• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гетьманування Кирила Розумовського (1750-1764 рр.)

Молодший брат Олексія Розумовського був «обра­ний» старшиною за наказом Єлизавети в 1750 р.

Діяльність К. Розумовського

1. Переніс резиденцію в Глухів, який розбудував за європейським взірцем.

2. Домігся прийняття царського указу, який заборо­няв закріпачення українців. Пізніше заборонив перехід селян у інше господарство без письмової згоди землевласника.

3. Справи, пов'язані з Україною, направлялися не до Сенату, а до Колегії закордонних справ, що фор­мально визнавало особливий статус Гетьманщи­ни.

4. Підпорядкував своїй адміністрації Запорозьку Січ і Київ.

5. З України було виведено російські війська.

6. Домагався фінансової та дипломатичної автономії, щоправда, безрезультатно.

8. Здійснив військову реформу: уніфікував зброю та уніформу для козацького війська, вдосконалив ар­тилеріюПровів судову реформу: запровадив шляхетські суди; Гетьманщина була поділена на 20 повітів, у кожному з яких засновано суди: земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду земельних справ).

9. Запровадив обов'язкове навчання козацьких ді­тей, планував відкрити у Глухові університет.

10.Збирав старшинські з'їзди — Генеральні збори — як прототип шляхетського парламенту (за поль­ським взірцем).

11.Виступив із проектом спадкового гетьманства в Україні.

Така активність гетьмана не сподобалася імперат­риці Катерині II, яка захопила престолу 1762 р. Ро­зумовський ледь не опинився у засланні, але врешті йому запропонували піти у відставку. Гетьман зму­шений був погодитися, за що й отримав чин генерал-фельдмаршала та маєтки.

10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні.

Історичне значення Гетьманщини

1. Проіснувала 115 років і відіграла важливу роль у формуванні Української держави.

2. Захистила український народ від асиміляції, екс­плуатації та національно-релігійних утисків з бо­ку польської влади.

3. Не зважаючи на втручання російських чиновни­ків, ключові посади в Гетьманщині обіймали саме українці.

4. Гетьманщина створила умови для остаточного становлення українського народу, розвитку його мови та культури.

14. Зміни в адміністративно-політичному устрої України в другій половині XVIII ст.

Українські землі під владою Російської імперії

Друга Малоросійська колегія (1764-1786 рр.)

Друга Малоросійська колегія перебрала на себе управління Гетьманщиною після скасування геть­манської посади. Вона складалася з чотирьох пред­ставників козацької генеральної старшини та чотирьох російських чиновників. Очолив колегію П. Румянцев.

Мета діяльності Малоросійської колегії:

— ліквідувати залишки автономії;

— закріпачити селян;

— контролювати економічний розвиток України;

— збільшити збір податків із населення.

Колегія була ліквідована після втрати Україною залишків державності.

Остаточна ліквідація автономії України

1765 р.— ліквідовано козацькі полки на Слобо­жанщині та перетворено їх на регулярні гусарські полки; на території слобідських полків утворена Слобідсько-Українська губернія.

1765-1769 рр. — проведено Генеральний опис Малоросії, що став основою для поширення на Ук­раїну загальноросійського законодавства: проведено перепис населення, наведено дані про повинності і по­датки, здійснено опис населених пунктів.

1775 р.— остаточно зруйновано Запорозьку Січ.

1781 р.— ліквідовано полково-сотенний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини, за­проваджено імперський адміністративний поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, згодом додалися Харківське та Катерино­славське); замість козацьких полків утворено регу­лярні карабінерські полки, місцеві козаки позбавля­лися своїх прав та привілеїв.

1782-1786 рр.— ліквідація Генерального суду, полкового і сотенного правління, інших адміністра­тивних і судових установ колишньої Гетьманщини, заміна їх на загальноімперські установи.

1783 р. — остаточне закріпачення селян.

1785р. — на Україну поширено «Жалувану грамо­ту дворянству»: козацька старшина зрівнялася в пра­вах із російським дворянством.

1785 р.— проведено секуляризацію монастир­ських маєтків.

— Запорожці прославили себе героїчною боротьбою з чужоземними загарбниками та захистом півден­них рубежів України.

Історичне значення Запорозької Січі

— З ліквідацією Запорозької Січі закінчується ко­зацька доба історії України.

— Запорожці проявили творчі здібності в організації військової справи та створенні своєрідної культури.

— Запорожці були активними учасниками національ­но-визвольних рухів та культурного життя Ук­раїни.

Українське козацтво після ліквідації Запорозь­кої Січі:

— 5 тисяч козаків перейшли та територію Туреччи­ни, де заснували Задунайську Січ;

— частина козаків із дозволу російського уряду за­селила територію між Бугом і Дністром; згодом із них було створене Чорноморське військо, яке пе­реселили на Кубань;

— частина старшини отримала офіцерські звання;

— понад половину козаків було закріпачено указом Катерини II.

15. Визвольна боротьба народних мас України в другій половині XVIII ст.

Правобережжя і західноукраїнські землі

У 1714р. південна Київщина та Брацлавщина знову опинилися під владою Польщі.

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку регіону

— Територія була спустошена і знелюдніла внаслідок тривалих воєнних дій та примусового переселення мешканців на Лівобережну Україну.

— Державну та общинну землі захоплюють магнати.

