Система та джерела прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

Систему та джерела прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні слід розглядати в аспекті їх розуміння як комплексного інституту права, інституту законодавства, юридичної науки і навчальної дисципліни.

Система прав, свобод та обов'язків як інституту права - це сукупність об'єктивних, внутрішньо єдиних норм, принципів та інститутів, що утворюють комплексний інститут права. Отже, до елементів цієї системи належать: 1) норми права; 2) принципи права; 3) інститути права (конституційний, галузеві).

Норми права у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина - це загальнообов'язкові, формально визначені правила, що передбачають права, свободи та обов'язки людини і громадянина, спрямовані на врегулювання та охорону суспільних відносин.

Принципи права у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина - це найбільш загальні, нормативно регулятивні правила, що регулюють та охороняють суспільні відносини, демонструють сутність та соціальне призначення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.

Інститути права у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина - це сукупність норм та принципів, що регулюють та охороняють тотожні (однорідні) суспільні відносини у галузі регламентації та реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Найбільш значущими інститутами у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина є такі: а) громадянські (особисті) права і свободи; б) політичні права і свободи; в) економічні права і свободи; г) соціальних прав і свобод; д) культурні права і свободи; є) обов'язки людини і громадянина.

Джерела прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, як комплексного правового інституту - це способи зовнішнього вираження змісту правових норм та принципів, що регулюють порядок здійснення та забезпечення реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. До таких джерел належать нормативно-правові акти, нормативні договори, правові звичаї. Серед нормативно-правових актів слід виокремити: а) розділ другий Конституції України (з 21 по 68 статті); б) закони, які деталізують конституційно-правові норми, що регулюють і охороняють права, свободи та обов'язки людини і громадянина; в) окремі підзаконні нормативно-правові акти, що встановлюють механізми реалізації норм Конституції та законів України. Закони можна поділити на кодекси, основи законодавства, органічні та поточні. Серед кодифікованих законів слід зазначити: 1) Господарський кодекс України; 2) Господарський процесуальний кодекс України; Житловий кодекс України; 3) Земельний кодекс України; Кодекс адміністративного судочинства України; 5) Кодекс України законів про працю; 6) Кодекс України про адміністративні правопорушення; 7) Кримінально-процесуальний кодекс України; 8) Сімейний кодекс України; 9) Цивільний кодекс України; 10) Цивільний процесуальний кодекс України. До основ законодавства належать: 1) Основи законодавства України про культуру; 2) Основи законодавства України про охорону здоров'я; 3) Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та ін. Органічними є закони: 1) Про Кабінет Міністрів України; 2) Про Конституційний Суд України; 3) Про міліцію; 4) Про прокуратуру; 5) Про службу безпеки України та ін. Серед поточних, що деталізують положення Конституції України прийняті і діють закони: 1) Про авторське право і суміжні права; 2) Про альтернативну (невійськову) службу; 3) Про відпустки; 4) Про військовий обов'язок і військову службу; 5) Про вищу освіту; 6) Про всеукраїнський і місцеві референдуми; 7) Про громадянство України; 8) Про державну таємницю; 9) Про дорожній рух; 10) Про дошкільну освіту; 11) Про друковані засоби масової інформації; 12) Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; 13) Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; 14) Про загальну середню освіту; 15) Про захист економічної конкуренції; 16) Про захист прав споживачів; 17) Про інформацію; 18) Про наукову і науково-технічну діяльність; 19) Про об'єднання громадян; 20) Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; 21) Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності; 22) Про освіту; 23) Про оплату праці; 24) Про охорону дитинства; 25) Про охорону навколишнього природного середовища; 26) Про охорону прав на винаходи і корисні моделі; 27) Про охорону прав на знаки для товарів і послуг; 28) Про охорону прав на промислові зразки; 29) Про охорону праці; ЗО) Про правовий режим воєнного стану; 31) Про правовий режим надзвичайного стану; 32) Про підприємництво; 33) Про позашкільну освіту; 34) Про політичні партії в Україні; 35) Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); 36) Про попереднє ув'язнення; 37) Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду; 38) Про психіатричну допомогу; 39) Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності; 40) Про професійних творчих працівників та творчі спілки; 41) Про професійно-технічну освіту; 42) Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні; 43) Про свободу совісті та релігійні організації; 44) Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини та ін.

