однорідних інтересів заподіяна чи може бути заподіяна шкода в результаті здійснення злочинного діяння (так, наприклад, здійсненням вибуху може супроводжуватися і диверсія, і тероризм, і вбивство загально небезпечним способом, і навіть розбійний напад).

Необхідно визначити, на що власне кажучи, на яку сферу соціальних інтересів спрямоване зазіхання.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше вказується в назвах розділів КК. Наприклад, розділ VI має назву "Злочини проти власності"; розділ II -"Злочини проти життя та здоров'я особи".

Деколи родовий об'єкт описано в нормі кримінального закону. Наприклад, у ст. 401 КК України родовий об'єкт вказано при описанні поняття військового злочину.

Таким чином, родовий об'єкт являє собою менш високий (усереднений) рівень узагальненості суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Причому, як це випливає зі сформульованого поняття, групування суспільних відносин здійснюється не довільно, а на підставі об'єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. Такими критеріями є різні елементи суспільних відносин, які охороняються, їх соціальне призначення в них (суб'єкти або предмети відносин, зміст і особливість соціального зв'язку). Основою ж такої класифікації суспільних відносин справедливо визнається та чи інша сфера державного або громадського життя. Тому родовими об'єктами слід визнавати відносини власності, систему господарювання, відносини, що забезпечують належний суспільний порядок і моральність та ін.

Значення родового об'єкта злочину полягає насамперед у тому, що він дає можливість провести класифікацію всіх злочинів і кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення.

Безпосередній об'єкт злочину має найбільше істотне значення для правотворчої і правозастосовчій діяльності.

Під ним варто розуміти ті конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону визначеного кримінального закону і яким заподіюється шкода злочином.

Безпосереднім об'єктом злочину також як і загальним, і родовим є суспільні відносини, а не які-небудь блага, цінності, у тому числі і сама людина. Безпосередній об'єкт злочину має важливе практичне значення для кваліфікації діяння. Правильне його встановлення є іноді вирішальним фактором при розмежуванні одного злочину від іншого (як, наприклад, у приведеній раніше ілюстрації із судової практики, при відмежуванні злочину проти здоров`я — заподіяння шкоди здоров'ю від злочину проти громадського порядку — хуліганства).

В даний час усе більше учених висловлюється в підтримку чотирьохчленної класифікації об'єкта злочину. На думку деяких вчених, між родовим і безпосереднім об'єктом слід виділяти ще й видовий об'єкт (груповий) (суспільні відносини одного виду), тобто об'єкт певного окремого виду злочину - крадіжки, вбивства, хуліганства тощо.

Так, М. Коржанський вважає, що всі об'єкти необхідно розділити на чотири групи: загальний, родовий, видовий, безпосередній. Відповідно до таких поглядів, під родовим об'єктом слід розуміти окрему групу однорідних суспільних відносин, які складають певну галузь суспільного життя (власність, особа).

Оскільки стаття КК передбачає (описує) не конкретний злочин, а його вид, то пропонується визнавати об'єктом цього виду злочину не безпосередній (конкретний), а видовий об'єкт, тобто об'єкт певного виду. Безпосередній об'єкт у такому разі є лише частковим випадком прояву, буття видового (окремого) виду суспільних відносин[31].

Груповим об'єктом варто визнати менш високий рівень, у порівнянні з родовим об'єктом, узагальнення групи однорідних чи тотожних суспільних відносин охоронюваних єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм, але в його рамках. Відповідно до думки проф. А.І. Рарога, груповим об'єктом злочину визнається відносно вузьке коло охоронюваних законом суспільних відносин одного виду.

Крім того груповий об'єкт співвідноситься з родовим як частина з цілим, чи по-іншому, як вид з родом. Так, у розділі V КК України родовим об'єктом варто визнати особисті права і свободи людини і громадянина, а груповим уже більш конкретну групу прав – трудові, виборчі.

Видовий об'єкт - це суспільні відносини одного виду (життя, приватна, державна власність).

У теорії кримінального права широко відома також і класифікація безпосередніх об'єктів злочинів «за горизонталлю». Сутність цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виокремлюють основний (головний) і додатковий об'єкти. Необхідність такої класифікації виникає тоді, коли один і той же злочин одночасно завдає шкоди кільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої — ст. 187, — страждає власність і життя або здоров'я людини; при перевищенні влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством над особою — ч. 2 ст. 365, — об'єктами виступають відносини власності і особа потерпілого.

Такі злочини мають кілька безпосередніх об'єктів, з яких законодавець, як правило, вирізняє один, найбільш важливий, що зрештою і визначає суспільну небезпечність цього злочину, структуру відповідного складу і його місце в системі Особливої частини КК.Такий об'єкт традиційно називають основним безпосереднім об'єктом. Цей об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта злочину. Тому з'ясування цього об'єкта дає змогу правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК[32].

З іншого боку, встановлення цього об'єкта в конкретно вчиненому злочині дозволяє визначити ту кримінально-правову норму, за якою повинне кваліфікуватися скоєне суспільне небезпечне діяння. Тому цей об'єкт є визначальним як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини, так і для кваліфікації вчиненого «багатооб'єктного» (назвемо його так умовно) злочину.

Необхідно також зазначити, що основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більшою мірою, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали або могли настати.

Додатковим безпосереднім об'єктомє тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Таким об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону закону, або, іншими словами, відносини, визначені як такий об'єкт самим законодавцем.

Додатковий безпосередній об'єкт може бути двох видів: обов'язковий (необхідний) і необов'язковий (факультативний).

Додатковий обов'язковий об'єкт— це такий об'єкт, що в даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об'єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим — життя або здоров'я людини.

Додатковий факультативний об'єкт — це такий об'єкт, який при скоєнні певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я громадян при хуліганстві). Встановлення того, що внаслідок певного злочинного посягання заподіяно шкоди також і факультативному об'єкту, за всіх інших рівних умов, є свідченням більшої суспільної небезпеки скоєного діяння і повинне враховуватися при визначенні міри покарання винному.

Додатковий об'єкт, так само як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціальної сутності вчиненого злочину, для встановлення тяжкості наслідків, що настали чи могли настати. Ця властивість додаткового об'єкта часто використовується законодавцем для виокремлення кваліфікованих складів, наприклад, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. З ст. 189), або для утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм — ст. 257).

ВИСНОВОК:

Проведення обґрунтованої класифікації об’єктів кримінально-правової охорони допомагає більш точному розкриттю ролі та значення кожного з них, визначенню місця конкретного об'єкта в загальній системі суспільних відносин, а також з’ясуванню суспільної небезпеки злочинного посягання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальний зв'язок між учасниками суспільних відносин.	\|	Перше питання. Поняття, ознаки та кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.119 сек.