МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Комунікативний аспект спілкуванняЗміст лекції Дидактична мета та завдання Ключові поняття Тема лекції: Загальна характеристика процесу спілкування Лекція № 3 Спілкування, комунікація, перцепція, бар’єри комунікації . З'ясувати особливості спілкування, визначити основні аспекти спілкування. Виховна мета: Виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно. План лекційного заняття: 1. Комунікативний аспект спілкування 2. Інтерактивний аспект спілкування 3. Перцептивний аспект спілкування
Література: Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 375 с. Социальная психология: хрестоматия / сост. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 475 с. Майерс, Дж. Социальная психология / Дж. Майерс. – СПб.: Питер, 2002. – 632 с. Современная зарубежная социальная психология [Текст] / под ред. Г.М. Андреевой– М.: МГУ, 1994. – 584 с. Шибутани, Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – М.: Наука, 1998. – 324 с. Орбан-Лембрік, Л.Е. Соціальна психологія / Л.Е.Орбан-Лембрік. – К.: Академвидав, 2003. – 448 с.
Спілкування - це складний багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, породжуваний потребою спільної діяльності й обміну інформацією, що включає в себе вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини. Враховуючи, що спілкування є досить складним феноменом, для більш ґрунтовного розуміння слід розглянути його структуру. До структури спілкування можна підійти по-різному, але найбільш поширеною є структура трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної й перцептивної. Комунікативна сторона спілкування, або комунікація у вузькому змісті слова, полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, але й діями. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття й пізнання один одного партнерами по спілкуванню й установлення на цій основі взаєморозуміння. Комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли людина, яка направляє інформацію (комунікатор), і людина, яка приймає її (реципієнт), мають єдину або подібну систему кодифікації й декодифікації. Це особливо важливо, тому що комунікатор і реципієнт у комунікативному процесі постійно міняються місцями. Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знакових систем. У соціальній психології виокремлюють два види комунікації: вербальну і невербальну. Вербальна комунікація використовує у якості знакової системи людське мовлення, тобто систему фонетичних знаків. За допомогою мовлення здійснюються кодування й декодування інформації: комунікатор у процесі говоріння кодує, а реципієнт у процесі слухання декодує цю інформацію. Невербальна комунікація включає наступні основні знакові системи: 1. Оптико-кінестетична (кінесика): · жести – жестові рухи окремих частин тіла; · міміка – рухи м’язів обличчя; · пантоміміка – моторика всього тіла і пози, постава, нахили, хода; · контакт очей; · одяг. 2. Акустична: · паралінгвістика – це система вокалізації, тобто якість голосу, його діапазон, тональність; · екстралінгвістика – включення в мовлення пауз, темпу, покахикування, плачу, сміху. 3. Тактико-кінестетична (тахесика): · дотики; · рукостискання; · поцілунки. 4. Ольфакторна: · запах тіла; · запах косметики. 5. Просторово-часова (проксеміка): · відстань між суб’єктами; · тривалість комунікації. Сукупність цих засобів покликана виконувати наступні функції: доповнення мовлення, заміщення мовлення, репрезентація емоційних станів партнерів по комунікативному процесу. В умовах комунікації можуть виникати так звані комунікативні бар’єри. Бар'єри, пов'язані із комунікативними особливостями учасників взаємодії, мають соціальний або психологічний характер. Розрізняють бар’єри ставлення, розуміння та соціально-культурні. Бар’єри ставлення можуть виникати через особливі соціально-психологічні стосунки, які склалися між партнерами (антипатія, недовіра тощо), а також через своєрідний «фільтр» довіри чи недовіри. Причому фільтр діє таким чином, що цілком достовірна інформація може стати неприйнятною, а хибна, навпаки, прийнятною. Засоби, які допомагають послабити дію фільтрів і прийняти інформацію, називаються – фасцинативними (від англ. fascination – зачарування). Засоби фасцинації відіграють роль додаткового фону, підсилювача інформації. Як зразок фасцинації може слугувати музичний супровід повідомлення. Бар’єрирозуміння пов’язані із змістовними і формальними характеристиками самого повідомлення (фонетичними, стилістичними, семантичними), а також логікою його побудови. Розрізнять такі види бар’єру розуміння: · фонетичний – пов’язаний з особливостями мови того, хто говорить, і виникає тоді, коли учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами й діалектами, мають суттєві дефекти мови та дикції, перекручену граматичну побудову висловлювань. Цей бар'єр можуть породити також невиразне мовлення, зловживання великою кількістю звуків-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна розмова. особливості вимови, швидкість, діалект; · стилістичний – виникає в разі невідповідності стилю мови комунікатора й ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта. Також виникає за умови, коли форма комунікації та її зміст не відповідають одне одному; · семантичний – має місце тоді, коли партнери користуються одними й тими ж знаками (і словами також) для позначення абсолютно різних мовлень. Це проблема жаргонів і сленгів, обмеженого лексикону в одного з співрозмовників; · логічний – основна проблема, яка закладена в нерозумінні, пов'язана з особливостями мислення реципієнта. Судження можуть бути плутаними або суперечливими. Соціально-культурні бар’єри пов’язані з належністю суб’єктів комунікації до різних соціальних, культурних, національних, релігійних, професійних груп.
Читайте також:
|
||||||||
|