• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Напрямки, форми та завдання краєзнавчих досліджень

ВСТУП

М. Ф.Сумцов

Письменників – Артемовського- Гулака, Квітку-Основ'яненка, Щоголева, Олександрова, Олеся, Алчевську, громадських діячів – Гордієнка, Погорілка, вчених – Матушинського, Дм.Міллера, художників-майстрів – Васильківського, Рєпина і др.

Для молодої людини в сучасному глобалізованому світі все важче ідентифікувати себе як частину окремої етнічної спільноти. Все частіше здається, що поняття «Батьківщина», «національна свідомість», «рідна земля» – це щось таке старовинне із музейних схованок. І все ж кожен із нас має незримий зв'язок з тим місцем, де народився, зростав, де пройшло дитинство. Це місце – рідний край з його з мелодією народної пісні, багатоголоссям рідної мови, материнськими колисковими. Його багатоманіття проявів і вивчає наукова дисципліна КРАЄЗНАВСТВО. Осмислення історії, культури рідного краю збагачують людину духовно, виховують відданість Батьківщині, вчать шанувати свій народ та інші народи, що здавна проживають на території України.

Практичний досвід викладання краєзнавства доводить, що студенти

прагнуть вивчати минуле свого краю, причому незаангажоване чи штучно протиставлене решті українських земель. Цікавість до минувшини можна пояснити тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, котра прагне дізнатися, що відбувалося на землі, де вона народилася, живе, що було тут до неї, якими були її предки, з яким труднощами вони стикалися, як їх переборювали; про одяг, свята і будні – всю різнобарвну палітру життя рідного краю.

Запропонований курс «Краєзнавство» – надзвичайно цікавий, несхожий на інші навчальні дисципліни, оскільки предметом його вивчення є Слобожанщина. У її минулому багато героїчного і багато трагічного, але поза всяким сумнівом – Слобожанщина є частиною єдиного українського контексту, її витворили українські переселенці, принісши на Дике Поле українське слово, українську пісню, українську ікону і, нарешті, – український дух!

Основні завдання курсу «Краєзнавство»:

ü вивчення теоретичних засад курсу;

ü висвітлення головних етапів розвитку Слобожанщини в давні часи;

ü дослідження різних теорій щодо заснування міста Харкова, його головні етапи розвитку;

ü вивчення напрямків етнографічних студій – свята, традиції, народний одяг і побут слобожан;

ü визначення особливостей літературного життя на Слобожанщині, його

здобутки та втрати;

ü осмислення історичного розвитку мистецтва краю та освітніх процесів у другій половині ХVІІ – ХХ ст.

ü

1.1. Мета і предмет курсу.

1.2. Напрямки, форми та завдання краєзнавчих досліджень.

1.3. Становлення і розвиток краєзнавства як науки.

1.4. Доля краєзнавства у XX ст.

1.1. Мета і предмет курсу

Високі поняття «батьківщина», «національна гідність», «патріотизм» починаються зі знання рідного краю, історії села чи міста, вулиці, домівки та власне, свого роду, тобто місця, де людина народилася, зросла, де пройшло її дитинство. Вони (знання) передаються із покоління в покоління з молоком матері мелодією народної пісні, багатоголоссям рідної мови. Ми тільки тоді стаємо частиною народу, коли маємо глибокі почуття до землі, де проживаємо, глибоку повагу до вікових народних традицій – невичерпні джерела духовності, моральності та культури сучасної молодої людини. Знання рідного краю збагачує її, виховує нездоланну відданість Вітчизні, вчить шанувати свій народ та інші народи, що здавна проживали в Україні. Саме краєзнавство є безцінною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом у сфері матеріальної та духовної культури України. Отже, що ж таке курс «Краєзнавство»?

Краєзнавство – це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та методами дослідження, які здійснюють наукове та всебічне пізнання краю.