Самостійною ланкою нормативних актів, що є джерелами комплексного інституту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні, є підзаконні нормативно-правові акти. Серед них слід виокремити акти, що прийняті: а) органом законодавчої влади України; б) органами і посадовими особами виконавчої та судової влади. Контрольно-наглядовими органами; в) органами і посадовими особами місцевого самоврядування; в) об'єднаннями громадян та їх органами. Органом законодавчої влади в Україні, що може видавати підзаконні нормативно-правові акти, є Верховна Рада України, яка приймає обов'язкові для виконання постанови, що не можуть суперечити з законам України. До найбільш значущих постанов у цій сфері слід віднести: а) Про Засади державної політики України в галузі прав людини; б) Про Концепцію судово-правової реформи в Україні; в) Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України; г) Про проведення парламентських слухань з нагоди Міжнародного дня проти насильства щодо жінок; д) Про проведення парламентських слухань «Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи»; є) Про Рекомендації парламентських слухань « Духовна криза суспільства і шляхи її подолання»; є) Про підсумки парламентських слухань «Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні»; ж) Про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні; з) Про підсумки розгляду звіту Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, доповідей Голови Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, Голови Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України про стан боротьби з організованою злочинністю, а також доповіді Генерального прокурора України про стан прокурорського нагляду у сфері боротьби з організованою злочинністю та ін.

Головний масив підзаконних актів щодо деталізації конституційних прав, свобод та обов'язків приймається у вигляді указів та розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади, актів контрольно-наглядових органів, правових актів Верховної Ради і Ради міністрів Автономної республіки Крим, розпоряджень і наказів місцевих органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Наприклад, щодо забезпечення права людини на громадянство Президент України видав Указ «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», в якому було сформульовано додаткові завдання щодо його реалізації. З метою організації здійснення індивідуальної свободи Президент України може видавати укази про помилування. Одним із таких указів є Указ від 19 липня 2005 р. «Положення про здійснення помилування» та ін. Серед постанов Кабінету Міністрів України щодо встановлення механізмів реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків слід зазначити такі: а) Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки»; б) Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки; в) Про схвалення Концепції Державної програми утилізації звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого використання і зберігання, на 2006-2017 роки; г) Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення; д) Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво у сфері охорони авторського права і суміжних прав та ін.

Деталізація конституційних прав, свобод та обов'язків здійснюється наказами міністерств, державних комітетів (служб), центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Наприклад, з метою деталізації Закону України від 7 червня 2001 р. «Про службу в органах місцевого самоврядування» наказом Мінпраці, Головдержслужби та Пенсійного фонду України від 8 листопада 2001 року затверджено «Методичні рекомендації щодо застосування положень статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» при вирішенні питань пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування». Значна частина нормативних актів, що деталізують окремі закони і стосуються забезпечення конституційних свобод людини та громадянина видається органами внутрішніх справ як самостійно, так і з іншими центральними органами виконавчої влади. Серед них: а) Про затвердження Інструкції про порядок організації охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу: наказ Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 4 листопада 1996 p.; б) Про затвердження інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих і ухвал суддів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих: наказ Міністерства внутрішніх справ України тощо.

З питань деталізації конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина щодо свободи наукової творчості та розвитку культурних зв'язків важливе значення мають міжнародні документи, які були укладені Міністерством закордонних справ України та до яких приєдналася Україна. Серед них: а) Спільна декларація про співпрацю в сфері науково-технічних досліджень; б) Декларація принципів міжнародного культурного співробітництва та ін.

Важливе значення для урегулювання діяльності місцевих державних адміністрацій щодо організації роботи з забезпечення конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні мають й такі підзаконні нормативно-правові акти, як: а) Про забезпечення виконання положень Конституції України щодо місцевих державних адміністрацій; б) Про затвердження Загального положення про колегію центрального органа виконавчої влади і місцевої державної адміністрації; в) Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій; г) Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; д) Про затвердження Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій; є) Про Порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями; є) Про заходи щодо підвищення ефективності роботи і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями; ж) Про затвердження Типового положення про структурний підрозділ з контролю апарату місцевої державної адміністрації; з) Про структуру місцевих державних адміністрацій; і) Про схвалення Концепції щодо внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» тощо.

Отже, підзаконні нормативно-правові акти є джерелами комплексного інституту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні. Вони мають важливе значення для регулювання і охорони суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, встановлення ефективних механізмів їх забезпечення та реалізації в Україні.

Серед нормативних договорів як джерел комплексного інституту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні, насамперед, слід зазначити міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Міжнародні стандарти в галузі прав, свобод та обов'язків людини і громадянина закріплені в: а) Загальній декларації прав людини; б) Міжнародному договорі (пакті) про громадянські і політичні права; в) Факультативному протоколі до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права; г) Другому факультативному протоколі до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що спрямований на скасування смертної кари; д) Міжнародному договорі (пакті) про економічні, соціальні та культурні права; є) інших міжнародних документах.

