• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

СКЛАДЧАСТІ ФОРМИ ЗАЛЯГАННЯ

Контрольні запитання

1 Що таке деформація гірських порід?

2 Які є види деформацій?

3 Які деформації виникають у гірських породах?

4 Що таке напруга? Види напруг, які виникають у гірських породах.

5 Поняття про пружну, пластичну та крихку деформації.

6 Зв"язок між пластичністю і в"язкістю.

7 Які є фактори деформації7

8 Що таке повзучість?

9 Що таке релаксація?

10 Від чого залежать механічні властивості гірських порід?

11 Руйнування гірських порід.

12 Класифікація гірських порід за в"язкістю.

13 Механізм утворення відриву і сколювання.

Складчасті форми залягання є найбільш поширеними у земній корі і характерні для шаруватих товщ осадових і метаморфічних порід.

Складками називаються хвилеподібні згини в шаруватих товщах порід без порушення їх суцільності, які виникають при пластичних деформаціях. Сукупність складок в просторі називається складчастістю. Складкоутворення супроводжується переміщенням порід (плікативними дислокаціями) і викликається головним чином ендогенними процесами, які проявляють себе в тектонічних рухах.

Рисунок 7.1 - Антиклінальна і синклінальна складки та їх елементи

Антиклінальні складки (антикліналі) – це згини, в центральних частинах яких знаходяться найбільш древні породи відносно периферійних частин. Найчастіше це складки, в яких пласти падають в протилежні сторони.

Синклінальні складки (синкліналі) – це складки, внутрішня частина яких виповнена більш молодими породами, ніж крайові частини. Найчастіше пласти в синклінальних складках падають на зустріч один до одному.

В природі антикліналі і синкліналі утворюють сполучення.

Візуально в складках виділяються такі елементи: ядро, крила і замок. Оскільки в операціях із складками необхідна однотипність понять, а в літературі зі структурної геології існують суттєві розбіжності у тлумаченні тих чи інших елементів складки, наводяться найбільш поширені їх визначення.

Ядро – внутрішня частина складки; застосовується для характеристики порід, які складають центральні частини складок.

Крила– бокові частини складки. В суміжних синклінальної і антиклінальних складок одне крило спільне.

Замок – місце перегину шарів, або ділянка, де одне крило переходить в друге.

Інші елементи складок встановлюються при певних побудовах.

Осьова поверхня – це поверхня, яка проходить через точки перегину шарів, які складають складку і поділяє складку навпіл.

Осьова лінія – лінія перетину осьової поверхні з горизонтальною площиною. Цей елемент використовується для визначення орієнтації складки в плані (на геологічній карті). На карті ці лінії позначаються: для антиклінальних складок « , для синклінальних складок ®¬.

Вісь складки – це бісектриса кута складки. Цей елемент використовується для побудови геологічних розрізів

Кут складки – це кут, утворений продовженням крил складки до перетину.

Вершина складки – точка максимуму перегину шару; вона лежить на перетині осі складки з поверхнею нашарування (рис.7.2).

Шарнір складки – лінія перетину осьової поверхні з поверхнею одного з шарів (покрівлею чи підошвою) складки; являє собою лінію, яка вигинається від найбільш піднятої (або зануреної) вздовж осьової поверхні частини складки до місць її замикання. Шарнірів у складці можна провести стільки, скільки шарів у складці. Кут, утворений нахиленою ділянкою шарніру з його проекцією на горизонтальну площину, називається кутом занурення чи кутом здимання складки. Занурення шарніру антикліналі приводить до появи так званого периклінальногозамикання; в місці з’єднання крил синкліналі виділяють центриклінальнезамикання.

Рисунок 7.2 - Вершина і гребінь складки

У деяких складках шарнір являє собою хвилясту лінію; багаторазове занурення і здимання шарніру вздовж складки називають ундуляцією (рис. 7.3).

Для більшості складок при зображенні їх на карті, враховуючи ступінь зменшення природних розмірів, шарнір суміщається з осьовою лінією, а напрямок і кут занурення чи здимання можуть бути показані безпосередньо на осьовій лінії. Проте в складках із сильно нахиленою або горизонтальною осьовою поверхнею положення шарніру і осьової лінії будуть відрізнятися.

Рисунок 7.3 - Ундуляція шарніру в об’ємі (а) і в розрізі (б)

Гребенева поверхня проходить через гіпсометрично найвищі місця зім’ятих шарів антиклінальних складок (рис. 7.2).

При перетині гребеневої поверхні з підошвою або покрівлею будь-якого шару утворюється гребінь складки. В симетричних складках гребінь співпадає з шарніром складки.

Найбільша відмінність в положенні шарніру і гребеня складки буде для перекинутих і пірнаючих складок.

Склепіння – ділянка складки, яка прилягає до замка антикліналі і є найвищою частиною складки.

Мульда – ділянка складки, яка прилягає до замка синкліналі і є найбільш низькою частиною складки. Терміни “склепіння”, “мульда” і “замок” застосовуються для описання форми перегину шарів.

Розміри складок характеризуються довжиною (рис. 7.4), шириною (рис. 7.5) та висотою (рис. 7.6).

Довжина складки – це відстань вздовж осьової лінії між суміжними перегинами шарніру, заміряна всередині будь-якого замкнутого шару.

Ширина складки – відстань між осьовими лініями двох сусідніх антикліналей і синкліналей.

Рисунок 7.4 - Елементи ундульованих складок першого порядку: п,Оп’ – осьові поверхні; Уш – шарніри; А,С – осьові лінії; Пп – площини перегинів шарнірів; Лп – лінії поперечних перегинів шарнірів; абсолютна довжина складок другого порядку: антикліналь (а) і синкліналь (с)

Рисунок 7.5 - Схематична геологічна карта, отримана в результаті дешифрування аерофотознімку (р. Алдан, Східна Сибір). За М.Н.Петрусевичем

Висота складки – відстань по вертикалі між замком антиклінальної і замком суміжної синклінальної складок, заміряна на поверхні певного шару.

Рисунок 7.6 - Висота складки (h)

У практичній роботі геолога і при класифікації складок в плані більше значення мають відносні лінійні розміри складок (в певному горизонтальному зрізі). Ці розміри, взяті для одного певного шару, можуть мінятися в залежності від глибини денудаційного зрізу, але відношення між довжиною і шириною складки залишається постійною величиною.

Надзвичайна різноманітність природних складок вимагає їх чіткої систематизації. Серед численних класифікацій в першу чергу слід зазначити морфологічну, яка вивчає форми складок і співвідношення їх елементів.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
6. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
7. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
8. Безособові дієслівні форми на –но, -то
9. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
10. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
11. Бланки, форми і штампи
12. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи

Переглядів: 1710