— Збільшено повинності селян: панщина 4-5 днів, ремонт і спорудження панських будинків, шляхів, мостів, натуральні побори (птиця, мед, гриби тощо).

— Зростає чисельність дворових слуг (безземельних селян), чиє становище не відрізнялося від рабського.

— У південній Київщині та Брацлавщині засновують слободи — поселення, що на 10-25 років звільнялися від оподаткування: таким чином землевласники стимулювали заселення спустошених війною земель. Повинності навіть залежних селян обмежувалися грошовим і натуральним податками.

— Міста, крім Львоваі Кам'янця-Подільського, втратили магдебурзьке право, ліквідовано міське самоврядування.

— Відбувалося переслідування православних священиків, які теж мусили відбувати панщину.

— Відсутність сильної королівської влади мала наслідком анархію і феодальну сваволю.

Національно-визвольна боротьба

Посилення соціального та національно-релігійного гноблення спричинило початок нової хвилі боротьби українського народу. Вона набувала різних форм: від подання скарг і відмови виконувати панщину до розгрому панських маєтків та вбивства членів панських родин. Основними виявами антифеодальної та національно-визвольної боротьби стали гайдамацький і опришківський рухи.

Гайдамацький рух:

Перша згадка 1717 р.Гайдамак — від турецького —haydamak - розбійник гнати (робити набіги)

Територія: Брацлавщина Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина

Учасники: Селяни, козаки, наймити, міщаниремісники, збіднілі шляхтичі. Керували загонами пе¬реважно запорозькі козаки; Січ надавала і матеріальну допомогу

Тактика: Грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Награбоване добро ділили між собою та роздавали селянам. Часто проводили спільні операції

1734-1738 рр. — повстання козацького полковника Верлана.

1741-1748 рр. — повстання Гната Голого. 1750 р. — повстання під проводом О. Ляха, М. Мамая, М. Сухого та інших.

1768-1769 рр. — повстання М. Залізняка

Коліївщина (від колій — той, що коле).Приводом стала появаросійських військ на Правобережжі, сприйнята як підтримка українців і православ'я. В Умані до гайдамаків приєднався козацький загін І. Ґонти, завдяки чому місто опинилося в руках повстанців. Гайдамаки сподівалися на допомогу російського уряду, але Росія виступила на боці Польщі. Після полонення Залізняка й Ґонти решта гайдамацьких загонів була розгромлена, .а їхні учасники піддані жорстоким катуванням. М. Залізняка засудили до каторжних робіт у Нерчинську, І. Гонта був страчений через четвертування.

Опришківський рух

Опришки — від латин­ського оргеssor — зни­щувач, порушник

Територія: Прикарпаття, Закарпат­тя, Буковин

Учасники: Безземельне і мало­земельне селянство, міська біднота

Тактика така сама як і у гайдамаків.

1648 р. — повстання С. Височана.

1700-1737 рр. — діяльність окремих за­гонів під проводом І. Шугая, І. Панчишина, П. Сабататощо.

1738-1745 рр. — пов­стання 0. Довбуша. Його загін налічував 30-50 чоловік. Здобув Богородчанську фортецю, здійснював напади на Дрогобич, Рогатин. На придушення повста­лих польський уряд ки­дав до 2,5 тис. війська.

За легендою, в 1745 р. Довбуша смертельно по­ранив панський найма­нець.

1745-1759рр. — продов­ження боротьби сорат­никами О. Довбуша.

Кінець XVIII ст. — пов­стання В. Баюрака та І. Бойчука.

Історичне значення: Гайдамацький та опришківський рухи стали яскравою сторінкою національно-визвольної боротьби українського народу. Вони послаблювали позиції польської влади на українських землях і мали народну підтримку.

16. Входження Північного Причорноморя та Правобережної України до складу Росії.

Російсько-турецькі війни

Росія вела війни з Туреччиною в другій половині XVIII ст. з метою посилення своїх політичних та еко­номічних позицій у Північному Причорномор'ї, на Бал­канах та в країнах Близького й Середнього Сходу.

1768 – 1774 рр. – Кючук - Кайнарджійський мир (1774 р.)

— Росія приєднала українські землі в межиріччі Дніпра й Південного Бугу до узбережжя Чорного моря, частину морського узбережжя з фортецям Керч, Єнікале, Кінбурн, Азов і таким чином здобула вихід до Чорного моря;

— Кримське ханство оголошене незалежною від Туреччини державою;

— Туреччина відновила автономію Молдавського князівства та Волощини, які фактично потрапили під протекторат Росії;

— російські торгові судна вільно плавають Чорним морем і проходять через протоки Босфор і Дарданелли

Наслідки:Посилена присутність Росії на Півдні України; відпала потреба в Запорозькій Січі (ліквідована в 1775 р.); у 1783 р. Кримське ханство увійшло до складу Російської імперії, внаслідок чого припинилися турецько-татарські набіги, в Криму ліквідовані рабовласництво та работоргівля, Крим приєднано до імперського російського ринку;

початок утисків татар, масові втечі татар до Туреччини.

Читайте також:

1. Гетьманування Данила Апостола (1727-1734 рр.)
2. Гетьманування Петра Дорошенка (1665-1676 рр.)
3. Гетьманування Пилипа Орлика (1710-1742 рр.)
4. Гетьманування Ю. Хмельницького. Події України.

Переглядів: 3024