Предметом дослідження краєзнавства є конкретний регіон, а об'єктом –

природа, населення, господарство, історичне минуле, пам'ятки матеріальної та духовної культури. Усі ці складові є об'єктами різних наук, мають різні методи вивчення, але у всіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення – край. Поняття «край» – умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. У даному випадку край – це Харківщина – частина Слобожанщини, Слобідської України.

Краєзнавчі дослідження дають можливість вивчити матеріал за безпосередніми слідами подій, із застосуванням суміжних дисциплін – географії, екології, демографії, статистики, топоніміки, на широкий джерельній базі з пріоритетом місцевих джерел, зокрема багатющих зібрань фондів Державного архіву Харківської області. Матеріали фондів використовуються для підтвердження або спростування вже усталених точок зору, руйнації хибних стереотипів, які ще до цього часу викривляють нашу історію.

Методологічні засади національного краєзнавства розробляли декілька поколінь вчених, але найбільш фундаментальне відображення вони знайшли і

працях видатних вчених епохи українського відродження початку XX ст. Зокрема, історичний аспект української державності всебічно обґрунтували Михайло Сергійович Грушевський, етнографічний – Федір Кіндратович Вовк, територіально-географічний – Степан Левкович Рудницький.

З поняттям «Слобожанщина» пов'язано поняття «мала батьківщина», що уособлює певну територію, від якої кожна людина починає своє свідоме життя і розширює власний світогляд в плані практичного освоєння простору, від того, де живе і до того простору, який починає розуміти, включаючи поняття села, міста, області, держави, планети Земля, Всесвіту. Знання про свій край є такими, до яких людина часто повертається впродовж свого життя, оцінюючи і порівнюючи інші краї та землі.

На теоретичному рівні наукове краєзнавство має найбільш спільні ознаки з країнознавством. Відмінність між ними полягає не в теорії, а в масштабах об'єкта території. Якщо країнознавство

досліджує територію усієї держави, то наукове краєзнавство обмежується лише територією її певної частини – окремих населених пунктів (хутір, село, селище, місто), адміністративне-територіальних одиниць, країв тощо. За образними визначеннями відомого мандрівники В. П. Семенова-Тянь-Шанського, «географія дивиться в телескоп, краєзнавство – в мікроскоп».

Найхарактернішими ознаками краєзнавства є його багатогалузевість,

Слобідська Україна – історико- географічна область на північному-сході України.

Займає територію Харківської, Сумської, північ Донецької та Луганської областей, а також південно-східну частину Воронізької, південь Курської та більшість Білгородської областей Російської федерації.

багатопроблемність. При цьому кожна з проблем має свою специфіку, яка

випливає не тільки з особливостей досліджуваної території, скільки з особливостей даної проблеми. За таких умов у краєзнавстві часто втрачаються індивідуальні риси території, навіть при широкому висвітленні якоїсь із проблем. Це властиве практично всім галузевим напрямкам краєзнавства. Тому об'єктивно постає завдання вивести краєзнавство з вузьких галузевих рамок. Від цього виграє і саме краєзнавство і об'єкт вивчення – територія.

Сьогодні, коли послабилися зв'язки поколінь, знецінено моральні принципи, особливо гостро постає необхідність переосмислення позицій щодо традиційної культури. Ця необхідність диктується духовною потребою українського народу. Тому відродження регіональних традицій – одне із основоположних завдань відродження України. І у вирішенні цих важливих проблем роль наукового краєзнавства важко переоцінити.

Отже, національне краєзнавство – це цілісна, динамічна, нерозривна і відкрита система, яка функціонує в світі тривимірних системних моделей: простір (географічне краєзнавство), час (історичне краєзнавство) та соціум (соціальне краєзнавство). Останнє включає літературне, мистецьке, архітектурне, етнографічне, екологічне, релігійне краєзнавство.

