Рр. - Ясський мир (1791 р.)

— Росія приєднала землі між Південним Бугом та Дністром з фортецею Очаків;

новий кордон між Росією та Туреччиною встановлений по річці Дністерна південному заході, по річці Кубань — на Кавказі;

— Туреччина визнала приєднання до Росії Криму й Кубані.

— Росія повернула Туреччині Молдову й Волощину

Наслідки: масове переселення людей на Південь України, заснування міст (Одеса, Катеринослав, Маріуполь, Миколаїв, Севастополь);

— швидкий економічний розвиток південних українських земель;

— у 1796 р. кріпацтво запроваджено на південних землях України.

Поділи Польщі і входження Правобережної України до складу Російської імперії Причини поділу Речі Посполитої:

— політична анархія в країні, спричинена боротьбою за владу різних шляхетських угруповань;

— втручання іноземних держав у внутрішні справи Польщі;

— розорення країни внаслідок постійних повстань, війн зі Швецією та Росією, міжусобиць. Ініціатором поділу Польщі став прусський імператор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Австрію та Росію. Всього було здійснено три поділи Польщі.

Iподіл Польщі (1772 р.)

Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Частина Східної Білорусі
Австрія	Східна Галичина
Пруссія	Помор'я (без Гданська)
II поділ Польщі (1793 р.)
Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Правобережна Україна, Центральна Білорусь
Австрія	Нічого не отримала
Пруссія	Гданськ, значна частина Великої Польщі
III поділ Польщі (1795 р.)
Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
Австрія	Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню
Пруссія	Основна частина Великої Польщі з Варшавою

Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Таким чином, під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини й Закарпаття, що перебували в складі Австрійської імперії.

Перші заходи російської влади на землях Правобережжя:

— на нову територію було поширено адміністративний устрій Росії: українські землі об'єднано у Київську, Волинську та Подільську губернії, при цьому не враховані особливості окремих українських регіонів;

— державною мовою стала російська; діловодство велося російською та польською мовами;

— за польською шляхтою збережено її права та привілеї;

— діяв третій Литовський статут 1588 р.;

— головні адміністративні та судові посади обійняли російські чиновники;

— землі католицької церкви були конфісковані й передані російському дворянству.

Значення приєднання українських земель до Росії:

— припинилися необмежене шляхетське свавілля, переслідування православної церкви;

— Україна була залучена до загальноросійського ринку;

— створено сприятливіші умови для формування української нації.

Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство— це держава кримськотатарського народу, що проіснувала з 1449 до 1783 р. на землях Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов'я та Прикубання.

Політичний устрій:обмежена монархія з ханом на чолі. Хан обирався курултаєм — з'їздом татарської шляхти — з династії Гіреїв, але призначався турецьким султаном; був васалом Туреччини. Не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, оголошувати війну та укладати мир; за наказом султана хан з військом приєднувався до турецької армії. Важливу роль відігравала знать — беї.

Соціальний устрій. Населення ділилося на мілети — національно-релігійні общини: мусульман-

ську, православну, іудейську, вірменську. Всім обсягом прав користувалися тільки мусульмани: вони несли військову службу, за що їм надавали податкові та ігіші пільги.

Більшість населення була вільною, проте існувало й рабство. Земля перебувала у володінні селянських общин, знаті й хана; ліси й пасовиська вважалися спільною власністю. Селяни відпрацьовували тиждень на рік у господарстві бея і сплачували десятину на загальнодержавні потреби.

Господарське життя. Татари Південного узбережжя Криму займалися садівництвом і виноградарством, городництвом, рибальством, вирощуванням тютюну. Мешканці степового Криму займалися землеробством і скотарством (вирощування коней та овець). Із XVI ст. відбувається перехід до осілого життя, що спричинило зростання міст як центрів ремесла й торгівлі.

Особливості культури:обов'язкове дотримання майстрами норм і вимог ісламу; змішання різних стилів народів Криму.

З 1500р. вКримському ханстві працювало медресе — вище духовне училище, де головними предметами були філософія та арабська мова. Світська література не була в шані. Наука займалася переважно астрологічними, богословськими та юридичними проблемами. Високого розвитку досягла народна творчість (пісні, казки, легенди). Популярними музичними інструментами були барабан, дасуль, бубон, дарієма, зурна. Збереглися архітектурні пам'ятки: Ханський палац та Фонтан сліз у Бахчисараї, мавзолей у Киркорі, мечеть Джума-Джамі в Гезлеві (Євпаторія).

17. Українська культура в другій половині XVII – XVIIIст.

Загальна характеристика:

1) була збережена культурна основа другої половини XVI — першої половини XVII ст.;

2) культура розвивалася в умовах існування української державності — Гетьманщини;

3) підтримка української культури з боку гетьманів;

4) тенденція культури до набуття світського характеру;

5) з початку XVIII ст. активізується наступ російського царизму на українську культуру;

6) відчутний вплив західноєвропейського бароко.

7) вплив політики царського уряду, спрямованої на подальше обмеження та ліквідацію автономії Гетьманщини;

8) вплив ідей західноєвропейського Просвітництва;

9) поступовий перехід від бароко до класицизму;

10)домінування російської культури, політика русифікації;

11)відтік української інтелектуальної еліти до Москви та Петербурга, перетворення Гетьманщини на російську провінцію.

Основні галузі культури

І. Освіта.

— Початкову освітуздобували в початкових школах (Лівобережжя), братських школах (Правобережжя), єзуїтських школах для шляхти (Правобережжя). Вчителями виступали й так звані мандрівні дяки, які переходили з місця на місце.

— Закладами середньоїосвіти були Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми (Лівобережжя), Львівський, Кам'янецький, Луцький тощо єзуїтські колегіуми (Правобережжя).

— Вищу освіту давали Львівський університет та Києво-Могилянський колегіум (з 1701 р. — академія). Колегіум був відкритий для всіх верств населення, але серед учнів переважали діти козацької старшини, багатих козаків, духовенства та міщан.

Проте у XVIII ст. в освітній сфері відбулися негативні зміни: після Полтавської битви скоротилася кількість студентів Києво-Могилянської академії; звільнили «неблагонадійних» викладачів; царський уряд заохочував переїзд до Росії талановитих учених, митців, церковних діячів.

— До кінця XVIII ст. скорочено мережу початкових шкіл, оскільки селяни не мали коштів на їх утримання; наслідком було зменшення кількості письменних українців.

— 1786 р. — створення на території Гетьманщини чотирикласних (для дворян) та двокласних

(для міщан) народних училищ з російською мовою навчання.

— 1774 р. — на західноукраїнських землях (Австрійська імперія) запроваджено обов'язкову початкову освіту рідною мовою. Повну середню освіту здобували у німецькомовних гімназіях

— Вищі навчальні заклади: Києво-Могилянська академія, яка поступово занепадає, Харківський колегіум, Львівський університет (1784 р.), де до 1809 р. працював Руський інститут для підготовки греко-католицьких священиків.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гетьманування Кирила Розумовського (1750-1764 рр.)	\|	Книгодрукування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.