До інших основних міжнародних договорів у галузі прав, свобод та обов'язків людини і громадянина належать: а) Заклик Тегеранської Конференції від 13 травня 1968 р. (Міжнародна конференція з прав людини в Тегерані); б) Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 48/141. Верховний комісар з заохочення і захисту усіх прав людини; в) Декларація про права народів на мир від 12 листопада 1984 р.; г) Декларація про права на розвиток від 4 грудня 1986 року; д) Декларація про права осіб, що належать до національних чи етнічних, релігійних і мовних меншин; є) Декларація про расу і расові забобони; є) Конвенція про корінні народи і народи, що ведуть племінний образ життя в незалежних країнах та ін.

Слід також зазначити ряд міжнародних договорів, що спрямовані на попередження дискримінації: а) Декларація про ліквідацію усіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії і переконань; б) Декларація про основні принципи, що стосуються внеску засобів масової інформації в зміцнення миру і міжнародного взаєморозуміння, в розвиток прав людини і в боротьбу проти расизму і апартеїду і підбурювання до війни; в) Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації; г) Міжнародна конвенція про припинення злочинів апартеїду і покарання за них; д) Конвенція про дискримінацію в галузі праці і зайнятості; є) Конвенція по боротьбі з дискримінацією в галузі освіти та інше.

Окремим блоком можна розглядати міжнародні документи Всесвітньої медичної асоціації: а) Декларація з прав людини й особистої свободи медичних працівників; б) Декларація відносно незалежності і професійної свободи лікаря; в) Декларація відносно евтаназії; г) Декларація відносно трансплантації людських органів; д) Тимчасове положення про СНІД; є) Декларація по боротьбі з травматизмом; є) Мальтійська декларація відносно осіб, що об'явили голодування тощо.

Потрібно звернути увагу і на ряд міжнародних документів з прав людини щодо відправлення правосуддя та здійснення правоохоронної та іншої професійної діяльності. Серед них: а) Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою; б) Основні принципи незалежності судових органів; в) Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку; г) Звід принципів захисту усіх осіб, що затримувалися чи трималися під вартою у будь-якій формі; д) Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання; є) Конвенція про права дитини; є) Основні принципи поводження з в'язнями; ж) Правила Організації Об'єднаних Націй, що торкаються захисту неповнолітніх, позбавлених волі; з) Декларація прав людини стосовно осіб, що не є громадянами країни в якій вони проживають; і) Конвенція про статус біженців; ї) Принципи міжнародного співробітництва щодо виявлення, арешту, видачі і покарання осіб, винних у воєнних злочинах і злочинах проти людства; й) Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами; к) Декларація про право і обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини і основні свободи; л) Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та ін.

Отже, міжнародні нормативні договори, що ратифіковані Україною є частиною національного права і є джерелами комплексного правового інституту права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні.

Правові звичаї - це такі правила поведінки людей у суспільстві і державі, що історично склалися і отримали юридичне визнання з боку держави у вигляді їх санкціонування. Наприклад, звичаї святкувати Паску, Різдво і Трійцю було закріплено нормативно як неробочі дні у трудовому законодавстві України, що визнається як джерело права в процесі реалізації суб'єктивного права працюючого на відпочинок.

Джерелами юридичної науки «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» є: 1) праці вітчизняних та зарубіжних вчених, минулого та сьогодення з проблеми прав людини; 2) вітчизняні та закордонні, чинні та не чинні нормативно-правові та індивідуально-правові акти, що присвячені правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина; 3) історичні матеріали, що вміщують знання, ідеї та теорії щодо правового статусу людини в Україні і в інших країнах світу; 4) матеріали практики діяльності державних і самоврядних органів в Україні та інших державах як архівні, так і діючі (протоколи, статистичні дані, соціологічні дослідження, стенограми та ін. щодо забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Отже, джерела науки і навчальної дисципліни «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» ширші за джерела зазначеного комплексного правового інституту, тому що включають їх як окремий елемент.

3. Значення розвитку науки та вивчення навчального курсу «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» для підготовки висококваліфікованих юристів

Підготовка фахівців юристів для державних органів, органів місцевого самоврядування, різних структур громадянського суспільства здійснюється на підставі нормативних програм, затверджених Кабінетом Міністрів України та робочих програм, що складаються навчальними закладами. Як одна з юридичних (або соціально-гуманітарних) навчальних дисциплін «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» має важливу мету та конкретне завдання стосовно підготовки кваліфікованих юристів.