Краєзнавство за змістовим наповненням має кілька напрямків. При цьому, даний поділ досить умовний, оскільки домоглися згрупування його на

«чисті» складові (напрямки) – справа непроста. Тому всілякий поділ на

практиці – досить умовний. П. Т. Тронько, голова Національної спілки краєзнавців України, як незаперечний авторитет краєзнавчої науки, серед інших виділяє такі напрямки краєзнавчих досліджень:

Зупинимося на характеристиці деяких краєзнавчих напрямків:

ü Історичне краєзнавство вивчає історію окремо взятої місцевості та розмаїтого кола об'єктів історії міст, сіл, фабрик і заводів, навчальних закладів, наукових установ, суспільно-політичних рухів, родоводів видатних осіб та ін., які об'єднані територіальною спільністю – краєм. Водночас на історичне краєзнавство покладається надзвичайно важливе завдання – дослідження маловідомих сторінок історії України, позбавлення хибних нашарування на значні пласти нашої історії, сприяння відродження національної гідності українців та формування історичної пам'яті народу, тобто генетичної пам'яті цілих поколінь та кожної людини.

Багато харків'ян під впливом ідеології колишнього СРСР та сучасної інформаційної експансії з боку Російської Федерації у спотвореному вигляді сприймають факт голодомору 1932 - 1933 рр. – геноциду українського народу. У той же час, варто пам'ятати, що саме Харківська область стала епіцентром голодомору, що саме з Харкова поширювалися кремлівські директиви щодо вилучення продовольства та коштів у голодуючого населення.

ü Етнографічне краєзнавство досліджує народну матеріальну й духовну культуру – звичаї та обряди, побут, одяг, усну народну творчість.

Завдання цого напряму – відродження і збереження традицій народу в його регіональному багатоманітті; відродження та популяризація народних свят, звичаїв і обрядів, народних ремесел тощо.

П.Т.Тронько зазначє: «…мало приділяється уваги дослідженню проблем етнографічного краєзнавства в Україні. Між тим, ця галузь краєзнавства – одна з визначальних ланок вивчення історії та культури краю, що повинна посісти належне місце у діяльності краєзнавців… Це важливий напрямок краєзнавства, що передбачає широкий спектр студій матеріальної і духовної культури».

ü Літературне краєзнавство вивчає літературний процес рідного краю, досліджує життя видатних земляків-письменників і поетів та ін.

Надзвичайно важливе завдання літературного краєзнавства – відродження

забутих імен репресованих поетів і письменників доби «Розстріляного відродження», плеяда яких у 20 - поч. 30-х рр. XX ст. творили саме у Харкові – столиці радянської України. Імена таких світочів української літератури як Микола Хвильовий, Валеріан Підмогильний, Майк Йогансон, Сергій Пилипенко і багато інших лише зі здобуттям незалежності України стали відомі широкому загалу і це при тому, що саме вони творили новітню українську літературу ХХ ст. в умовах радянської тоталітарної системи. Крім того, необхідно відродити всю повноту розвитку українського національного письменства, оскільки багато з них «приписувалися» російській літературі, а також встановити місця поховання літераторів.

ü Географічне краєзнавство досліджує рідний край, керуючись основами географічних знань.

До важливих його завдань належить повернення історичних, власне автентичних українських географічних назв вулиць, міст та ін. Ще й досі в Харкові є вулиці Косіора і Постишева, проспекти роковин радянської історії, у той же час імена визначних діячів України названі малесенькі вулички або взагалі забуті. Де проспекти Д. І. Багалія, М. Ф. Сумцова, Івана Сірка, В. Н. Каразіна? Питання більш ніж риторичне.

Відкритою залишається й проблема належного догляду могил видатних харків'ян, які принесли місту всесвітню славу. На місці поховання архітектора О. М. Бекетова, істориків Д. І. Міллера та Д. І. Багалія, театрального корифея М. Л. Кропивницького, просвітниці Х. Алчевської, ректора університету П. П. Гулака-Артемівського, всесвітньо відомого мовознавця О. О. Потебні, М. Ф. Сумцова, С. І. Васильківського та інших у 70-ті рр. XX ст. керівництво Політехнічного інституту спорудило спорткомплекс та молодіжний парк.

