• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя (річки України); крім того, вздовж узбереж­жя та в акваторії Чорного і Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Повені, паводки— фаза водного режиму річки, що може багато разів повторюватися в різні сезони року, характери­зується інтенсивним збільшенням рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг.

Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель, підводного землетрусу.

Наслідки повеней:

- затоплення шаром води значної площі землі;

- пошкодження та руйнування будівель та споруд;

- пошкодження автомобільних шляхів та залізниць;

- руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

- загибель тварин та знищення врожаю с/г культур;

- вимивання родючого шару ґрунту;

- псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

- загроза інфекційних захворювань (епідемій);

- погіршення якості питної води;

- загибель людей.

Повені деякою мірою прогнозуються, але передбачити момент її початку важко.

Вітровий нагін води (нагінна хвиля) – це підйом рівня води, викликаний дією вітру на водну поверхню в морських гирлах крупних рік, в озерах і водосховищах. Рівень води настільки високий, що захоплює села і міста, руйнує промислові і транспортні споруди, посів с/г культур.

Цунамі – це гравітаційні хвилі дуже великої довжини, які виникають внаслідок підводного землетрусу, або внаслідок дії вулкану. Швидкість поширення 50-100 км/год. Надійного захисту від цунамі немає, частково захищають хвилерізи, лісопосадки, гавані.

Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Кри­му) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2...3 діб, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення. За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Кри­му спостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких пове­ней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпат­тя, від яких коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70 % сільгоспугідь, а й великої кількості техногенно-не­безпечних об'єктів.

Після сильних дощів і підвищення рівня ґрунто­вих вод трапляються сильні паводкові підтоплення. (у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях). Окремі підтоплення мали місце і в інших областях. Все це дозволяє зробити висновок, що небезпека стихійного лиха не обмежується тільки дією природних сил, але таїть у собі також значний вторинний техногенний ризик.

Правила поведінки при повені:

- отримавши повідомлення про затоплення необхідно терміново вийти у безпечне місце – на височину (попередньо відключивши газ, воду, електрику);

- якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи, горища, дахи будинків; запастися продуктами харчування, питною вдою, теплими речами;

- для залишення місця затоплення можна користуватися будь-якими плавальними засобами (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);

- опинившись у воді, необхідно скинути важкий одяг, взуття та, користуючись всіма можливими підручними засобами, чекати допомоги; по можливості, подавати сигнал про допомогу.

Опади– продукти конденсації водяної пари, що викидають з атмосфери у твердому або рідкому стані (сніг, дощ, град).

Кількість опадів – це не загальний об’єм води, а висота в мм того шару, який утоврився б, якби вода небезпек стікала, не вбираючись землею і не випаровувалася б.

Злива– дощ такої сили, коли за одну хвилину буває 1 мм опадів.

Сильний дощ— дощ з кількістю опадів понад 50 мм на рівнинній території та 30 мм в гірських районах тривалістю менше 12 годин. В Україні з-поміж стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи), які спостерігаються щорічно і поширю­ються на значні території. Найчастіше вони трапляються у Карпатах та горах Криму.

Град— частинки льоду, різні за розмірами, формою і струк­турною неоднорідністю, що випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року.

Дрібний інтенсивний град спостерігається у 40 %випадання. Великий град буває в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менше — у Сумській, Луганській, За­порізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Значні градобиття трапляються в пересіченій місцевості, як-то Волинь, Поділля, Приазов'я, Донбас. У степовій зоні град буває нечасто.

Сильні снігопади і заметілі.Сильні снігопади — інтенсив­не випадання снігу у кількості понад 20 мм за період менше 12 год. (визначається шаром талої води), що призводить до знач­ного погіршення видимості та припинення руху транспорту. Найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісосте­повій та степовій зонах. На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щороку протягом січня — лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні. В основному по території України кількість снігових опадів становить 20—30 мм, іноді сягає 40...70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає понад 100 мм. Заметілі виникають майже щороку в різних районах, особ­ливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози — зниження температури повітря до –30 °С і нижче. Найбільш холодна частина країни — східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. У цих місцевостях буває температу­ра нижча — 35°С.

Сильні ожеледі— шар щільного матового чи прозорого льоду діаметром понад 20 мм, що наростає на дротах та наземних предметах внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або ту­ману. Небезпечна ситуація на території країни у зв'язку з ожеледями в основному пов'язана з виходом південних цик­лонів. Ожеледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або туману, частіше при температурі повітря трохи нижче О °С. Особливо часто вона з'являється на території Донецького Кряжу, Приазовській, Волинській, Подільській височинах та в гірській частині Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше. Визначальним чинником небезпеки ожеледі є не так інтенсивність, як тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 год, іноді до 2 діб.

