• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

П Л А Н

ТЕМА: Право українських земель ХІV – ХVІІ ст.

Лекція 5.3

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: актуалізуючи набуті знання з попередніх тем у курсантів та студентів, акцентувати увагу на тому, що право, яке діяло на українських землях, мало досить міцні традиції і було здатне конкурувати з польським правом;

- розвиваюча: формування умінь та навичок диференціації подій та явищ досягнень в тодішньому цивільному, кримінальному та кримінально-процесуальному праві, які були й залишаються для нас важливими засадами законодавства;

- виховна: сприяти підвищенню національної свідомості у курсантів та студентів до історичної правової спадщини.

-

Міжпредметні зв’язки: історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

1. Джерела права.

2. Розвиток основних інститутів права.

3. Суд та процес.

Основні поняття:Унія. Сейм. Сеймики. Сенат. Посольська iзба. Рiч Посполита. Лiберум вето. Пани-рада. Воєводи. Старости. Ратуша. Магiстрати. Судебник. Литовські статути. Привiлеi. Данини. Дiдiвщина. Сервітут. Застава. Кривда, злочинство, виступ. Шкода. Наклад. Головщина. Головник. Виволання. Потюремне. Копний суд. Земський суд. Підкоморський.

Перше питання: На українських землях, які входили до складу Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, у XIV-XVII століттях діяли змішані джерела права. На багатьох територіях зберігалися старі правові норми і джерела права, які виникли в попередні століття, - звичаєве право і Руська Правда. З кінця XIV століття починає розвиватися законодавча діяльність литовських князів, які видавали привілеї. Привілеї поділялися на жалувані, пільгові й охоронні. В основному привілеї забезпечували надзвичайний стан верхівки суспільства - князів і магнатів. У 1468 році був виданий Судебник короля Казимира IV, який в основному регламентував процесуальні відносини, містив ряд норм цивільного і карного права. Найважливішими джерелами права цього періоду є три литовських статути - підсумок кодифікації литовської влади (з 1514 по 1588 рік). Відносно самостійних джерел можна назвати магдебурзьке право, сконцентроване в збірниках німецького права в польському перекладі і подальший розвиток, що одержав у цей період. Найбільш авторитетним вважався збірник “Статті магдебурзького права”, виданий у 1556 році Бартоломієм Троїцьким. Говорячи про джерела права в Україні, не можна не згадати канонічне право. Своєрідним джерелом права були гетьманські (військові) артикули, що видавалися у Великому князівстві Литовському і Речі Посполитій. Фактично вони були першими збірниками військово-судового і військово-карного права.

Друге питання: У цей період розподілу за галузями права ще не існувало (воно з'явиться тільки з виникненням буржуазного права). Основу правової системи складало розподіл права на публічне й приватне. Стосовно права власності - у литовському праві, у порівнянні з давньоруським, оформилися і піддалися детальної регламентації інститути власності: право користування чужою річчю, право застави, договірне право. Земельна власність по литовському праву поділялася на "данини" ("вислуги"), "отчини" і "купівлі". Сервітути і заставне право. Сервітут - право користування чужим майном.

Заставне право діяло тоді, коли боржник міг передати кредитору в заставу (заставу, по термінології литовського права) свою спадщину чи нерухоме майно. "Заставний лист" (акт про заставу) складався від імені чоловіка і дружини, якщо мова йшла про передачу в заставу родового маєтку, оповіщалися родичі.

Шлюбно-сімейні відносини регулювалися нормами давньоруського звичайного і церковного права, перенесеними в Литовські статути. У випадку смерті батьків нареченої придане повинні були забезпечити її брати. Майнові відносини між батьками й дітьми ґрунтувалися на принципі сімейної спільності майна. Особисті права батьків були величезні. Вони мали необмежені права у відношенні до своїх дітей. У спадковому праві існувало спадкування: на основі звичаю; за законом; за заповітом.

Поняття злочину в Литовській державі змінювалося:

злочин називався “кривдою”, “злочинством”, а злочинці -“злочинцями”; з часом злочином стали вважати порушення закону, правової норми. Відповідно до цього злочин називався “виступом”, а злочинці - “виступцями” ("виступні із статуту").

Види злочинів. Державні і політичні. Злочину проти особистості - убивство, тілесні ушкодження, образа. До злочинів проти честі відносилися злочини проти здоров'я.

Для системи покарань була характерна невизначеність. За законодавством ніхто і ні за кого не повинен був нести покарання, тільки кожен сам за себе, однак, насправді члени родини часто відповідали за своїх близьких, село - за окремі двори, а волость - за події в повіті.

Третє питання: Суд та процес. Характеристика суду і судового процесу на українських землях у другій половині ХУІ – першій половині ХУП ст. тісно пов’язана із судовою реформою 1564-1566 рр. Судова система, започаткована реформою, довела свою життєздатність і в наступний період. Не змінюється компетенція земських, гродських і підкоморських судів. Також незмінною залишається судова система і в містах із самоврядуванням. Майже припиняють свою дію копні суди. В цей час починає формуватись судова система Запорізької Січі.

Загалом судова система в литовсько-польський період була досить розвинутою. Але ця розвиненість служила інтересам панівного стану. Судова система й державна влада в умовах феодально-кріпосницького ладу іншими і не могли бути.

Переглядів: 419