Злочинна недбалість.

Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

1. Відмінність по характеру передбачення (по інтелектуальному моменту) – при непрямому умислі передбачення завжди конкретне, а при самовпевненості – абстрактне (не плутати з конкретним розрахунком при самовпевненості на ненастання наслідків).

2. При непрямому умислі через конкретне передбачення особа свідомо допускає настання наслідку, а при самовпевненості особа легковажно розраховує на відвернення наслідків.

Злочинна недбалість цевид необережної форми вини, при якій особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого їм діяння, хоч повинна була і могла їх передбачати.

Злочинна недбалість містить у собі два елементи: інтелектуальний і вольовий.

Інтелектуальна ознака (момент) злочинної недбалості в законі чітко не сформульований, але його наявність передбачається:

а) у свідомому недотриманні правил обережності, у свідомій зневазі до існуючих, установлених (писаних чи неписаних) правил обережності;

б) інтелектуальна ознака злочинної недбалості може проявлятися й у неусвідомленому чи в недостатньо усвідомленому порушенні правил обережності.

Ці порушення правил не досягають можливості передбачення наслідків (вони доходять, так сказати, до меж, при яких особа не передбачає можливості настання наслідків свого діяння). Так, суб'єкт чистить зброю, не переконавшись у тому, що вона не заряджена. У результаті такої безтурботності, пострілом позбавляється життя присутній при цьому сусід.

Самі правила, що порушуються, можуть бути різними. У більшості це писані правила, встановлені в різних нормативних актах. Але можливе порушення і чисто життєвих правил. Наприклад, залишили по безпам'ятності в загальній кухні в кружці для питва хімічну отруйну речовину, призначену для травлі тарганів. Сусідський хлопчик, зайшовши на кухню, випиває цю отруту, вважаючи, що п'є воду, і отруюється.

При недбалості відсутнє будь-яке передбачення наслідків, як конкретне, так і абстрактне, тому що особа діє без належної уважності, передбачливості, обережності. Причому, завжди мова йде про наслідки тільки можливі. Сама ж діяльність може носити корисний характер.

Вольовий момент недбалості виражений у законі теж своєрідно. Він заключається в тому, що особа не напружує своєї волі, не конкретизує своєї уваги на вчиненому діянні. Інакше, вольовий момент складається у відсутності певної поведінки, спрямованої на організацію своїх дій.

У законі вольовий момент злочинної недбалості сформульований за допомогою критеріїв цієї недбалості. У цих критеріях і закладаються ті вимоги, що ми пред'являємо до винної особи. Інакше кажучи, якби він діяв з більшою обережністю, уважністю, то наслідки не наступили б.

Особа повинна була і могла передбачати наслідки свого діяння – у цих словах закону і містяться критерії (масштаби, мірила) злочинної недбалості. Цих критеріїв два: об'єктивний і суб'єктивний.

Об'єктивний критерій виражений у законі в словах – особа повинна було передбачати можливі наслідки своїх дій.

Суб'єктивний критерій– особа могла передбачати такі наслідки.

Що таке взагалі критерії? Під критеріями злочинної недбалості розуміють ту суму вимог, що ми вправі пред'явити до даної особи, що діє в конкретній ситуації.

Здебільшого наявність об'єктивного критерію означає і наявність суб'єктивного (тому, і у формулі злочинної недбалості застосований сполучний союз "і"). Однак усе-таки можливий і розрив у цьому ланцюжку. Є ситуації, коли мається об'єктивний критерій, а суб'єктивний відсутній. Це виняткові випадки і тоді злочинна недбалість відсутня (має місце казус).

1. Об'єктивний критерій злочинної недбалості. Чому він іменується об'єктивним – насамперед тому, що його можна установити без серйозного вивчення особистості даної винної особи – це та сума вимог передбачливості, що ми можемо пред'явити до будь-якої особи, що займає певну посаду, що займається певною професійною діяльністю, що має певний життєвий досвід. Тобто, та сума вимог, що ми вправі пред'явити, так сказати, до усередненої людини, безвідносно до його конкретних особистісних особливостей. Наприклад, до будь-якого водія ми вправі висунути ті вимоги, що випливають із правил дорожнього руху й експлуатації транспорту.

2. Суб'єктивний критерій містить у собі ті вимоги передбачливості, що ми вправі пред'явити саме до даної конкретної особи, виходячи вже з його особистісних особливостей, здібностей, професійних якостей і т.п.

Особливо важливо те, що усе, що визначає ці критерії можна назвати обставинами справи. Саме вони дають можливість сказати, що особа повинна була і могла передбачати наслідки. Їхній ретельний аналіз тому дуже важливий.

Казус (випадок) – це невинне заподіяння шкоди суспільним відносинам, що виключає притягнення до кримінальної відповідальності особи, що вчинила дане діяння.

Казус полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого їм діяння, і по обставинах справи не могла і не повинна було їх передбачати.

У російському кримінальному праві допускається можливість існування казусу в поведінці людини, коли особа не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків діяння, повинна була їх передбачати, але не могла в силу розумової перевтоми ( КК Росії).

Першою своєю ознакою казус збігається зі злочинною недбалістю: в обох випадках особа не передбачає можливості настання наслідків. Однак казус відрізняється від недбалості тим, що при казусі особа не могла передбачати (а якщо не могла, так значить і не повинна була передбачати наслідки, що наступили,). Казус – це невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. При казусі відсутня суб'єктивна сторона злочину – немає ні умислу, ні необережності, зокрема недбалості, з якою, як бачимо, казус конкурує. Оскільки казус – невинне заподіяння наслідків, притягнення особи до кримінальної відповідальності було б об'єктивним ставленням. Відмінність недбалості і казусу проводиться тільки при ретельному аналізі всіх конкретних обставин справи.

Подвійна (складна) чи змішана форма вини.

У діючому праві маються склади злочинів, кваліфіковані по наслідках. Це такі склади, де як кваліфікуюча ознака фігурує якийсь наслідок, що обтяжує відповідальність (кваліфікацію). Прикладами можуть служити, зокрема, ч.2 ст. 121 КК, ч.3 ст. 133 КК, ч. 2 ст.134 КК.

У цих складах злочинів певну складність має об'єктивна сторона, а слідом за нею і сторона суб'єктивна. Якщо сам основний злочин відбувається навмисно, то до обтяжуючого наслідку встановлюється необережність. Так, з "змішаною" формою вини відбувається навмисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло з необережності смерть потерпілого.

ВИСНОВОК:

Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об’єктивного існування в реальній дійсності. Відсутність вини означає відсутність суб’єктивної сторони, а отже – складу злочину.

Розглянуті види умислу впливають або на кваліфікацію злочину, або на ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинні враховуватися при призначенні покарання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочинна самовпевненість містить у собі дві ознаки (моменти) – інтелектуальний і вольовий.	\|	Мотиви можуть бути розділені на дві великі групи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.