Тумани.Явища, що погіршують видимість на дорогах, ство­рюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприя­ють забрудненню повітря.

Сильні туманиспостерігаються здебільшого в холодні пори року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат, іноді — на південному березі Криму. Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількість днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами — до 80.

Природні пожежі.

Щороку в суху, жарку погоду небезпека від природних пожеж різко зростає.

Пожежа –це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

Основними видами пожеж як стихійних лих є ландшафтні пожежі, які поділяються на лісові та степові.. Лісові пожежі— неконтрольоване горіння на землях лісо­вого фонду. Вони виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканіч­ної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територі­ях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Із маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси на пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найнебезпечнішими бувають жаркі та сухі літні дні з віднос­ною вологістю повітря — 30...40 %. Для західних областей України найбільш небезпечними щодо пожеж стають сухі місяці - липень, серпень, а іноді - квітень, травень.

Лісові поділяються на низові, верхові та підземні. За інтенсивністю горіння поділяються на слабкі, середні, сильні

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав’яного покриву, лісової підстілки без охоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3 -1 м/хв. (слабка пожежа) до 16м/хв.. (сильна пожежа), висота полум’я 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі осягає 900^оС.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум’я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год., охоплює весь ліс ґрунтового шару до верхівок дерев. При верхових пожежах виділяється багато тепла.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв., виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли) і в ці пустоти можуть провалюватися люди й техніка. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові пожежі виникають на відкритій місцевості, це пожухла трава. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Масові пожежі – такі лісові пожежі, які виникають одночасно в різних місцях, або за короткий проміжок часу на значній території лісу.

Найчастіше пожежонебезпечні умови складаються в степовій, поліській та лісостеповій зонах, горах Криму. Найпо­ширенішими є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають понад 10 млн. га території України. 31 % лісів розташовано в північному регіоні, 17 % — у східному, 10 % — у південному, 8 % — у південно-західному і 32 % — у захід­ному регіоні.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близько 3,5 тис. пожеж, якими знищується понад 5 тис. гек­тарів лісу. 1998 р. зареєстровано 78 лісових та торф'яних по­жеж.

Основні засоби боротьби з лісовими низовими пожежами:

- засипання вогню землею;

- заливання водою, хімікатами;

- створення мінералізованих протипожежних смуг;

- пуск зустрічного вогню.

Гасити верхову лісову пожежу складніше. Її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь.

Степові пожежі гасять тими ж засобами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється переважно двома методами: 1) навколо торф’яної пожежі на відстані 8-10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють водою; 2) влаштовують навколо пожежі смугу, насичену розчинами хімікатів.

Заливати підземну пожежу водою безуспішно.

Правила поведінки при пожежах:

- негайно повідомити пожежні підрозділи або органи місцевої влади;

- остерігатися високої температури, задимленості, загазованості, вибухів, падіння дерев та будівель, провалів у прогорілий грунт;

- небезпечно входити в зону задимлення за умов видимості 10м;

- при вході в палаюче приміщення треба накритися з головою вологою тканиною;

- двері в задимлене приміщення треба відкривати обережно, щоб запобігти спалаху полум’я від швидкого руху свіжого повітря;

- у дуже задимленому приміщенні слід повзти в небезпечне місце, щільно притискаючись до підлоги;

- для захисту від чадного газу дихати через вологу тканину;

- якщо на людини загорівся одяг, треба покласти її на землю та збити полум’я, застосовуючи будь-які підручні засоби: важку тканину, верхній одяг, ковдру тощо;

- бігти не можна – це ще більше роздмухує полум’я;

- при гасіння пожежі використовуйте всі підручні засоби (воду, вогнегасники, пісок, землю, простирадла тощо);

- виходи із зони пожежі треба проти вітру;

- при гасіння лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев, лопати тощо; гілками слід „захльостувати” край пожежі, за допомогою лопат засипати його ґрунтом.

Читайте також:

1. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
2. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
3. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
4. В осередку надзвичайної ситуації
5. Геологічні ситуації.
6. Гідрологічні надзвичайні ситуації.
7. Гідрологічні небезпечні явища
8. Гідрологічні небезпечні явища
9. Гідрологічні процеси.
10. Гідрологічні ресурси
11. Гострота ситуації обумовлена низкою причин.

Переглядів: 2163