Т і ро ки

Доля краєзнавства у XX ст.

Доля українського краєзнавства як і української історії та українського нараду була трагічна й позначена великими втратами, наслідки яких це й досі відлунюються на нашій духовності. Наче в калейдоскопі змінювалися десятиріччя для українських краєзнавців: від глибоких наукових досліджень до повного ігнорування історії «малої батьківщини», від всесвітнього визнання їх пошуків до замовчування цілих пластів минувшини.

Цей час по праву називається «золотим періодом» краєзнавства, яке завдяки зусиллям ентузіастів та за сприяння республіканської влади було підняте до рівня державної справи. В цей час закладено підвали подальшого розвитку краєзнавства. У 1923 р. у Харкові було утворено Харківську слобожанську комісію під керівництвом Д. Зеленіна та О. Федоровського. У її

роботі брали участь патріархи харківського краєзнавства академіки Д. Багалій і Д. Яворницький. Такі ж комісії були створені в Києві та Одесі, а у Чернігові – інститут. Саме Харківська Слобожанська комісія виступила ініціатором проведення Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції 25-28 травня 1925 р., на яку зібралися 75 делегатів - представників 22 місцевих осередків з усіх, регіонів України в будинку Ветеринарного інституту (вул. Сумська, 37 – нині будинок дитячої творчості). У доповіді секретаря Всеукраїнського ЦВК О. Буценка зазначалося, що «краєзнавство – це одне з найважливіших завдань нашого господарства, яке може відбуватися лише при новому і точному облікові природних багатств і всіх продуктивних сил країни».

У складі Всеукраїнської Академії Наук з 20-х рр. діяли комісії

краєзнавчого профілю:

Широку дискусію викликала тоді інформація одного доповідача про стан краєзнавства. Поряд із визначенням основних шляхів діяльності, він фактично закликав знищити всю роботу старих краєзнавців-дослідників та вчених. Проти таких хибних тверджень рішуче виступили Д. Багалій, М. Яворськкий, О. Яната. Конференція прийняла звертання до всіх краєзнавчих організацій, в якому, зокрема, говорилося:

«Перша Всеукраїнська конференція з краєзнавства була першою спробою виявити краєзнавчі сили УСРР, зробити перший підсумок досягнень, здобуток уже в краєзнавчій роботі, з'ясувати умови роботи та перспективи її, об'єднати краєзнавчі сили України. Конференція показала силу і життєдайність краєзнавчого руху».

У грудні 1925 р. в Харкові було створено Український краєзнавчій комітет(УКК),який очолив Матвій Яворський. Про досвід та ефективність роботи комітету в ті часи свідчить реальне зростання краєзнавчих організацій та осередків. Так, якщо в 1925 р. в УСРР нараховувалося 5 товариств та 11 гуртків, то на 1 січня 1929 р. – відповідно 51 товариство та 658 гуртків.

У 1927 р., не зважаючи на певні труднощі, здебільшого матеріального характеру, співробітникам УКК вдалося налагодити у Харкові випуск науково- методичного часопису «Краєзнавство». Він був розрахований і на науковців, і

на широкий краєзнавчий актив. Матеріали, опубліковані на його сторінках в 1927-1930-х рр., дають яскраве уявлення про основні напрямки краєзнавчої роботи, реальні здобутки місцевих організацій, окремих краєзнавців. Часопис мав 7 розділів: Загальний (теоретичні основи та загальні питання краєзнавства); Методика краєзнавчої роботи; Шкільне краєзнавство; Наш край; Життя краєзнавчих організацій (відомості про діяльність краєзнавчих товариств); Бібліографія (рекомендовані списки краєзнавчої літератури з анотаціями, оглядами новинок, рецензії на книги, краєзнавча бібліографія).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Напрямки, форми та завдання краєзнавчих досліджень	\|	Ті р о ки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.