Краєзнавчі дослідження ведуть на державному та громадському рівні, тобто мають дві форми реалізації своїх

завдань. Громадське краєзнавство охоплює широкий суспільний загал, який, у свою чергу, об'єднується навколо Всеукраїнської спілки краєзнавців. Українського товариства охорони

16 жовтня 2008 р. Постановою Кабінету Міністрів України Спілці краєзнавців України було надано статус національної.

пам'яток історії та культури, історико-краєзнавчих музеїв, що діють на громадських засадах. Як наприклад, можна назвати музейний комплекс ХНАМГ, працівники якого проводять для студентства виховні заходи саме з краєзнавчої тематики.

У ХНАМГ працює Іван Юхимович Саратов, кандидат технічних наук, лауреат премії Ради міністрів СРСР, Заслужений працівник культури України, голова Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, який багато років займається краєзнавчими дослідженнями. Їх результатом стали понад 50 праць з краєзнавства Слобожанщини у вітчизняних та закордонних виданнях, з них – монографії «Харкове, звідки ім'я твоє?», «Іван Сірко». За книгу «Історія Харківських гербів» І. Ю. Саратов отримав премію ім. Д. І. Багалія Харківського міськвиконкому (2000 р.), а у 2004 р. нагороджений відзнакою міського голови «За старанність. 350 років заснування Харкова. 1654

- 2004». У 2005 р. світ побачила нова праця краєзнавця – «Харкове, звідки ім’я твоє?», у 2008 р. – «Харківський полковник Іван Дмитрович Сірко».

На державному рівні краєзнавчі дослідження здійснюють науковці Інституту історії України НАН України.

Зараз в Україні діє державна «Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року». Її завдання:

- удосконалення науково – методичної бази краєзнавства, посилення

наукової обґрунтованості, забезпечення неупередженості краєзнавчої літератури;

- сприяння формуванню у громадян усвідомлення своєї відповідальності

за збереження і примноження духовних скарбів;

- перевидання багатотомної енциклопедії «Історія міст і сіл України», енциклопедичного довідника «Історичні міста України, інших довідників, путівників у цій сфері».

25 листопада 2002 р. на виконання положень «Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.» постановою Президії Національної академії наук України було створено Міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства, яку очолив академік П. Т. Тронька. У її складі – С. І. Посохов, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Харківського

національного університету ім. В. Н. Каразіна, знаний історик та краєзнавець. Основним завданням Ради є координація наукових досліджень та громадської діяльності у галузі краєзнавства, краєзнавчої роботи навчальних закладів, архівів, музеїв і бібліотек, інших державних установ та громадських організацій.

Викладачі вищих навчальних закладів, співробітники архівів, бібліотек,

музеїв також займаються краєзнавчими дослідженнями, оприлюднюючи результати роботи на різних конференціях, семінарах, круглих столах, у численних публікаціях. Так, надзвичайно цікавою стала монографія кандидата історичних наук, доцента ХНУ ім. В. Н. Каразіна А. В. Скоробагатова «Харків у часи німецької окупації (1941-1943)» (X., 2004), на сторінках якої постає життя харків’ян у страшні роки фашистської окупації.

Таким чином, лише комплексне вивчення різних напрямків краєзнавства із залученням вчених та аматорів-краєзнавців дозволить відтворити неповторну картину життя, історії, матеріальної й духовної культури краю.

Читайте також:

1. V. Етичні правила психологічних досліджень
2. V. Завдання.
3. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
4. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
5. Автоматизовані форми та системи обліку.
6. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
7. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
9. Акредитив та його форми
10. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
11. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
12. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Переглядів: 2710