Метою навчальної дисципліни є: а) опанування основних понять і положень теорії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, правового статусу особи в Україні; б) розгляд системи і змісту, громадянських (особистих), політичних, економічних, соціальних, культурних прав та свобод людини і громадянина; в) вивчення способів їх закріплення в законодавстві України та зарубіжних країн, в міжнародно-правових пактах про права людини; г) дослідження механізму їх реалізації та забезпечення.

Завданнями навчальної дисципліни є формування у майбутніх юристів певних знань, умінь та навичок.

Вони повинні знати: а) основні положення теорії і практики прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; б) систему і зміст основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) класифікацію прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; г) історичні концепції становлення і розвитку прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; д) нормативне закріплення прав, свобод та обов'язків у законодавстві України; є) механізм реалізації та захисту основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні.

Уміти: а) аналізувати норми різних нормативно-правових актів з питань прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; б) синтезувати міжнародно-правові акти та положення внутрішнього законодавства з прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) застосовувати нормативну базу з цієї проблематики для вирішення науково-практичних завдань.

Володіти: а) основною термінологією дисципліни; б) навичками роботи з першоджерелами; в) навичками аналізу нормативних актів і їх застосування.

Звідси слід виокремити основні риси, що підкреслюють важливе значення цієї юридичної науки і навчальної дисципліни в процесі формування професійного рівня правової свідомості і правової культури юриста з вищою освітою. Адже саме на основі узагальнення досвіду здійснення та забезпечення прав, свобод та обов'язків людини в конкретних країнах світу та в Україні формулюються науково обґрунтовані висновки та рекомендації про поняття і загальну характеристику суб'єктивного права і юридичного обов'язку, їх зміст і види, гарантії і процес реалізації та забезпечення. Ця наука і навчальна дисципліна озброює юристів-теоретиків та практичних працівників державних і самоврядних органів науково обґрунтованими формами і методами роботи, формулює розуміння основних завдань та функцій діяльності, знаннями щодо структури і компетенції при реалізації чинного законодавства та в процесі правозастосовної діяльності, в узагальненні юридичної практики, в проведенні виховної роботи та інших практичних дій. Вона є як методологічна юридична наука і навчальна дисципліна, що повинна знайомити студентів юридичних закладів з організацією роботи з реалізації громадянських (особистих), політичних економічних, соціальних, культурних прав і свобод та їх гарантій, а також з організацією судової і правоохоронної діяльності в Україні з забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Значення її розвитку і вивчення посилюється ще й тим, що вона дає фундаментальні знання про загальні поняття, ознаки, зміст прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні, їх види та гарантії, структуру державних і самоврядних органів, які зобов'язані забезпечувати реалізацію прав та обов'язків, їх повноваження, форми і методи діяльності в цьому напрямі, що потрібні юристам в їх повсякденній правотворчій, правоохоронній, правореалізаційній і правозастосовній діяльності. Вона вивчає діяльність органів законодавчої, виконавчої, судової, контрольно-наглядової гілок влади, зокрема і правоохоронну державну і недержавну діяльність, розробляє загальні висновки та практичні рекомендації щодо удосконалення законодавства і практики його застосування, тому сприяє політичному і правовому вихованню фахівців юристів з метою формування у них високої професійної правосвідомості і правової культури, стимулювання активної правомірної поведінки при здійсненні ними їх юридичної діяльності.

Наука та навчальна дисципліна «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» відпрацьовує через систему удосконалення діяльності державних і самоврядних органів науково обґрунтовані механізми забезпечення реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків людини та громадянина, методику правового виховання населення і озброює працівників юридичних закладів цими та іншими засобами забезпечення правопорядку, зміцнення законності і дисципліни.

Отже, як юридична наука і навчальна дисципліна «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» має багатогранне та вирішальне значення в процесі підготовки професіоналів юристів для державних і недержавних організацій України.

Таким чином, «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» можуть розглядатися як: а) комплексний інститут права; б) комплексний інститут законодавства; в) юридична наука г) навчальна дисципліна. Особливості предмета і методу регулювання та дослідження, власні система і джерела виокремлюють необхідність вивчення та розвитку зазначеної юридичної науки та відповідного навчального курсу в навчальних закладах юридичного профілю.

Питання до теми №1 для підготовки до семінарського заняття

1. Дайте визначення і розкрийте ознаки прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні.

2. Розгляньте предмет «Прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні» як юридичної науки.

3. Розкрийте відмінність методів «Прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні» як комплексного інституту права від методів відповідної юридичної науки.

4. Визначте систему «Прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні» як комплексного інституту права.

5. згрупуйте джерела «Прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні».

6. Дайте відповідь на питання про значення «Прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні» дляпідготовки висококваліфікованих юристів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ	\|	Становлення та розвиток філософської та правової думки про права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.