• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оборотні активи, їх структура, нормування та показники використання.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом місяця з дати балансу.

Оборотні активи - це грошові ресурси, які вкладені в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

Оборотні активи - це активи, які протягом одного виробничого циклу або календарного року, які можуть бути перетворені на грошові засоби.

Оборотним активам властиві три стадії кругообігу:

Грошова; Виробнича; Товарна;

На першій стадії здійснюється придбання необхідних (видів) виробничих засобів.

На другій у процесі виробництва створюється готова продукція.

На третій стадії або стадії реалізації товарна форма знову переводиться у грошову, яка є одночасно початковою стадією наступного обороту активів. Таким чином кругообіг оборотних активів відбувається за схемою:

Грошітоварвиробництво товар/гроші/

При цьому мета функціонування оборотних активів буде досягнута лише тоді коли використовується рівність: гроші/ = гроші + дельта гроші.

Тобто коли відбувається приріст грошей у порівнянні з авансовою сумою (тобто створюється додана вартість).

До складу оборотних активів належать:

На відміну від основних запасів оборотні активи споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. При цьому одна частина оборотних активів в речовій формі входить у сформований продукт і набирає товарної форми (сировина, матеріали), а інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але в речовій формі у продукт праці не входить (паливо, електроенергія).

Структура оборотних активів – це питома вага статей цих активів в загальній сумі оборотних активів.

Усі оборотні активи класифікуються таким чином:

1. За функціональним призначення поділяють оборотні виробничі фонди, тобто ті активи, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва і фонди обігу – активи, які залучаються до сфери обігу.

2. За принципом організації: нормовані, ненормовані.

Для нормованих здійснюється розрахунок нормативу тобто мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для безперебійної роботи підприємства.

3. За джерелом формування: власні - ті які сформовані за рахунок статутного капіталу. Прирівняні до власних – ті що сформовані за рахунок нерозподіленого прибутку та стійких пасивів. Залучені – сформовані за рахунок банківських позик та кредитних заборгованостей.

4. За ступенем ліквідності та ризиком вкладення:

- високоліквідні (грошові кошти та ринкові цінні папери);

- середньоліквідні (товари відвантажені дебіторська заборгованість);

- низьколіквідні (виробничі запаси, невідвантажена готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх часів).

К0=ТП:ОК К0 –Коефіцієнт оборотності

О=ОК*360О –Оборотність оборотних активів

ТП ОК –Середній річний залишок

6. Доходи і видатки підприємств, їх зміст і види.

Витрати і доходи як фінансові категорії тісно взаємозв'язані між собою. Витрати підприємства відбивають у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах вартісну оцінку госпо­дарської діяльності (підготовка, організація, здійснення виро­бництва та реалізація продукції, робіт, послуг), фінансової і соціальної діяльності. Доходи — це загальна сума надходжень, отриманих від цих видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

Визначення доходів і витрат має два аспекти — фінансовий і податковий. З погляду фінансової діяльності до них належать усі реально отримані доходи і здійснені витрати. Що стосується оподаткування прибутку, то мають бути чітко регламентовані валові доходи і валові витрати з метою визначення об'єкта опо­даткування. Мета такого регламентування полягає насамперед у розмежуванні здійснених затрат між валовими витратами (собі­вартістю) і прибутком, адже так чи інакше всі отримані доходи будуть витрачені. Якщо не обмежувати віднесення затрат на ва­лові витрати, то прибуток, як облікова величина, може взагалі зникнути.

Витратипідприємства розглядаються за такими ознаками: напрямами і джерелами фінансування, характером списання.

За напрямами фінансування поділяють витрати на:

— виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

— відтворення основних засобів;

— операційні заходи;

— соціальні цілі.

За джерелами фінансування витрати поділяються на:

— забезпечені власними фінансовими ресурсами;

— покриті залученими позичковими коштами;

— здійснені за рахунок наданих коштів.

За характером списання розрізняють витрати, що відшкодо­вуються за рахунок валових витрат (собівартості) чи прибутку. До валових витрат належать ті витрати підприємства, без яких процес виробництва і реалізації просто неможливий або дуже ускладнений. За рахунок прибутку здійснюються витрати, які сприяють діяльності й розвитку підприємства.

Доходиє об'єктом розподільних відносин. Вони поділяються на чотири групи:

— від виробничої діяльності;

— від реалізації майна;

— від фінансової діяльності;

— від перерозподілу через фінансову систему.

Основою формування доходів у суспільстві є доходи пер­шої групи. Решта доходів так чи інакше відображають їх пе­рерозподіл.

Формування доходів відбувається на основі двосторонніх від­носин між різними суб'єктами, які характеризують рух грошових потоків від одного з них до іншого. Реальність доходів визначає­ться рівнем цін на товари (роботи, послуги), який установлюється на ринку.

Фінансові результати— це зіставлення регламентова­них податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Перевищення валових доходів над валовими ви­тратами становить прибуток, зворотне явище характе­ризує збиток. Прибуток є метою підприємницької діяльності й водночас джерелом витрат на розвиток виробництва. Це од­на з основних фінансових категорій ринкової економіки. У прибутку, як кінцевому результаті, концентруються фінансові інтереси всіх суб'єктів підприємницької діяльності. Прибуток і його рівень характеризує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання. Прибуток означає примноження фінансових ресурсів, збиток — їх втрати. Якщо збитки мають постійний характер, то будуть втрачені всі фінансові ресурси.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. Абсолютні показники фінансової стійкості
3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
6. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
7. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
8. Аналітичні показники ряду динаміки.
9. Аналітичні показники ряду динаміки.
10. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
11. Базисні показники
12. Будівельна продукція. Кадри, нормування і продуктивність праці

Переглядів: 1064