ЗАЛЯГАННЯ ШАРІВ

ГОРИЗОНТАЛЬНЕ І НАХИЛЕНЕ

Контрольні запитання

1 Що таке стратиграфічне неузгодження і причина його виникнення?

2 Чим відрізняється паралельне неузгодження від кутового?

3 Як виділяються неузгодження на геологічній графіці?

4 На які типи поділяються неузгодження за площею розповсюдження?

5 На які типи поділяються неузгодження за умовами утворення?

6 Які критерії встановлення стратиграфічних неузгоджень?

7 Що таке тектонічне неузгодження?

8 Значення неузгоджень у розшифровці історії розвитку земної кори.

Горизонтальне залягання шарів характеризується загальним горизонтальним, або близьким до нього розташуванням поверхонь нашарування. Ідеально горизонтального залягання шарів у земній корі не зустрічається, оскільки вже в процесі осадконакопичення шари дістають певний нахил. Частіше він є незначний і вимірюється хвилинами, іноді може сягати 1-2^о.

Первинні кути нахилу з’являються у результаті нерівномірних вертикальних рухів, одночасних з осадконакопиченням, за рахунок відмінностей у швидкості рухів і кількості осадку, який накопичується на окремих ділянках дна водойм. Товщини шарів при цьому будуть різні, а отже з’являться певні нахили поверхонь. Первинні нахили можуть бути викликані і нерівномірним ущільненням осадків при діагенезі і нерівностями поверхонь неузгоджень.

Горизонтальне залягання відкладів типове для верхніх частин осадової оболонки Землі. Четвертинні і в меншій ступені неогенові утворення в багатьох регіонах залягають горизонтально. Також горизонтальне залягання властиве більш древнім породам, які складають осадовий чохол платформ.

Товщі осадових порід, які мають залягання горизонтальне чи близьке до нього, широко розвинуті в чохлах Східно-Європейської і Сибірської древніх платформ, Західно-Сибірської, Скіфської та Туранської плит та ін. При горизонтальному заляганні абсолютні висоти границь між шарами приблизно однакові. На геологічних картах з топоосновою границі шарів або співпадають з горизонталями, або будуть розташовані між горизонталями у відповідності до абсолютної висоти; тобто співпадають з однією із проміжних горизонталей. При вивченні даних бурових свердловин горизонтальне залягання шарів визначається за співпаданням абсолютних відміток обраної границі між шарами не менше ніж в трьох вертикальних свердловин.

При горизонтальному заляганні кожний нижчезалягаючий шар є більш древнім ніж вищезалягаючий; співвідношення різновікових шарів з елементами рельєфу характеризується розташуванням древніх шарів у понижених ділянках, а найбільш молодих – на припіднятих ділянках рельєфу (наприклад на вододілах). При рівнинному рельєфі і горизонтальному заляганні один і той самий шар може складати великі площі на поверхні Землі.

Рисунок 5.1 - Визначення дійсної товщини шару, що залягає горизонтально за допомогою кутоміра

Визначення товщини горизонтального шару на місцевосці проводиться декількома способами:

1 За допомогою анероїда. Різниця у відмітках підошви і покрівлі шару дасть його дійсну товщину;

2 За допомогою кутоміра (клінометр на компасі). Кут нахилу рельєфу (b) і відстань по схилу від покрівлі до підошви (L) і визначають дійсну товщину за формулою:

H = L∙sin b. (5.1)

3 По геологічній карті, на якій рельєф зображений за допомогою горизонталей, дійсну товщину легко визначити, знаючи січення горизонталей;

4 За допомогою геофізичних методів (для встановлення положення поверхонь, які залягають на значних глибинах);

5 За даними буріння свердловин.

Ширина виходу шару на поверхню і видима товщина залежить від ряду факторів: дійсної товщини шару, рельєфу. При крутих схилах (кут нахилу ~90^о) видима товщина близька до дійсної, а ширина виходу (на геологічній карті) наближується до нуля.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тектонічні неузгодження	\|	Нахилене залягання шарів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.